Lamentations 3

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

YO soy el hombre que ha visto aflicción en la vara de su enojo.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Guióme y llevóme en tinieblas, mas no en luz.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Ciertamente contra mí volvió y revolvió su mano todo el día.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Hizo envejecer mi carne y mi piel; quebrantó mis huesos.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Edificó contra mí, y cercóme de tósigo y de trabajo.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Asentóme en oscuridades, como los ya muertos de mucho tiempo.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Cercóme por todos lados, y no puedo salir; agravó mis grillos.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Aun cuando clamé y dí voces, cerro los oídos á mi oración.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Cercó mis caminos con piedra tajada, torció mis senderos.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Como oso que acecha fué para mí, como león en escondrijos.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Torció mis caminos, y depedazóme; tornóme asolado.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Su arco entesó, y púsome como blanco á la saeta.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Hizo entrar en mis riñones las saetas de su aljaba.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Fuí escarnio á todo mi pueblo, canción de ellos todos los días.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Hartóme de amarguras, embriagóme de ajenjos.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Quebróme los dientes con cascajo, cubrióme de ceniza.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Y mi alma se alejó de la paz, olvidéme del bien.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Y dije: Pereció mi fortaleza, y mi esperanza de JEHOVÁ.

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Acuérdate de mi aflicción y de mi abatimiento, del ajenjo y de la hiel.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Tendrálo aún en memoria mi alma, porque en mí está humillada.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

Esto reduciré á mi corazón, por lo cual esperaré.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Es por la misericordia de JEHOVÁ que no somos consumidos, porque nunca decayeron sus misericordias.

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Nuevas son cada mañana; grande es tu fidelidad.

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

Mi parte es JEHOVÁ, dijo mi alma; por tanto en él esperaré.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Bueno es JEHOVÁ á los que en él esperan, al alma que le buscare.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Bueno es esperar callando en la salud de JEHOVÁ.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Bueno es al hombre, si llevare el yugo desde su mocedad.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Sentaráse solo, y callará, porque lo llevó sobre sí.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Pondrá su boca en el polvo, por si quizá hay esperanza.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Dará la mejilla al que le hiriere; hartaráse de afrenta.

Бо Господь не навіки ж покине!

Porque el Señor no desechará para siempre:

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

Antes si afligiere, también se compadecerá según la multitud de sus misericordias.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Porque no aflige ni congoja de su corazón á los hijos de los hombres.

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Desmenuzar bajo de sus pies todos los encarcelados de la tierra,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

Hacer apartar el derecho del hombre ante la presencia del Altísimo,

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Trastornar al hombre en su causa, el Señor no lo sabe.

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

¿Quién será aquel que diga, que vino algo que el Señor no mandó?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

¿De la boca del Altísimo no saldrá malo y bueno?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

¿Por qué murmura el hombre viviente, el hombre en su pecado?

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Escudriñemos nuestros caminos, y busquemos, y volvámonos á JEHOVÁ.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Levantemos nuestros corazones con las manos á Dios en los cielos.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Nosotros nos hemos rebelado, y fuimos desleales; tú no perdonaste.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Desplegaste la ira, y nos perseguiste; mataste, no perdonaste.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Te cubriste de nube, porque no pasase la oración nuestra.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Raedura y abominación nos tornaste en medio de los pueblos.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Todos nuestros enemigos abrieron sobre nosotros su boca.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Temor y lazo fué para nosotros, asolamiento y quebrantamiento.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Ríos de aguas echan mis ojos, por el quebrantamiento de la hija de mi pueblo.

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Mis ojos destilan, y no cesan, porque no hay alivio,

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Hasta que JEHOVÁ mire y vea desde los cielos.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Mis ojos contristaron mi alma, por todas las hijas de mi ciudad.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Mis enemigos me dieron caza como á ave, sin por qué.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Ataron mi vida en mazmorra, pusieron piedra sobre mí.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Aguas de avenida vinieron sobre mi cabeza; yo dije: Muerto soy.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Invoqué tu nombre, oh JEHOVÁ, desde la cárcel profunda.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Oíste mi voz; no escondas tu oído á mi clamor, para mi respiro

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Acercástete el día que te invoqué: dijiste: No temas.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Abogaste, Señor, la causa de mi alma; redimiste mi vida.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Tú has visto, oh JEHOVÁ, mi agravio; defiende mi causa.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Tú has visto toda su venganza; todos sus pensamientos contra mí.

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Tú has oído el oprobio de ellos, oh JEHOVÁ, todas sus maquinaciones contra mí;

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Los dichos de los que contra mí se levantaron, y su designio contra mí todo el día.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Su sentarse, y su levantarse mira: yo soy su canción.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Dales el pago, oh JEHOVÁ, según la obra de sus manos.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Dales ansia de corazón, tu maldición á ellos.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Persíguelos en tu furor, y quebrántalos de debajo de los cielos, oh JEHOVÁ.