Lamentations 3

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

I am the man that hath seen affliction by the rod of his wrath.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

He hath led me, and brought me into darkness, but not into light.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Surely against me is he turned; he turneth his hand against me all the day.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

My flesh and my skin hath he made old; he hath broken my bones.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

He hath builded against me, and compassed me with gall and travail.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

He hath set me in dark places, as they that be dead of old.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

He hath hedged me about, that I cannot get out: he hath made my chain heavy.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Also when I cry and shout, he shutteth out my prayer.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

He hath inclosed my ways with hewn stone, he hath made my paths crooked.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

He was unto me as a bear lying in wait, and as a lion in secret places.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

He hath turned aside my ways, and pulled me in pieces: he hath made me desolate.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

He hath bent his bow, and set me as a mark for the arrow.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

He hath caused the arrows of his quiver to enter into my reins.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

I was a derision to all my people; and their song all the day.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

He hath filled me with bitterness, he hath made me drunken with wormwood.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

He hath also broken my teeth with gravel stones, he hath covered me with ashes.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

And thou hast removed my soul far off from peace: I forgat prosperity.

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

And I said, My strength and my hope is perished from the LORD:

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Remembering mine affliction and my misery, the wormwood and the gall.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

My soul hath them still in remembrance, and is humbled in me.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

This I recall to my mind, therefore have I hope.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

It is of the LORD'S mercies that we are not consumed, because his compassions fail not.

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

They are new every morning: great is thy faithfulness.

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

The LORD is my portion, saith my soul; therefore will I hope in him.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

The LORD is good unto them that wait for him, to the soul that seeketh him.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

It is good that a man should both hope and quietly wait for the salvation of the LORD.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

It is good for a man that he bear the yoke in his youth.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

He sitteth alone and keepeth silence, because he hath borne it upon him.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

He putteth his mouth in the dust; if so be there may be hope.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

He giveth his cheek to him that smiteth him: he is filled full with reproach.

Бо Господь не навіки ж покине!

For the Lord will not cast off for ever:

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

But though he cause grief, yet will he have compassion according to the multitude of his mercies.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

For he doth not afflict willingly nor grieve the children of men.

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

To crush under his feet all the prisoners of the earth,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

To turn aside the right of a man before the face of the most High,

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

To subvert a man in his cause, the Lord approveth not.

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Who is he that saith, and it cometh to pass, when the Lord commandeth it not?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Out of the mouth of the most High proceedeth not evil and good?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Wherefore doth a living man complain, a man for the punishment of his sins?

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Let us search and try our ways, and turn again to the LORD.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Let us lift up our heart with our hands unto God in the heavens.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

We have transgressed and have rebelled: thou hast not pardoned.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Thou hast covered with anger, and persecuted us: thou hast slain, thou hast not pitied.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Thou hast covered thyself with a cloud, that our prayer should not pass through.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Thou hast made us as the offscouring and refuse in the midst of the people.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

All our enemies have opened their mouths against us.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Fear and a snare is come upon us, desolation and destruction.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Mine eye runneth down with rivers of water for the destruction of the daughter of my people.

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Mine eye trickleth down, and ceaseth not, without any intermission,

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Till the LORD look down, and behold from heaven.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Mine eye affecteth mine heart because of all the daughters of my city.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Mine enemies chased me sore, like a bird, without cause.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

They have cut off my life in the dungeon, and cast a stone upon me.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Waters flowed over mine head; then I said, I am cut off.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

I called upon thy name, O LORD, out of the low dungeon.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Thou hast heard my voice: hide not thine ear at my breathing, at my cry.

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Thou drewest near in the day that I called upon thee: thou saidst, Fear not.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

O Lord, thou hast pleaded the causes of my soul; thou hast redeemed my life.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

O LORD, thou hast seen my wrong: judge thou my cause.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Thou hast seen all their vengeance and all their imaginations against me.

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Thou hast heard their reproach, O LORD, and all their imaginations against me;

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

The lips of those that rose up against me, and their device against me all the day.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Behold their sitting down, and their rising up; I am their musick.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Render unto them a recompence, O LORD, according to the work of their hands.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Give them sorrow of heart, thy curse unto them.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Persecute and destroy them in anger from under the heavens of the LORD.