Lamentations 3

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Ja sam čovjek što upozna bijedu pod šibom gnjeva njegova.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Mene je odveo i natjerao da hodam u tmini i bez svjetlosti.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

I upravo mene bije i udara bez prestanka njegova ruka.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Iscijedio je moje meso, kožu moju, polomio kosti moje.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

Načinio mi jaram, glavu obrubio tegobama.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Pustio me da živim u tminama kao mrtvaci vječiti.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Zazidao me, i ja ne mogu izaći, otežao je moje okove.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Kada sam vikao i zapomagao, molitvu je moju odbijao.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Zazidao mi ceste tesanim kamenom, zakrčio je putove moje.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Meni on bijaše medvjed koji vreba, lav u zasjedi.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

U bespuća me vodio, razdirao, ostavljao me da umirem.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

Napinjao je luk svoj i gađao me kao metu za svoje strelice.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

U slabine mi sasuo strelice, sinove svoga tobolca.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Postao sam smiješan svome narodu, rugalica svakidašnja.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

Gorčinom me hranio, pelinom me napajao.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Puštao me da zube kršim kamen grizući, zakapao me u pepeo.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Duši je mojoj oduzet mir i više ne znam što je sreća!

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Rekoh: Dotrajao je život moj i nada koja mi od Jahve dolazi.

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

Spomeni se bijede moje i stradanja, pelina i otrova!

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Bez prestanka na to misli i sahne duša u meni.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

To nosim u srcu i gojim nadu u sebi.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

Dobrota Jahvina nije nestala, milosrđe njegovo nije presušilo.

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

Oni se obnavljaju svako jutro: tvoja je vjernost velika!

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

"Jahve je dio moj", veli mi duša, "i zato se u nj pouzdajem."

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Dobar je Jahve onom koji se u nj pouzdaje, duši koja ga traži.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Dobro je u miru čekati spasenje Jahvino!

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Dobro je čovjeku da nosi jaram za svoje mladosti.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Neka sjedi u samoći i šuti, jer mu On to nametnu;

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

neka usne priljubi uz prašinu, možda još ima nade!

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Neka pruži obraz onome koji ga bije, neka se zasiti porugom.

Бо Господь не навіки ж покине!

Jer Gospod ne odbacuje nikoga zauvijek:

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

jer ako i rastuži, on se smiluje po svojoj velikoj ljubavi.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Jer samo nerado on ponižava i rascvili sinove čovjeka.

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

Kad se gaze nogama svi zemaljski sužnjevi,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

kad se izvrće pravica čovjeku pred licem Svevišnjeg,

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

kad se krivica nanosi čovjeku u parnici, zar Gospod ne vidi?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Tko je rekao nešto i zbilo se? Nije li Gospod to zapovjedio?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Ne dolazi li iz usta Svevišnjega i dobro i zlo?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Na što se tuže živi ljudi? Svatko na svoj grijeh.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Ispitajmo, pretražimo pute svoje i vratimo se Jahvi.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Dignimo svoje srce i ruke svoje k Bogu koji je na nebesima.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Da, mi smo se odmetali, bili nepokorni, a ti, ti nisi praštao!

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Obastrt gnjevom svojim, gonio si nas, ubijao i nisi štedio.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Oblakom si se obastro da molitva ne prodre do tebe.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Načinio si od nas smeće i odmet među narodima.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Razjapili usta na nas svi neprijatelji naši.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Užas i jama bila nam sudbina, propast i zator!

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Potoci suza teku iz očiju mojih zbog propasti Kćeri naroda mojega.

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Moje oči liju suze bez prestanka, jer prestanka nema

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

dok ne pogleda i ne vidi Jahve s nebesa.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Moje mi oko bol zadaje zbog kćeri svih mojega grada.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

Uporno me k'o pticu progone svi što me mrze, a bez razloga.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

U jamu baciše moj život i zatrpaše je kamenjem.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Voda mi dođe preko glave, rekoh sam sebi: "Pogiboh!"

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

I tada zazvah ime tvoje, Jahve, iz najdublje jame.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Ti oču moj glas: "Ne začepljuj uši svoje na vapaje moje."

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

Bliz meni bijaše u dan vapaja mog, govoraše: "Ne boj se!"

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

Ti si, Gospode, izborio pravdu za dušu moju, ti si život moj izbavio.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Ti, Jahve, vidje kako me tlače, dosudi mi pravdu.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Ti vidje svu osvetu njinu, sve podvale protiv mene.

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

Čuo si, Jahve, podrugivanje njihovo, sve podvale protiv mene.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Usne protivnika mojih i misli njine protiv mene su cio dan.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Kad sjede, kad ustaju, pogledaj samo: ja sam im pjesma-rugalica.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Vrati im, Jahve, milo za drago, po djelu ruku njihovih.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Učini da srca im otvrdnu, udari ih prokletstvom svojim.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!

Goni ih gnjevno i sve ih istrijebi pod nebesima svojim, Jahve!