Lamentations 3

I am the man that hath seen affliction by the rod of his wrath.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

He hath led me, and brought me into darkness, but not into light.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Surely against me is he turned; he turneth his hand against me all the day.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

My flesh and my skin hath he made old; he hath broken my bones.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

He hath builded against me, and compassed me with gall and travail.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

He hath set me in dark places, as they that be dead of old.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

He hath hedged me about, that I cannot get out: he hath made my chain heavy.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Also when I cry and shout, he shutteth out my prayer.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

He hath inclosed my ways with hewn stone, he hath made my paths crooked.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

He was unto me as a bear lying in wait, and as a lion in secret places.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

He hath turned aside my ways, and pulled me in pieces: he hath made me desolate.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

He hath bent his bow, and set me as a mark for the arrow.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

He hath caused the arrows of his quiver to enter into my reins.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

I was a derision to all my people; and their song all the day.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

He hath filled me with bitterness, he hath made me drunken with wormwood.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

He hath also broken my teeth with gravel stones, he hath covered me with ashes.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

And thou hast removed my soul far off from peace: I forgat prosperity.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

And I said, My strength and my hope is perished from the LORD:

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Remembering mine affliction and my misery, the wormwood and the gall.

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

My soul hath them still in remembrance, and is humbled in me.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

This I recall to my mind, therefore have I hope.

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

It is of the LORD'S mercies that we are not consumed, because his compassions fail not.

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

They are new every morning: great is thy faithfulness.

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

The LORD is my portion, saith my soul; therefore will I hope in him.

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

The LORD is good unto them that wait for him, to the soul that seeketh him.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

It is good that a man should both hope and quietly wait for the salvation of the LORD.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

It is good for a man that he bear the yoke in his youth.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

He sitteth alone and keepeth silence, because he hath borne it upon him.

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

He putteth his mouth in the dust; if so be there may be hope.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

He giveth his cheek to him that smiteth him: he is filled full with reproach.

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

For the Lord will not cast off for ever:

Бо Господь не навіки ж покине!

But though he cause grief, yet will he have compassion according to the multitude of his mercies.

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

For he doth not afflict willingly nor grieve the children of men.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

To crush under his feet all the prisoners of the earth,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

To turn aside the right of a man before the face of the most High,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

To subvert a man in his cause, the Lord approveth not.

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Who is he that saith, and it cometh to pass, when the Lord commandeth it not?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Out of the mouth of the most High proceedeth not evil and good?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Wherefore doth a living man complain, a man for the punishment of his sins?

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Let us search and try our ways, and turn again to the LORD.

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Let us lift up our heart with our hands unto God in the heavens.

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

We have transgressed and have rebelled: thou hast not pardoned.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Thou hast covered with anger, and persecuted us: thou hast slain, thou hast not pitied.

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

Thou hast covered thyself with a cloud, that our prayer should not pass through.

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

Thou hast made us as the offscouring and refuse in the midst of the people.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

All our enemies have opened their mouths against us.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Fear and a snare is come upon us, desolation and destruction.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

Mine eye runneth down with rivers of water for the destruction of the daughter of my people.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

Mine eye trickleth down, and ceaseth not, without any intermission,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

Till the LORD look down, and behold from heaven.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

Mine eye affecteth mine heart because of all the daughters of my city.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Mine enemies chased me sore, like a bird, without cause.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

They have cut off my life in the dungeon, and cast a stone upon me.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Waters flowed over mine head; then I said, I am cut off.

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

I called upon thy name, O LORD, out of the low dungeon.

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

Thou hast heard my voice: hide not thine ear at my breathing, at my cry.

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Thou drewest near in the day that I called upon thee: thou saidst, Fear not.

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

O Lord, thou hast pleaded the causes of my soul; thou hast redeemed my life.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

O LORD, thou hast seen my wrong: judge thou my cause.

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Thou hast seen all their vengeance and all their imaginations against me.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Thou hast heard their reproach, O LORD, and all their imaginations against me;

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

The lips of those that rose up against me, and their device against me all the day.

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Behold their sitting down, and their rising up; I am their musick.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Render unto them a recompence, O LORD, according to the work of their hands.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Give them sorrow of heart, thy curse unto them.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Persecute and destroy them in anger from under the heavens of the LORD.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!