Lamentations 3

Io sono un uomo che ha veduto l’afflizione sotto la verga del suo furore.

Я той муж, який бачив біду від жезла Його гніву,

Egli m’ha condotto, m’ha fatto camminare nelle tenebre e non nella luce.

Він провадив мене й допровадив до темряви, а не до світла...

Sì, contro di me di nuovo volge la sua mano tutto il giorno.

Лиш на мене все знову обертає руку Свою цілий день...

Egli ha consunta la mia carne e la mia pelle, ha fiaccato le mie ossa.

Він виснажив тіло моє й мою шкіру, мої кості сторощив,

Ha costituito una cinta contro di me, m’ha circondato d’amarezza e d’affanno.

обгородив Він мене, і мене оточив гіркотою та мукою,

M’ha fatto abitare in luoghi tenebrosi, come quelli che son morti da lungo tempo.

у темноті мене посадив, мов померлих давно...

Egli m’ha circondato d’un muro, perché non esca: m’ha caricato di pesanti catene.

Обгородив Він мене і не вийду, тяжкими вчинив Він кайдани мої...

Anche quando grido e chiamo al soccorso, egli chiude l’accesso alla mia preghiera.

І коли я кричу й голошу, затикає Він вуха Свої на молитву мою...

Egli m’ha sbarrato la via di blocchi di pietra, ha sconvolti i miei sentieri.

Камінням обтесаним обгородив Він дороги мої, повикривлював стежки мої...

Egli è stato per me come un orso in agguato, come un leone in luoghi nascosti.

Він для мене ведмедем чатуючим став, немов лев той у сховищі!

Egli m’ha sviato dal mio cammino e m’ha squarciato, m’ha reso desolato.

Поплутав дороги мої та розшарпав мене, учинив Він мене опустошеним!

Ha teso il suo arco, m’ha preso come mira delle sue frecce.

Натягнув Свого лука й поставив мене, наче ціль для стріли,

M’ha fatto penetrar nelle reni le saette del suo turcasso.

пустив стріли до нирок моїх з Свого сагайдака...

Io son diventato lo scherno di tutto il mio popolo, la sua canzone di tutto il giorno.

Для всього народу свого я став посміховиськом, глумливою піснею їхньою цілий день...

Egli m’ha saziato d’amarezza, m’ha abbeverato d’assenzio.

Наситив мене гіркотою, мене напоїв полином...

M’ha spezzato i denti con della ghiaia, m’ha affondato nella cenere.

І стер мені зуби жорствою, до попелу кинув мене,

Tu hai allontanata l’anima mia dalla pace, io ho dimenticato il benessere.

і душа моя спокій згубила, забув я добро...

Io ho detto: "E’ sparita la mia fiducia, non ho più speranza nell’Eterno!"

І сказав я: Загублена сила моя, та моє сподівання на Господа...

Ricordati della mia afflizione, della mia vita raminga, dell’assenzio e dell’amarezza!

Згадай про біду мою й муку мою, про полин та отруту,

L’anima mia se ne ricorda del continuo, e n’è abbattuta dentro di me.

душа моя згадує безперестанку про це, і гнеться в мені...

Questo voglio richiamarmi alla mente, per questo voglio sperare:

Оце я нагадую серцеві своєму, тому то я маю надію:

E’ una grazia dell’Eterno che non siamo stati interamente distrutti; poiché le sue compassioni non sono esaurite;

Це милість Господня, що ми не погинули, бо не покінчилось Його милосердя,

si rinnovano ogni mattina. Grande è la tua fedeltà!

нове воно кожного ранку, велика бо вірність Твоя!

"L’Eterno è la mia parte", dice l’anima mia, "perciò spererò in lui".

Господь це мій уділ, говорить душа моя, тому я надію на Нього складаю!

L’Eterno è buono per quelli che sperano in lui, per l’anima che lo cerca.

Господь добрий для тих, хто надію на Нього кладе, для душі, що шукає Його!

Buona cosa è aspettare in silenzio la salvezza dell’Eterno.

Добре, коли людина в мовчанні надію кладе на спасіння Господнє.

Buona cosa è per l’uomo portare il giogo nella sua giovinezza.

Добре для мужа, як носить ярмо в своїй молодості,

Si segga egli solitario e stia in silenzio quando l’Eterno glielo impone!

нехай він самітно сидить і мовчить, як поклав Він на нього його;

Metta la sua bocca nella polvere! forse, v’è ancora speranza.

хай закриє він порохом уста свої, може є ще надія;

Porga la guancia a chi lo percuote, si sazi pure di vituperio!

хай щоку тому підставляє, хто його б'є, своєю ганьбою насичується...

Poiché il Signore non ripudia in perpetuo;

Бо Господь не навіки ж покине!

ma, se affligge, ha altresì compassione, secondo la moltitudine delle sue benignità;

Бо хоч Він і засмутить кого, проте змилується за Своєю великою милістю,

giacché non è volentieri ch’egli umilia ed affligge i figliuoli degli uomini.

бо не мучить Він з серця Свого, і не засмучує людських синів.

Quand’uno schiaccia sotto i piedi tutti i prigionieri della terra,

Щоб топтати під своїми ногами всіх в'язнів землі,

quand’uno perverte il diritto d’un uomo nel cospetto dell’Altissimo,

щоб перед обличчям Всевишнього право людини зігнути,

quando si fa torto ad alcuno nella sua causa, il Signore non lo vede egli?

щоб гнобити людину у справі судовій його, оцього не має на оці Господь!

Chi mai dice una cosa che s’avveri, se il Signore non l’ha comandato?

Хто то скаже і станеться це, як Господь того не наказав?

Il male ed il bene non procedon essi dalla bocca dell’Altissimo?

Хіба не виходить усе з уст Всевишнього, зле та добре?

Perché il vivente si rammaricherebbe? Ognuno si rammarichi del proprio peccato!

Чого ж нарікає людина жива? Нехай скаржиться кожен на гріх свій.

Esaminiamo le nostre vie, scrutiamole, e torniamo all’Eterno!

Пошукаймо доріг своїх та дослідімо, і вернімось до Господа!

Eleviamo insiem con le mani, i nostri cuori a Dio ne’ cieli!

підіймімо своє серце та руки до Бога на небі!

Noi abbiam peccato, siamo stati ribelli, e tu non hai perdonato.

Спроневірились ми й неслухняними стали, тому не пробачив Ти нам,

Tu ti sei avvolto nella tua ira, e ci hai inseguiti; tu hai ucciso senza pietà;

закрився Ти гнівом і гнав нас, убивав, не помилував,

ti sei avvolto in una nuvola, perché la preghiera non potesse passare;

закрив Себе хмарою, щоб до Тебе молитва моя не дійшла...

tu hai fatto di noi delle spazzature, dei rifiuti, in mezzo ai popoli.

Сміттям та огидою нас Ти вчинив між народами,

Tutti i nostri nemici aprono larga la bocca contro di noi.

наші всі вороги пороззявляли на нас свого рота,

Ci son toccati il terrore, la fossa, la desolazione e la ruina.

страх та яма на нас поприходили, руїна й погибіль...

I miei occhi si sciolgono in rivi d’acqua, a motivo della ruina della figliuola del mio popolo.

Моє око спливає потоками водними через нещастя дочки мого люду...

L’occhio mio si scioglie in lacrime, senza posa, senza intermittenza,

Виливається око моє безупинно, нема бо перерви,

finché dal cielo l’Eterno non guardi e non veda il nostro stato.

аж поки не зглянеться та не побачить Господь із небес,

L’occhio mio m’affanna l’anima a motivo di tutte le figliuole della mia città.

моє око вчиняє журбу для моєї душі через дочок усіх мого міста...

Quelli che mi son nemici senza cagione, m’han dato la caccia come a un uccello.

Ловлячи, ловлять мене, немов птаха, мої вороги безпричинно,

M’hanno annientato la vita nella fossa, m’han gettato delle pietre addosso.

життя моє в яму замкнули вони, і каміннями кинули в мене...

Le acque salivano fin sopra al mio capo, io dicevo: "E’ finita per me!"

Пливуть мені води на голову, я говорю: Вже погублений я!...

Io ho invocato il tuo nome, o Eterno, dal fondo della fossa;

Кликав я, Господи, Ймення Твоє із найглибшої ями,

tu hai udito la mia voce; non nascondere il tuo orecchio al mio sospiro, al mio grido!

Ти чуєш мій голос, не заховуй же вуха Свого від зойку мого, від благання мого!

Nel giorno ch’io t’ho invocato ti sei avvicinato; tu hai detto: "Non temere!"

Ти близький того дня, коли кличу Тебе, Ти говориш: Не бійся!

O Signore, tu hai difesa la causa dell’anima mia, tu hai redento la mia vita.

За душу мою Ти змагався, о Господи, життя моє викупив Ти.

O Eterno, tu vedi il torto che m’è fatto, giudica tu la mia causa!

Ти бачиш, о Господи, кривду мою, розсуди ж Ти мій суд!

Tu vedi tutto il loro rancore, tutte le loro macchinazioni contro di me.

Усю їхню помсту Ти бачиш, всі задуми їхні на мене,

Tu odi i loro oltraggi, o Eterno, tutte le loro macchinazioni contro di me,

Ти чуєш, о Господи, їхні наруги, всі задуми їхні на мене,

il linguaggio di quelli che si levano contro di me, quello che meditano contro di me tutto il giorno!

мову повстанців на мене та їхнє буркотіння на мене ввесь день...

Guarda! quando si seggono, quando s’alzano, io sono la loro canzone.

Побач їхнє сидіння та їхнє вставання, як завжди глумлива їхня пісня!

Tu li retribuirai, o Eterno, secondo l’opera delle loro mani.

Заплати їм, о Господи, згідно з чином їхніх рук!

Darai loro induramento di cuore, la tua maledizione.

Подай їм темноту на серце, прокляття Твоє нехай буде на них!

Li inseguirai nella tua ira, e li sterminerai di sotto i cieli dell’Eterno.

Своїм гнівом жени їх, і вигуби їх з-під Господніх небес!