Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Μασχιλ του Ασαφ. Ακουσον, λαε μου, τον νομον μου κλινατε τα ωτα σας εις τα λογια του στοματος μου.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Θελω ανοιξει εν παραβολη το στομα μου θελω προφερει πραγματα αξιομνημονευτα, τα απ αρχης

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

οσα ηκουσαμεν και εγνωρισαμεν και οι πατερες ημων διηγηθησαν εις ημας.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Δεν θελομεν κρυψει αυτα απο των τεκνων αυτων εις την επερχομενην γενεαν, διηγουμενοι τους επαινους του Κυριου και την δυναμιν αυτου και τα θαυμασια αυτου, τα οποια εκαμε.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Και εστησε μαρτυριον εν τω Ιακωβ και νομον εθεσεν εν τω Ισραηλ, τα οποια προσεταξεν εις τους πατερας ημων, να καμνωσιν αυτα γνωστα εις τα τεκνα αυτων

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

δια να γνωριζη αυτα η γενεα η επερχομενη, οι υιοι οι μελλοντες να γεννηθωσι και αυτοι, οταν αναστηθωσι, να διηγωνται εις τα τεκνα αυτων

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

δια να θεσωσιν επι τον Θεον την ελπιδα αυτων, και να μη λησμονωσι τα εργα του Θεου, αλλα να φυλαττωσι τας εντολας αυτου

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

και να μη γεινωσιν, ως οι πατερες αυτων, γενεα διεστραμμενη και απειθης γενεα, ητις δεν εφυλαξεν ευθειαν την καρδιαν αυτης, και δεν εσταθη πιστον μετα του Θεου το πνευμα αυτης

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

ως οι υιοι του Εφραιμ, οιτινες ωπλισμενοι, βασταζοντες τοξα, εστραφησαν οπισω την ημεραν της μαχης.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Δεν εφυλαξαν την διαθηκην του Θεου, και εν τω νομω αυτου δεν ηθελησαν να περιπατωσι

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

και ελησμονησαν τα εργα αυτου και τα θαυμασια αυτου, τα οποια εδειξεν εις αυτους.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Εμπροσθεν των πατερων αυτων εκαμε θαυμασια, εν τη γη της Αιγυπτου, τη πεδιαδι Τανεως.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Διεσχισε την θαλασσαν και διεπερασεν αυτους και εστησε τα υδατα ως σωρον

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

και ωδηγησεν αυτους την ημεραν εν νεφελη και ολην την νυκτα εν φωτι πυρος.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Διεσχισε πετρας εν τη ερημω και εποτισεν αυτους ως εκ μεγαλων αβυσσων

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

και εξηγαγε ρυακας εκ της πετρας και κατεβιβασεν υδατα ως ποταμους.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Αλλ αυτοι εξηκολουθουν ετι αμαρτανοντες εις αυτον, παροξυνοντες τον Υψιστον εν ανυδρω τοπω

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

και επειρασαν τον Θεον εν τη καρδια αυτων, ζητουντες βρωσιν κατα την ορεξιν αυτων

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

και ελαλησαν κατα του Θεου, λεγοντες, Μηπως δυναται ο Θεος να ετοιμαση τραπεζαν εν τη ερημω;

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Ιδου, επαταξε την πετραν, και ερρευσαν υδατα και χειμαρροι επλημμυρησαν μηπως δυναται να δωση και αρτον; η να ετοιμαση κρεας εις τον λαον αυτου;

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Δια τουτο ηκουσεν ο Κυριος και ωργισθη και πυρ εξηφθη κατα του Ιακωβ, ετι δε και οργη ανεβη κατα του Ισραηλ

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

διοτι δεν επιστευσαν εις τον Θεον, ουδε ηλπισαν επι την σωτηριαν αυτου

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

ενω προσεταξε τας νεφελας απο ανωθεν και τας θυρας του ουρανου ηνοιξε,

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

και εβρεξεν εις αυτους μαννα δια να φαγωσι και σιτον ουρανου εδωκεν εις αυτους

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

αρτον αγγελων εφαγεν ο ανθρωπος τροφην εστειλεν εις αυτους μεχρι χορτασμου.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Εσηκωσεν εν τω ουρανω ανατολικον ανεμον, και δια της δυναμεως αυτου επεφερε τον νοτον

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

και εβρεξεν επ αυτους κρεας ως το χωμα και πετεινα πτερωτα ως την αμμον της θαλασσης

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

και εκαμε να πεσωσιν εις το μεσον του στρατοπεδου αυτων, κυκλω των σκηνων αυτων.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Και εφαγον και εχορτασθησαν σφοδρα και εφερεν εις αυτους την επιθυμιαν αυτων

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

δεν ειχον χωρισθη απο της επιθυμιας αυτων, ετι ητο εν τω στοματι αυτων βρωσις αυτων,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

και οργη του Θεου ανεβη επ αυτους, και εφονευσε τους μεγαλητερους εξ αυτων και τους εκλεκτους του Ισραηλ κατεβαλεν.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Εν πασι τουτοις ημαρτησαν ετι και δεν επιστευσαν εις τα θαυμασια αυτου.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Δια τουτο συνετελεσεν εν ματαιοτητι τας ημερας αυτων και τα ετη αυτων εν ταραχη.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Οτε εθανατονεν αυτους, τοτε εξεζητουν αυτον, και επεστρεφον και απο ορθρου προσετρεχον εις τον Θεον

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

και ενεθυμουντο, οτι ο Θεος ητο φρουριον αυτων και ο Θεος ο Υψιστος λυτρωτης αυτων.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Αλλ εκολακευον αυτον δια του στοματος αυτων και δια της γλωσσης αυτων εψευδοντο προς αυτον

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Η δε καρδια αυτων δεν ητο ευθεια μετ αυτου, και δεν ησαν πιστοι εις την διαθηκην αυτου.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Αυτος ομως οικτιρμων συνεχωρησε την ανομιαν αυτων και δεν ηφανισεν αυτους αλλα πολλακις ανεστελλε τον θυμον αυτου, και δεν διηγειρεν ολην την οργην αυτου

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

και ενεθυμηθη οτι ησαν σαρξ ανεμος παρερχομενος και μη επιστρεφων.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Ποσακις παρωξυναν αυτον εν τη ερημω, παρωργισαν αυτον εν τη ανυδρω,

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

και εστραφησαν και επειρασαν τον Θεον, και τον Αγιον του Ισραηλ παρωξυναν.

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Δεν ενεθυμηθησαν την χειρα αυτου, την ημεραν καθ ην ελυτρωσεν αυτους απο του εχθρου

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

πως εδειξεν εν Αιγυπτω τα σημεια αυτου και τα θαυμασια αυτου εν τη πεδιαδι Τανεως

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

και μετεβαλεν εις αιμα τους ποταμους αυτων και τους ρυακας αυτων, δια να μη πιωσιν.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Απεστειλεν επ αυτους κυνομυιαν και κατεφαγεν αυτους, και βατραχους και εφανισαν αυτους.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Και παρεδωκε τους καρπους αυτων εις τον βρουχον και τους κοπους αυτων εις την ακριδα.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Κατηφανισε δια της χαλαζης τας αμπελους αυτων και τας συκαμινους αυτων με πετρας χαλαζης

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

και παρεδωκεν εις την χαλαζαν τα κτηνη αυτων και τα ποιμνια αυτων εις τους κεραυνους.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Απεστειλεν επ αυτους την εξαψιν του θυμου αυτου, την αγανακτησιν και την οργην και την θλιψιν, αποστελλων αυτα δι αγγελων κακοποιων.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Ηνοιξεν οδον εις την οργην αυτου δεν εφεισθη απο του θανατου την ψυχην αυτων, και παρεδωκεν εις θανατικον την ζωην αυτων

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

και επαταξε παν πρωτοτοκον εν Αιγυπτω, την απαρχην της δυναμεως αυτων εν ταις σκηναις του Χαμ

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

και εσηκωσεν εκειθεν ως προβατα τον λαον αυτου και ωδηγησεν αυτους ως ποιμνιον εν τη ερημω

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

και ωδηγησεν αυτους εν ασφαλεια, και δεν εδειλιασαν τους δε εχθρους αυτων εσκεπασεν η θαλασσα.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Και εισηγαγεν αυτους εις το οριον της αγιοτητος αυτου, το ορος τουτο, το οποιον απεκτησεν η δεξια αυτου

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

και εξεδιωξεν απ εμπροσθεν αυτων τα εθνη και διεμοιρασεν αυτα κληρονομιαν με σχοινιον, και εν ταις σκηναις αυτων κατωκισε τας φυλας του Ισραηλ.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Και ομως επειρασαν και παρωξυναν τον Θεον τον υψιστον και δεν εφυλαξαν τα μαρτυρια αυτου

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

αλλ εστραφησαν και εφερθησαν απιστως, ως οι πατερες αυτων εστραφησαν ως τοξον στρεβλον

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

και παρωργισαν αυτον με τους υψηλους αυτων τοπους, και με τα γλυπτα αυτων διηγειραν αυτον εις ζηλοτυπιαν.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Ηκουσεν ο Θεος και υπερωργισθη και εβδελυχθη σφοδρα τον Ισραηλ

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

και εγκατελιπε την σκηνην του Σηλω, την σκηνην οπου κατωκησε μεταξυ των ανθρωπων

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

και παρεδωκεν εις αιχμαλωσιαν την δυναμιν αυτου και την δοξαν αυτου εις χειρα εχθρου

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

και παρεδωκεν εις ρομφαιαν τον λαον αυτου και υπερωργισθη κατα της κληρονομιας αυτου

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

τους νεους αυτων κατεφαγε πυρ, και αι παρθενοι αυτων δεν ενυμφευθησαν

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

οι ιερεις αυτων επεσον εν μαχαιρα, και αι χηραι αυτων δεν επενθησαν.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Τοτε εξηγερθη ως εξ υπνου ο Κυριος, ως ανθρωπος δυνατος, βοων απο οινου

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

και επαταξε τους εχθρους αυτου εις τα οπισω ονειδος αιωνιον εθεσεν επ αυτους.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Και απερριψε την σκηνην Ιωσηφ, και την φυλην Εφραιμ δεν εξελεξεν.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Αλλ εξελεξε την φυλην Ιουδα, το ορος της Σιων, το οποιον ηγαπησε.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Και ωκοδομησεν ως υψηλα παλατια το αγιαστηριον αυτου, ως την γην την οποιαν εθεμελιωσεν εις τον αιωνα.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Και εξελεξε Δαβιδ τον δουλον αυτου και ανελαβεν αυτον εκ των ποιμνιων των προβατων

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Εξοπισθεν των θηλαζοντων προβατων εφερεν αυτον, δια να ποιμαινη Ιακωβ τον λαον αυτου και Ισραηλ την κληρονομιαν αυτου

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Και εποιμανεν αυτους κατα την ακακιαν της καρδιας αυτου και δια της συνεσεως των χειρων αυτου ωδηγησεν αυτους.