Psalms 77

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Εις τον πρωτον μουσικον, δια Ιεδουθουν. Ψαλμος του Ασαφ. Η φωνη μου ειναι προς τον Θεον, και εβοησα η φωνη μου ειναι προς τον Θεον, και εδωκεν εις εμε ακροασιν.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Εν ημερα θλιψεως μου εξεζητησα τον Κυριον εξετεινον την νυκτα τας χειρας μου και δεν επαυον η ψυχη μου δεν ηθελε να παρηγορηθη.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

Ενεθυμηθην τον Θεον και εταραχθην διελογισθην, και ωλιγοψυχησε το πνευμα μου. Διαψαλμα.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Εκρατησας τους οφθαλμους μου εν αγρυπνια εταραχθην και δεν ηδυναμην να λαλησω.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Διελογισθην τας αρχαιας ημερας, τα ετη των αιωνων.

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Ανακαλω εις μνημην την ωδην μου την νυκτα διαλογιζομαι μετα της καρδιας μου, και το πνευμα μου διερευνα

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

μηποτε ο Κυριος με αποβαλη αιωνιως, και δεν θελει εισθαι ευμενης πλεον;

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

η εξελιπε διαπαντος το ελεος αυτου; επαυσεν ο λογος αυτου εις γενεαν και γενεαν;

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Μηποτε ελησμονησε να ελεη ο Θεος; μηποτε εν τη οργη αυτου θελει κλεισει τους οικτιρμους αυτου; Διαψαλμα.

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Τοτε ειπα, Αδυναμια μου ειναι τουτο αλλοιουται η δεξια του Υψιστου;

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Θελω μνημονευει τα εργα του Κυριου ναι, θελω μνημονευει τα απ αρχης θαυμασια σου

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

και θελω μελετα εις παντα τα εργα σου, και περι των πραξεων σου θελω διαλογιζεσθαι.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Θεε, εν τω αγιαστηριω ειναι η οδος σου τις Θεος μεγας, ως ο Θεος;

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Συ εισαι ο Θεος ο ποιων θαυμασια εφανερωσας μεταξυ των λαων την δυναμιν σου.

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Ελυτρωσας δια του βραχιονος σου τον λαον σου, τους υιους Ιακωβ και Ιωσηφ. Διαψαλμα.

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Τα υδατα σε ειδον, Θεε, τα υδατα σε ειδον και εφοβηθησαν εταραχθησαν και αι αβυσσοι.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Πλημμυραν υδατων εχυσαν αι νεφελαι φωνην εδωκαν οι ουρανοι και τα βελη σου διεπεταξαν.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Η φωνη της βροντης σου ητο εν τω ουρανιω τροχω εφωτισαν αι αστραπαι την οικουμενην εσαλευθη και εντρομος εγεινεν η γη.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Δια της θαλασσης ειναι η οδος σου και αι τριβοι σου εν υδασι πολλοις, και τα ιχνη σου δεν γνωριζονται.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Ωδηγησας ως προβατα τον λαον σου δια χειρος Μωυσεως και Ααρων.