Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Dinle, ey halkım, öğrettiklerimi, Kulak ver ağzımdan çıkan sözlere.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

[] Özdeyişlerle söze başlayacağım, Eski sırları anlatacağım,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Duyduğumuzu, bildiğimizi, Atalarımızın bize anlattığını.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Torunlarından bunları gizlemeyeceğiz; RAB’bin övgüye değer işlerini, Gücünü, yaptığı harikaları Gelecek kuşağa duyuracağız.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

RAB Yakup soyuna koşullar bildirdi, İsrail’e yasa koydu. Bunları çocuklarına öğretsinler diye Atalarımıza buyruk verdi.

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

Öyle ki, gelecek kuşak, yeni doğacak çocuklar bilsinler, Onlar da kendi çocuklarına anlatsınlar,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

Tanrı’ya güven duysunlar, Tanrı’nın yaptıklarını unutmasınlar, O’nun buyruklarını yerine getirsinler;

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Ataları gibi inatçı, başkaldırıcı, Yüreği kararsız, Tanrı’ya sadakatsiz bir kuşak olmasınlar.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Oklarla, yaylarla kuşanmış Efrayimoğulları Savaş günü sırtlarını döndüler.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Tanrı’nın antlaşmasına uymadılar, O’nun yasasına göre yaşamayı reddettiler.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Unuttular O’nun işlerini, Kendilerine gösterdiği harikaları.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

[] Mısır’da, Soan bölgesinde Tanrı harikalar yapmıştı atalarının önünde.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

[] Denizi yarıp geçirmişti onları, Bir duvar gibi ayakta tutmuştu suları.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

[] Gündüz bulutla, Gece ateş ışığıyla onlara yol göstermişti.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

[] Çölde kayaları yarmış, Sanki dipsiz kaynaklardan Onlara kana kana su içirmişti.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Kayadan akarsular fışkırtmış, Suları ırmak gibi akıtmıştı.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Ama onlar çölde Yüceler Yücesi’ne başkaldırarak Günah işlemeye devam ettiler.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

[] Canlarının çektiği yiyeceği isteyerek İçlerinde Tanrı’yı denediler.

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

“Tanrı çölde sofra kurabilir mi?” diyerek, Tanrı’ya karşı konuştular.

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

“Bak, kayaya vurunca sular fışkırdı, Dereler taştı. Peki, ekmek de verebilir mi, Et sağlayabilir mi halkına?”

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

RAB bunu duyunca çok öfkelendi, Yakup’a ateş püskürdü, Öfkesi tırmandı İsrail’e karşı;

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Çünkü Tanrı’ya inanmıyorlardı, O’nun kurtarıcılığına güvenmiyorlardı.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Yine de RAB buyruk verdi bulutlara, Kapaklarını açtı göklerin;

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

[] Man yağdırdı onları beslemek için, Göksel tahıl verdi onlara.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Meleklerin ekmeğini yedi her biri, Doyasıya yiyecek gönderdi onlara.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Doğu rüzgarını estirdi göklerde, Gücüyle güney rüzgarına yol gösterdi.

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Toz gibi et yağdırdı başlarına, Deniz kumu kadar kuş;

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Ordugahlarının ortasına, Konakladıkları yerin çevresine düşürdü.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Yediler, tıka basa doydular, İsteklerini yerine getirdi Tanrı.

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Ancak onlar isteklerine doymadan, Daha ağızları doluyken,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Tanrı’nın öfkesi parladı üzerlerine. En güçlülerini öldürdü, Yere serdi İsrail yiğitlerini.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Yine de günah işlemeye devam ettiler, O’nun harikalarına inanmadılar.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Bu yüzden Tanrı onların günlerini boşluk, Yıllarını dehşet içinde bitirdi.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Tanrı onları öldürdükçe O’na yönelmeye, İstekle O’nu yeniden aramaya başlıyorlardı.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

Tanrı’nın kayaları olduğunu, Yüce Tanrı’nın kurtarıcıları olduğunu anımsıyorlardı.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Oysa ağızlarıyla O’na yaltaklanıyor, Dilleriyle yalan söylüyorlardı.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

[] O’na yürekten bağlı değillerdi, Antlaşmasına sadık kalmadılar.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Yine de Tanrı sevecendi, Suçlarını bağışlıyor, onları yok etmiyordu; Çok kez öfkesini tuttu, Bütün gazabını göstermedi.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Onların yalnızca insan olduğunu anımsadı, Geçip giden, dönmeyen bir rüzgar gibi.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Çölde kaç kez O’na başkaldırdılar, Issız yerlerde O’nu gücendirdiler!

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Defalarca denediler Tanrı’yı, İncittiler İsrail’in Kutsalı’nı.

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Anımsamadılar O’nun güçlü elini, Kendilerini düşmandan kurtardığı günü,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

Mısır’da gösterdiği belirtileri, Soan bölgesinde yaptığı şaşılası işleri.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

[] Mısır’ın kanallarını kana çevirdi, Sularını içemediler.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

[] [] Gönderdiği at sinekleri yedi halkı, Gönderdiği kurbağalar yok etti ülkeyi.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

[] Ekinlerini tırtıllara, Emeklerinin ürününü çekirgelere verdi.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

[] Asmalarını doluyla, Yabanıl incir ağaçlarını iri dolu taneleriyle yok etti.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Büyükbaş hayvanlarını kırgına, Küçükbaş hayvanlarını yıldırıma teslim etti.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Üzerlerine kızgın öfkesini, Gazap, hışım, bela Ve bir alay kötülük meleği gönderdi.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Yol verdi öfkesine, Canlarını ölümden esirgemedi, Onları salgın hastalığın pençesine düşürdü.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

[] Mısır’da bütün ilk doğanları, Ham’ın çadırlarında bütün ilk çocukları vurdu.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

[] Kendi halkını davar gibi götürdü, Çölde onları bir sürü gibi güttü.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

[] Onlara güvenlik içinde yol gösterdi, korkmadılar; Düşmanlarınıysa deniz yuttu.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

[] Böylece onları kendi kutsal topraklarının sınırına, Sağ elinin kazandığı dağlık bölgeye getirdi.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

[] Önlerinden ulusları kovdu, Mülk olarak topraklarını İsrail oymakları arasında bölüştürdü. Halkını konutlarına yerleştirdi.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

[] Ama onlar yüce Tanrı’yı denediler, O’na başkaldırdılar, Koşullarına uymadılar.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Döneklik edip ataları gibi ihanet ettiler, Güvenilmez bir yay gibi bozuk çıktılar.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Puta taptıkları yerlerle O’nu kızdırdılar, Putlarıyla O’nu kıskandırdılar.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Tanrı bunları duyunca çok öfkelendi, İsrail’i büsbütün reddetti.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

[] İnsanlar arasında kurduğu çadırı, Şilo’daki konutunu terk etti.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

[] Kudretini tutsaklığa, Görkemini düşman eline teslim etti.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Halkını kılıç önüne sürdü, Öfkesini kendi halkından çıkardı.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Gençlerini ateş yuttu, Kızlarına düğün türküsü söylenmez oldu.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Kâhinleri kılıç altında öldü, Dul kadınları ağlayamadı.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

O zaman Rab uykudan uyanır gibi, Şarabın rehavetinden ayılan bir yiğit gibi oldu.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Düşmanlarını püskürttü, Onları sonsuz utanca boğdu.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Tanrı Yusuf soyunu reddetti, Efrayim oymağını seçmedi;

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Ancak Yahuda oymağını, Sevdiği Siyon Dağı’nı seçti.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Tapınağını doruklar gibi, Sonsuzluk için kurduğu yeryüzü gibi yaptı.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

[] Kulu Davut’u seçti, Onu koyun ağılından aldı.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Halkı Yakup’u, kendi halkı İsrail’i gütmek için, Onu yavru kuzuların ardından getirdi.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Böylece Davut onlara dürüstçe çobanlık etti, Becerikli elleriyle onlara yol gösterdi.