Psalms 77

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Yüksek sesle Tanrı’ya yakarıyorum, Haykırıyorum beni duysun diye.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Sıkıntılı günümde Rab’be yönelir, Gece hiç durmadan ellerimi açarım, Gönlüm avunmaz bir türlü.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

Tanrı’yı anımsayınca inlerim, Düşündükçe içim daralır. Sela

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Açık tutuyorsun göz kapaklarımı, Sıkıntıdan konuşamıyorum.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Geçmiş günleri, Yıllar öncesini düşünüyorum.

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Gece ilahilerimi anacağım, Kendi kendimle konuşacağım, İnceden inceye soracağım:

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

“Rab sonsuza dek mi bizi reddedecek? Lütfunu bir daha göstermeyecek mi?

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

Sevgisi sonsuza dek mi yok oldu? Sözü geçerli değil mi artık?

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Tanrı unuttu mu acımayı? Sevecenliğinin yerini öfke mi aldı?” Sela

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Sonra kendi kendime, “İşte benim derdim bu!” dedim, “Yüceler Yücesi gücünü göstermiyor artık.”

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

RAB’bin işlerini anacağım, Evet, geçmişteki harikalarını anacağım.

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Yaptıkları üzerinde derin derin düşüneceğim, Bütün işlerinin üzerinde dikkatle duracağım.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Ey Tanrı, yolun kutsaldır! Hangi ilah Tanrı kadar uludur?

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Harikalar yaratan Tanrı sensin, Halklar arasında gücünü gösterdin.

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Güçlü bileğinle kendi halkını, Yakup ve Yusuf oğullarını kurtardın. Sela

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Sular seni görünce, ey Tanrı, Sular seni görünce çalkalandı, Enginler titredi.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Bulutlar suyunu boşalttı, Gökler gürledi, Her yanda okların uçuştu.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Kasırgada gürleyişin duyuldu, Şimşekler dünyayı aydınlattı, Yer titreyip sarsıldı.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Kendine denizde, Derin sularda yollar açtın, Ama ayak izlerin belli değildi.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Musa ve Harun’un eliyle Halkını bir sürü gibi güttün.