Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

En læresalme av Asaf. Lytt, mitt folk, til min lære, bøi eders ører til min munns ord!

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Jeg vil oplate min munn med tankesprog, jeg vil la utstrømme gåtefulle ord fra fordums tid.

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Det vi har hørt og vet, og det våre fedre har fortalt oss,

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

det vil vi ikke dølge for deres barn, men for den kommende slekt fortelle Herrens pris og hans styrke og de undergjerninger som han har gjort.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Han har reist et vidnesbyrd i Jakob og satt en lov i Israel, som han bød våre fedre å kunngjøre sine barn,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

forat den kommende slekt, de barn som skulde fødes, kunde kjenne dem, kunde stå frem og fortelle dem for sine barn

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

og sette sitt håp til Gud og ikke glemme Guds gjerninger, men holde hans bud

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

og ikke være som deres fedre, en opsetsig og gjenstridig slekt, en slekt som ikke gjorde sitt hjerte fast, og hvis ånd ikke var trofast mot Gud.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Efra'ims barn, de rustede bueskyttere, vendte om på stridens dag.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

De holdt ikke Guds pakt og vilde ikke vandre i hans lov,

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

og de glemte hans store gjerninger og de under som han hadde latt dem se.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

For deres fedres øine hadde han gjort under i Egyptens land, på Soans mark.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Han kløvde havet og lot dem gå gjennem det og lot vannet stå som en dynge.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Og han ledet dem ved skyen om dagen og hele natten ved ildens lys.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Han kløvde klipper i ørkenen og gav dem å drikke som av store vanndyp.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Og han lot bekker gå ut av klippen og vann flyte ned som strømmer.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Men de blev ennu ved å synde mot ham, å være gjenstridige mot den Høieste i ørkenen.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

Og de fristet Gud i sitt hjerte, så de krevde mat efter sin lyst.

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Og de talte mot Gud, de sa: Kan vel Gud dekke bord i ørkenen?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Se, han har slått klippen så det fløt ut vann, og bekker strømmet over; mon han også kan gi brød, eller kan han komme med kjøtt til sitt folk?

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Derfor, da Herren hørte det, harmedes han, og ild optendtes mot Jakob, og vrede reiste sig mot Israel,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

fordi de ikke trodde på Gud og ikke stolte på hans frelse.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Og han gav skyene der oppe befaling og åpnet himmelens porter.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Og han lot manna regne over dem til føde og gav dem himmelkorn.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Englebrød åt enhver; han sendte dem næring til mette.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Han lot østenvinden fare ut i himmelen og førte sønnenvinden frem ved sin styrke.

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Og han lot kjøtt regne ned over dem som støv og vingede fugler som havets sand,

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

og han lot dem falle ned midt i deres leir, rundt omkring deres boliger.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Og de åt og blev såre mette, og det de lystet efter, gav han dem.

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

De hadde ennu ikke latt fare det de lystet efter, ennu var deres mat i deres munn,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

da reiste Guds vrede sig mot dem, og han herjet blandt deres kraftfulle menn, og Israels unge menn slo han ned.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Med alt dette syndet de enda og trodde ikke på hans undergjerninger.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Derfor lot han deres dager svinne bort i tomhet og deres år i forskrekkelse.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Når han herjet blandt dem, da spurte de efter ham og vendte om og søkte Gud

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

og kom i hu at Gud var deres klippe, og den høieste Gud deres gjenløser.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Men de smigret for ham med sin munn og løi for ham med sin tunge.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Og deres hjerte hang ikke fast ved ham, og de var ikke tro mot hans pakt.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Men han, han er miskunnelig, han tilgir misgjerning og forderver ikke; mange ganger lot han sin vrede vende om og lot ikke all sin harme bryte frem.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Og han kom i hu at de var kjød, et åndepust som farer avsted og ikke kommer tilbake.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Hvor titt var de ikke gjenstridige mot ham i ørkenen, gjorde ham sorg på de øde steder!

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Og de fristet Gud på ny og krenket Israels Hellige.

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

De kom ikke hans hånd i hu den dag han forløste dem fra fienden,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

han som gjorde sine tegn i Egypten og sine under på Soans mark.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Han gjorde deres elver til blod, og sine rinnende vann kunde de ikke drikke.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Han sendte imot dem fluesvermer som fortærte dem, og frosk som fordervet dem.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Og han gav gnageren deres grøde og gresshoppen deres høst.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Han slo deres vintrær ned med hagl og deres morbærtrær med haglstener.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Og han overgav deres fe til haglet og deres hjorder til ildsluer.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Han slapp sin brennende vrede løs mot dem, harme og forbitrelse og trengsel, en sending av ulykkes-bud.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Han brøt vei for sin vrede, sparte ikke deres sjel for døden, overgav deres liv til pesten.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Og han slo alle førstefødte i Egypten, styrkens førstegrøde i Kams telter.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Og han lot sitt folk bryte op som en fåreflokk og førte dem som en hjord i ørkenen.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Og han ledet dem tryggelig, og de fryktet ikke, men havet skjulte deres fiender.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Og han førte dem til sitt hellige landemerke, til det berg hans høire hånd hadde vunnet.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Og han drev hedningene ut for deres åsyn og lot deres land tilfalle dem som arvedel og lot Israels stammer bo i deres telter.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Men de fristet Gud, den Høieste, og var gjenstridige mot ham, og de aktet ikke på hans vidnesbyrd.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

De vek av og var troløse, som deres fedre, de vendte om, likesom en bue som svikter.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Og de vakte hans harme med sine offerhauger og gjorde ham nidkjær med sine utskårne billeder.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Gud hørte det og blev vred, og han blev såre kjed av Israel.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Og han forlot sin bolig i Silo, det telt han hadde opslått blandt menneskene.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Og han overgav sin styrke til fangenskap og sin herlighet i fiendens hånd.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Og han overgav sitt folk til sverdet og harmedes på sin arv.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Ild fortærte dets unge menn, og dets jomfruer fikk ingen brudesang.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Dets prester falt for sverdet, og dets enker holdt ikke klagemål.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Da våknet Herren som en sovende, som en helt som jubler av vin.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Og han slo sine motstandere tilbake, påførte dem en evig skam.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Og han forkastet Josefs telt og utvalgte ikke Efra'ims stamme,

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

men han utvalgte Juda stamme, Sions berg som han elsket.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Og han bygget sin helligdom lik høie fjell, lik jorden, som han har grunnfestet for evig tid.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Og han utvalgte David, sin tjener, og tok ham fra fårehegnene;

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

fra de melkende får som han gikk bakefter, hentet han ham til å vokte Jakob, sitt folk, og Israel, sin arv.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Og han voktet dem efter sitt hjertes opriktighet og ledet dem med sin forstandige hånd.