Psalms 77

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Til sangmesteren, for Jedutun; av Asaf; en salme.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Min røst er til Gud, og jeg vil rope; min røst er til Gud, og han vil vende øret til mig.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

På min nøds dag søker jeg Herren; min hånd er utrakt om natten og blir ikke trett, min sjel vil ikke la sig trøste.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Jeg vil komme Gud i hu og sukke; jeg vil gruble, og min ånd vansmekter. Sela.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Du holder mine øine oppe i nattevaktene; jeg er urolig og taler ikke.

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Jeg tenker på fordums dager, på de lengst fremfarne år.

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

Jeg vil komme i hu mitt strengespill om natten, i mitt hjerte vil jeg gruble, og min ånd ransaker.

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

Vil da Herren forkaste i all evighet, og vil han ikke mere bli ved å vise nåde?

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Er det for all tid ute med hans miskunnhet? er hans løfte blitt til intet slekt efter slekt?

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Har Gud glemt å være nådig? Har han i vrede tillukket sin barmhjertighet? Sela.

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Jeg sier: Dette er min plage, det er år fra den Høiestes høire hånd.

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Jeg vil forkynne Herrens gjerninger; for jeg vil komme dine under i hu fra fordums tid.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Og jeg vil eftertenke alt ditt verk, og på dine store gjerninger vil jeg grunde.

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Gud! Din vei er i hellighet; hvem er en gud stor som Gud?

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Du er den Gud som gjør under; du har kunngjort din styrke blandt folkene.

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Du har forløst ditt folk med velde, Jakobs og Josefs barn. Sela.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Vannene så dig, Gud, vannene så dig, de bevet, ja avgrunnene skalv.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Skyene utøste vann, himlene lot sin røst høre, ja dine piler fløi hit og dit.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Din tordens røst lød i stormhvirvelen, lyn lyste op jorderike, jorden bevet og skalv.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Gjennem havet gikk din vei, og dine stier gjennem store vann, og dine fotspor blev ikke kjent. Du førte ditt folk som en hjord ved Moses' og Arons hånd.