Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Asaphin opetus. Kuule, kansani, minun lakini: kallistakaat korvanne minun suuni sanoihin.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Minä avaan suuni sananlaskuun, ja vanhat tapaukset mainitsen,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Jotka me kuulleet olemme ja tiedämme, ja meidän isämme meille jutelleet ovat,

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Ettemme sitä salaisi heidän lapsiltansa, jälkeentulevaiselta sukukunnalta, julistain Herran kiitoksia, ja hänen voimaansa ja ihmeitänsä, jotka hän on tehnyt.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Hän sääsi todistuksen Jakobissa, ja antoi lain Israelissa, jonka hän käski meidän isäimme opettaa lapsillensa,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

Että vastatulevaiset oppisivat, ja lapset, jotka vielä syntyvät: kuin he kasvavat, että hekin myös ilmoittaisivat lapsillensa;

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

Että he panisivat toivonsa Jumalaan ja ei unohtaisi Jumalan tekoja, vaan pitäisivät hänen käskynsä,

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Ja ei olisi niinkuin heidän isänsä, vastahakoinen ja kankia suku, joka ei vahvistanut sydäntänsä, ja heidän henkensä ei riippunut uskollisesti Jumalassa;

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Niinkuin Ephraimin lapset, sota-aseilla varustetut joutsimiehet, pakenivat sodan ajalla.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Ei he pitäneet Jumalan liittoa, ja ei vaeltaneet hänen laissansa.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Ja he unohtivat hänen tekonsa ja ihmeensä, jotka hän heille osottanut oli.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Heidän isäinsä edessä teki hän ihmeitä, Egyptin maassa, Zoanin kedolla.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Hän halkasi meren ja vei heitä sen lävitse, ja asetti vedet niinkuin roukkion.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Ja hän talutti heitä yli päivää pilvellä, yli yötä tulen valolla.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Hän halkasi kalliot korvessa, ja juotti heitä vedellä yltäkyllä.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Ja hän laski ojat vuotamaan kalliosta, niin että vedet siitä vuosivat niinkuin virrat.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Ja vielä he sittenkin syntiä tekivät häntä vastaan, ja vihoittivat korkeimman korvessa.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

He kiusasivat Jumalaa sydämessänsä, anoen ruokaa sielullensa.

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

He puhuivat Jumalaa vastaan ja sanoivat: voineeko Jumala valmistaa pöydän korvessa?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Katso, kyllä tosin hän kallioon löi, ja vedet vuosivat, ja ojat juoksivat; mutta voineeko hän myös leipää antaa, eli kansallensa lihaa toimittaa?

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Kuin Herra sen kuuli, vihastui hän: ja tuli sytytettiin Jakobissa, ja julmuus tuli Israelin päälle,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Ettei he uskoneet Jumalan päälle, ja ei uskaltaneet hänen apuunsa.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Ja hän käski pilviä ylhäältä, ja avasi taivaan ovet,

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Ja antoi sataa heille mannaa syödäksensä, ja antoi heille taivaan leipää.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

He söivät väkeväin leipää: hän lähetti heille kyllä ruokaa ravinnoksi.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Hän antoi itätuulen puhaltaa taivaan alla, ja väkevyydellänsä kehoitti hän etelätuulen,

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Ja antoi sataa, niinkuin tomua, lihaa heille, ja lintuja niinkuin santaa meressä,

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Ja salli langeta keskelle heidän leiriänsä, joka paikassa kuin he asuivat.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Niin he söivät ja yltäkyllä ravittiin: ja hän antoi heille heidän himonsa,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Kuin ei he vielä lakanneet himoitsemasta, ja ruoka oli vielä heidän suussansa,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Tuli Jumalan viha heidän päällensä, ja tappoi jaloimmat heidän seastansa, ja parahimmat Israelissa hän maahan löi.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Mutta vielä sittenkin kaikissa näissä he syntiä tekivät ja ei uskoneet hänen ihmeitänsä.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Sentähden lopetti hän heidän päivänsä turhuudessa, ja heidän vuotensa kiiruhtain.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Kuin hän heitä tappoi, etsivät he häntä: ja he palasivat ja tulivat varhain Jumalan tykö,

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

Ja muistelivat, että Jumala on heidän turvansa, ja Jumala korkein heidän lunastajansa.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Ja he puhuivat hänelle ulkokullaisesti suullansa, ja valehtelivat hänelle kielellänsä.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Mutta heidän sydämensä ei ollut oikia hänen puoleensa, ja ei he pitäneet uskollisesti hänen liittoansa.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Mutta hän oli armollinen, ja antoi pahat teot anteeksi, ja ei hukuttanut heitä; ja hän käänsi pois usein vihansa, ettei hän laskenut kaikkea vihaansa menemään.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Sillä hän muisti heidän lihaksi, tuuleksi, joka menee pois ja ei palaja.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Kuinka usein he vihoittivat hänen korvessa ja kehoittivat hänen erämaassa?

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Ja he kiusasivat taas Jumalaa joka aika, ja laittivat pyhää Israelissa.

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Ei he muistaneet hänen kättänsä sinä päivänä, jona hän lunasti heitä vihollisista:

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

Niinkuin hän oli merkkinsä Egyptissä tehnyt, ja ihmeensä Zoanin kedolla,

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Koska hän heidän virtansa vereksi muutti, ettei he ojistansa taitaneet juoda:

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Koska hän turilaat heidän sekaansa lähetti, jotka heitä söivät, ja sammakot, jotka heitä hukuttivat;

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Ja antoi heidän tulonsa ruohomadoille, ja heidän työnsä heinäsirkoille;

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Koska hän rakeilla heidän viinapuunsa löi, ja heidän metsäfikunansa jääkivillä;

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Koska hän löi heidän karjansa rakeilla, ja heidän laumansa pitkäisen tulella;

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Hän lähetti heidän päällensä vihansa, närkästyksen, julmuuden ja ahdistuksen, pahain enkelien lähettämisellä;

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Hän päästi vihansa heidän sekaansa, ja ei päästänyt heidän sielujansa kuolemasta, ja heidän eläimensä rutolla kuoletti;

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Koska hän kaikki esikoiset löi Egyptissä, ensimäiset perilliset Hamin majoissa,

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Ja antoi kansansa vaeltaa niinkuin lampaat, ja vei heidät niinkuin lauman korvessa,

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Ja saatti heitä turvallisesti, ettei he peljänneet; vaan heidän vihollisensa peitti meri.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Ja hän vei heitä pyhänsä rajoihin, tämän vuoren tykö, jonka hänen oikia kätensä saanut oli.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Ja hän ajoi pois heidän edestänsä pakanat, ja jakoi heille perimisen arvalla: ja niiden majoissa antoi hän Israelin sukukunnat asua.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Mutta he kiusasivat ja vihoittivat korkian Jumalan, ja ei pitäneet hänen todistuksiansa.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Vaan he palasivat takaperin ja petollisesti luopuivat pois niinkuin heidän isänsäkin: poikkesivat pois niinkuin hellinnyt joutsi.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Ja he vihoittivat hänen korkeuksillansa ja kehoittivat häntä epäjumalainsa kuvilla.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Ja kuin Jumala sen kuuli, niin hän närkästyi, ja hylkäsi kovin Israelin,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Niin että hän luopui asuinsiastansa Silossa, siitä majasta, jonka hän ihmisten sekaan asetti,

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Ja antoi heidän voimansa vankeuteen, ja heidän kauneutensa vihollisten käsiin.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Ja hän hylkäsi kansansa miekan alle, ja närkästyi perimistänsä vastaan.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Heidän parhaat nuorukaisensa kulutti tuli, ja heidän neitseensä ei tulleet häävirsillä kunnioitetuksi.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Heidän pappinsa kaatuivat miekalla; ja heidän leskensä ei itkeneet,

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Ja Herra heräsi niinkuin joku makaavainen, niinkuin joku väkevä luihkaaja viinan juomisesta,

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Ja löi vihollistansa perävieriin, ja pani ijankaikkisen häpiän heidän päällensä,

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Ja heitti Josephin majan pois, ja ei valinnut Ephraimin sukukuntaa.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Vaan hän valitsi Juudan sukukunnan, Zionin vuoren, jota hän rakasti,

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Ja rakensi pyhänsä korkialle, niinkuin ijankaikkisesti pysyväisen maan,

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Ja valitsi palveliansa Davidin, ja otti hänen lammashuoneesta.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Imettävistä lampaista haki hän hänen, että hän hänen kanssansa Jakobin kaitsis, ja Israelin hänen perimisensä.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Ja hän kaitsi heitä kaikella sydämensä vakuudella, ja hallitsi heitä kaikella ahkeruudella.