Psalms 77

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Asaphin Psalmi, Jedutunin edestä, edelläveisaajalle. Minä huudan äänelläni Jumalaa: Jumalaa minä huudan, ja hän kuultelee minua.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Minun hätä-ajallani etsin minä Herraa: minun käteni on yöllä ojettu, ja ei lakkaa; sillä ei minun sieluni salli itseänsä lohduttaa.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

Minä ajattelen tosin Jumalan päälle, olen kuitenkin murheissani: minä tutkin, ja henkeni on sittekin ahdistuksessa, Sela!

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Sinä pidät minun silmäni, että he valvovat: minä olen niin voimatoin, etten minä voi puhua.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Minä ajattelen vanhoja aikoja, entisiä vuosia:

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Minä muistan yöllä minun kantelettani: minä puhun sydämelleni, ja minun henkeni tutkii:

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

Heittäneekö Jumala pois ijankaikkisesti, ja ei yhtään armoa silleen osoittane?

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

Puuttuneeko hänen laupiutensa ijankaikkisesti, ja olleeko lupauksella jo loppu suvusta sukuhun?

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Onko Jumala unohtanut olla armollinen? ja sulkenut laupiutensa vihan tähden? Sela!

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Minä sanoin: se on minun heikkouteni; mutta Ylimmäisen oikia käsi voi kaikki muuttaa.

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Sentähden minä muistan Herran töitä, ja minä ajattelen entisiä ihmeitäs,

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Ja puhun kaikista sinun töistäs, ja sanon sinun teoistas.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Jumala, sinun ties on pyhä: kussa on niin väkevää Jumalaa kuin sinä Jumala?

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Sinä olet se Jumala, joka ihmeitä tekee: sinä osoitit voimas kansain seassa.

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Sinä lunastit sinun kansas käsivarrellas, Jakobin ja Josephin lapset, Sela!

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Vedet näkivät sinun, Jumala, vedet näkivät sinun ja vapisivat, ja syvyydet pauhasivat,

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Paksut pilvet kaasivat vettä, pilvet jylisivät ja nuolet lensivät sekaan.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Se jylisi taivaassa, ja sinun leimaukses välkkyi maan piirin päälle: maa liikkui ja värisi siitä.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Sinun ties oli meressä, ja sinun polkus olivat suurissa vesissä, ja ei sinun jälkiäs kenkään tuntenut.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Sinä veit kansas niinkuin lammaslauman, Moseksen ja Aaronin kautta.