Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
ای قوم من، تعالیم مرا بشنوید و به آنچه به شما می‌گویم، توجّه نمایید.
нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
می‌‌‌‌خواهم با شما با مَثَلها صحبت کنم و شما را از اسرار گذشته،
Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
چیزهایی را که از نیاکان خود شنیده و یاد گرفته‌ایم، آگاه نمایم.
того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
ما اینها را از فرزندان خود مخفی نمی‌کنیم، بلکه آنها را برای نسلهای آینده بازگو می‌کنیم تا آنها نیز بدانند که، خداوند چه کارهای عجیب و شگفت‌انگیزی انجام داده است.
Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
خدا احکام و قوانینی را به قوم اسرائیل و به فرزندان یعقوب داد. او به نیاکان ما دستور داد که آنها را به فرزندان خود بیاموزند،
щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
تا نسلهای بعدی هم این احکام را یاد بگیرند و به نوبهٔ خود به نسلهای آینده بیاموزند.
і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
به این ترتیب آنها یاد می‌گیرند که به خداوند توکّل نمایند و آنچه را که او انجام داده است فراموش نخواهند کرد، بلکه پیوسته اوامر او را اطاعت خواهند نمود.
і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
آنها مانند اجداد خود، مردمی سرکش و فتنه‌انگیز نخواهند بود، زیرا آنها کسانی بودند که به خدا وفادار نبودند و در ایمانشان استوار نماندند.
Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
طایفهٔ افرایم با وجودی که با تیر و کمان مسلّح بودند، در روز جنگ فرار کردند.
вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
آنها به پیمان خود با خدا وفا نکردند و احکام او را بجا نیاوردند.
і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
آنها معجزات و کارهای خدا را فراموش کردند.
Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
كارهایی را که خدا در برابر چشمان نیاکانشان در سرزمین مصر و دیار صوعن انجام داد.
Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
خدا دریا را شکافت و آبها را مانند دیوار نگه ‌داشت و آنها را از میان آن گذرانید.
і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
هنگام روز آنها را به وسیلهٔ ابر، و تمام شب با نور آتش هدایت می‌کرد.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
در بیابان، صخره‌ها را شکافت و از اعماق زمین، به آنها آب فراوان داد.
Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
او از صخره، چشمه به وجود آورد و آب را مانند رودخانه جاری ساخت.
Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
ولی ایشان باز نسبت به خدای متعال، گناه ورزیدند و در بیابان از او سرپیچی کردند.
і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
در دلهای خود، خدا را امتحان کردند و از او غذایی مطابق میل خودشان خواستند.
і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
علیه خدا حرف می‌زدند و می‌گفتند: «آیا خدا می‌تواند در این بیابان برای ما خوراک تهیّه کند؟
Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
درست است که او توانست صخره را بزند و رود جاری شود، آیا می‌تواند برای ما نان و گوشت نیز فراهم کند؟»
Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
وقتی خداوند شکایت آنها را شنید، بسیار خشمگین شد و آتش غضب او بر بنی‌اسرائیل شعله‌ور گردید،
бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
زیرا آنها به خدا ایمان نداشتند و باور نمی‌کردند که او آنها را نجات خواهد داد.
А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
ولی خداوند به آسمان فرمان داد و درهای آسمان گشوده شدند
і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
و غلّهٔ آسمانی یعنی مَنّا را بر ایشان بارانید تا بخورند.
Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
بنابراین آنها غذای فرشتگان را خوردند و خدا آذوقهٔ فراوان به آنان عطا فرمود.
Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
به باد شرقی امر فرمود که بوزد و با قدرت خود، باد جنوبی را به وزش آورد.
і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
گوشت را مانند باران و پرندگان را مانند ریگ کنار دریا از آسمان
і спустив його серед табору його, коло наметів його.
در بین اردو‌ها و اطراف اقامتگاه آنها فروریخت.
і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
پس همگی خوردند و سیر شدند و خدا، آنچه را که می‌خواستند به آنها داد.
Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
درحالی که لقمه در دهان ایشان بود و هنوز مشتاق خوردن بودند،
а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...
آتش خشم خداوند بر آنها شعله‌ور گردید و نیرومندترین و بهترین جوانانشان را هلاک کرد.
Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
با وجود همهٔ اینها، آنها دست از گناه نکشیدند و با آن که آن‌همه معجزات را دیدند، اعتماد نکردند.
і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
بنابراین خداوند عمرشان را کوتاه، و روزگارشان را با ترس و لرز همراه نمود.
Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
هرگاه تعدادی از آنها را می‌کشت، بقیّه به سوی او بازگشت می‌نمودند و از صمیم دل توبه می‌کردند.
і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
آنها به یاد می‌آوردند که خدا پشت و پناه آنهاست و پروردگار متعال، رهانندهٔ ایشان است.
і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
امّا حرفهای آنها همه دروغ بود و از روی راستی و صفا حرف نمی‌زدند.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
دلهایشان با خدا راست نبود و به پیمان خود با خدا وفا نکردند.
Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
امّا خدا با رحمت خود گناهانشان را بخشید و آنها را نابود نکرد. او بارها خشمگین شد امّا خشم خود را فرو نشانید.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
او به یاد آورد که آنها انسان فانی هستند و مانند بادی هستند که فقط لحظه‌ای می‌وزد و دیگر بر نمی‌گردد.
Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
آنها بارها در بیابان در مقابل او سرکشی کردند و او را رنجاندند.
і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
آنها بارها او را آزمایش کردند و خدای مقدّس اسرائیل را آزردند.
вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
قدرت عظیم او را فراموش کردند، و روزی که او آنها را از دست دشمنانشان آزاد کرد، به یاد نیاوردند،
як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
زمانی که او قدرت عظیم خود را با معجزات و عجایب، بر منطقهٔ صوعن در سرزمین مصر آشکار کرد.
і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
آب رود‏ها را به خون تبدیل کرد، طوری که مصریان آب برای خوردن نداشتند.
Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
و انواع پشه‌ها را فرستاد تا آنها را بگزند و قورباغه‏‌هایی که آنها را هلاک می‌کردند.
А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
کِشت و زراعتشان را و محصول زحماتشان را خوراک ملخها ساخت.
Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
تاکستانهای ایشان را به وسیلهٔ تگرگ و درختان انجیرشان را با سرما از بین برد.
і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
رمه‏‌ها و گلّه‏‌هایشان را با تگرگ و رعد و برق نابود کرد.
Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
او خشم هولناک و غضب خود را مانند فرشتگان مرگ فرستاد. تا ایشان را به اضطرابی عظیم گرفتار سازد.
Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
او از خشم خود دست نکشید، بلکه بلایی فرستاد و آنان را هلاک نمود.
і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
تمام پسران نخستزادهٔ مصریان را هلاک کرد.
і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
آنگاه قوم خود را مانند یک شبان راهنمایی کرد و آنان را در بیابان هدایت نمود.
і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
او آنان را در امنیّت رهبری کرد و آنها هیچ ترسی نداشتند. امّا دریا، دشمنان ایشان را غرق نمود.
і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
او آنها را به سرزمین مقدّس خود، بر کوهی که خود آن را تسخیر نموده بود، آورد.
і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
ساکنان آنجا را در مقابل چشمان آنان بیرون راند و سرزمینشان را بین طایفه‌های اسرائیل تقسیم کرد و به عنوان مِلکیّت به آنها بخشید.
Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
امّا آنها بار دیگر طغیان کردند و خدای متعال را امتحان نمودند و دستورات او را اطاعت نکردند.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
مانند نیاکان خود به راه کج رفتند، و همچون کمان کج غیر قابل اعتماد شدند.
і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
با ساختن پرستشگاهها و پرستش بُتها و خدایان غیر، آتش خشم او را برافروختند.
Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
چون خدا آن وضع را دید به خشم آمد و قوم اسرائیل را از حضور خود راند.
і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
خیمهٔ شیلوه را -‌که جای سکونت او با آدمیان بود- ترک کرد.
і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
به دشمنان فرصت داد تا صندوق پیمان را که نشانهٔ قدرت و جلال او بود، به یغما ببرند.
і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
او از قوم خود خشمگین شد و آنان را به شمشیر دشمنانشان سپرد.
його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
جوانانشان در آتش جنگ سوختند و دختران جوان بی‌شوهر ماندند.
його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
کاهنانشان با شمشیر به قتل رسیدند و بیوه‌های ایشان اجازهٔ ماتم و عزاداری نداشتند.
Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
سرانجام، خداوند مانند کسی‌که از خواب بیدار شود و مانند پهلوانی سرخوش از شراب، برخاست.
і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
دشمنان خود را به عقب راند و برای همیشه خجل و رسوا ساخت.
Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
خانوادهٔ یوسف را رد کرد و طایفهٔ افرایم را نپذیرفت،
а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
بلکه طایفهٔ یهودا را، و کوه صهیون را که دوست می‌داشت، برگزید.
і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
در آنجا معبد بزرگ خود را که چون آسمان و زمین استوار و پایدار است، برپا نمود.
і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
بندهٔ خود داوود را برگزید، او را از چراگاه گوسفندان بیرون آورد،
від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
جایی که گوسفندان پدرش را شبانی می‌کرد، تا شبان قوم او، یعنی بنی‌اسرائیل باشد.
і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
داوود نیز از صمیم دل و با کاردانی، پیشوایی آنها را به عهده گرفت.