Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

(En Maskil af Asaf.) Lyt, mit folk til min lære, bøj eders øre til ord fra min Mund;

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

jeg vil åbne min Mund med Billedtale, fremsætte Gåder fra fordums Tid,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

hvad vi har hørt og ved, hvad vore Fædre har sagt os;

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

vi dølger det ikke for deres Børn, men melder en kommende Slægt om HERRENs Ære og Vælde og Underne, som han har gjort.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Han satte et Vidnesbyrd i Jakob, i Israel gav han en Lov, idet han bød vore Fædre at lade deres Børn det vide,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

at en senere Slægt kunde vide det, og Børn, som fødtes siden, stå frem og fortælle deres Børn derom,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

så de slår deres Lid til Gud og ikke glemmer Guds Gerninger, men overholder hans Bud,

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

ej slægter Fædrene på, en vanartet, stridig Slægt, hvis Hjerte ikke var fast, hvis Ånd var utro mod Gud

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

- Efraims Børn var rustede Bueskytter, men svigted på Stridens Dag -

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Gudspagten holdt de ikke, de nægtede at følge hans Lov;

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

hans Gerninger gik dem ad Glemme, de Undere, han lod dem skue.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Han gjorde Undere for deres Fædre i Ægypten på Zoans Mark;

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

han kløvede Havet og førte dem over, lod Vandet stå som en Vold;

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

han ledede dem ved Skyen om Dagen, Natten igennem ved Ildens Skær;

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

han kløvede Klipper i Ørkenen, lod dem rigeligt drikke som af Strømme,

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

han lod Bække rinde af Klippen og Vand strømme ned som Floder.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Men de blev ved at synde imod ham og vække den Højestes Vrede i Ørkenen;

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

de fristede Gud i Hjertet og krævede Mad til at stille Sulten,

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

de talte mod Gud og sagde: "Kan Gud dække Bord i en Ørken?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Se, Klippen slog han, så Vand flød frem, og Bække vælded ud; mon han også kan give Brød og skaffe kød til sit Folk?"

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Det hørte HERREN, blev vred, der tændtes en Ild mod Jakob, ja Vrede kom op mod Israel,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

fordi de ikke troede Gud eller stolede på hans Frelse.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Da bød han Skyerne oventil, lod Himlens Døre åbne

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

og Manna regne på dem til Føde, han gav dem Himmelkorn;

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Mennesker spiste Englebrød, han sendte dem Mad at mætte sig med.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Han rejste Østenvinden på Himlen, førte Søndenvinden frem ved sin Kraft;

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Kød lod han regne på dem som Støv og vingede Fugle som Havets Sand,

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

lod dem falde midt i sin Lejr, rundt omkring sine Boliger;

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Og de spiste sig overmætte, hvad de ønskede, lod han dem få.

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Men før deres Attrå var stillet, mens Maden var i deres Mund,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

rejste Guds Vrede sig mod dem; han vog deres kraftige Mænd, fældede Israels Ynglinge.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Og dog blev de ved at synde og troede ej på hans Undere.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Da lod han deres Dage svinde i Tomhed og endte brat deres År.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Når han vog dem, søgte de ham, vendte om og spurgte om Gud,

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

kom i Hu, at Gud var deres Klippe, Gud den Allerhøjeste deres Genløser.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

De hyklede for ham med Munden, løj for ham med deres Tunge;

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

deres Hjerter holdt ikke fast ved ham, hans Pagt var de ikke tro.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Og dog er han barmhjertig, han tilgiver Misgerning, lægger ej øde, hans Vrede lagde sig Gang på Gang, han lod ikke sin Harme fuldt bryde frem;

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

han kom i Hu, de var Kød, et Pust, der svinder og ej vender tilbage.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Hvor tit stod de ham ikke imod i Ørkenen og voldte ham Sorg i det øde Land!

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

De fristede alter Gud, de krænkede Israels Hellige;

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

hans Hånd kom de ikke i Hu, de Dag han friede dem fra Fjenden,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

da han gjorde sine Tegn i Ægypten, sine Undere på Zoans Mark,

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

forvandlede deres Floder til Blod, så de ej kunde drikke af Strømmene,

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

sendte Myg imod dem, som åd dem, og Frøer, som lagde dem øde,

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

gav Æderen, hvad de avlede, Græshoppen al deres Høst,

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

slog deres Vinstokke ned med Hagl, deres Morbærtræer med Frost,

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

prisgav Kvæget for Hagl og deres Hjorde for Lyn.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Han sendte sin Vredesglød mod dem, Harme, Vrede og Trængsel, en Sendefærd af Ulykkesengle;

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

frit Løb gav han sin Vrede, skånede dem ikke for Døden, gav deres Liv til Pris for Pest;

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

alt førstefødt i Ægypten slog han, Mandskraftens Førstegrøde i Kamiternes Telte,

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

lod sit Folk bryde op som en Hjord, ledede dem som Kvæg i Ørkenen,

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

ledede dem trygt, uden Frygt, mens Havet lukked sig over deres Fjender;

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

han bragte dem til sit hellige Land, de Bjerge, hans højre vandt,

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

drev Folkeslag bort foran dem, udskiftede ved Lod deres Land og lod Israels Stammer bo i deres Telte.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Dog fristed og trodsede de Gud den Allerhøjeste og overholdt ikke hans Vidnesbyrd;

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

de faldt fra, var troløse som deres Fædre, svigtede som en slappet Bue,

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

de krænkede ham med deres Offerhøje, æggede ham med deres Gudebilleder.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Det hørte Gud og blev vred følte højlig Lede ved Israel;

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

han opgav sin Bolig i Silo, det Telt, hvor han boede blandt Mennesker;

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

han gav sin Stolthed i Fangenskab, sin Herlighed i Fjendehånd,

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

prisgav sit Folk for Sværdet, blev vred på sin Arvelod;

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Ild fortærede dets unge Mænd, dets Jomfruer fik ej Bryllupssange,

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

dets Præster faldt for Sværdet, dets Enker holdt ikke Klagefest.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Da vågnede Herren som en, der har sovet, som en Helt, der er døvet af Vin;

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

han slog sine Fjender på Ryggen, gjorde dem evigt til Skamme.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Men han fik Lede ved Josefs Telt, Efraims Stamme udvalgte han ikke;

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

han udvalgte Judas Stamme, Zions Bjerg, som han elsker;

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

han byggede sit Tempel himmelhøjt, grundfæstede det evigt som Jorden.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Han udvalgte David, sin Tjener, og tog ham fra Fårenes Folde,

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

hentede ham fra de diende Dyr til at vogte Jakob, hans Folk, Israel, hans Arvelod;

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

han vogtede dem med oprigtigt Hjerte, ledede dem med kyndig Hånd.