Psalms 77

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

(Til Sangmesteren. Til Jedutun. Af Asaf. En Salme.) Jeg råber, højt til Gud, og han hører mig,

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

jeg søger Herren på Nødens Dag, min Hånd er om Natten utrættet udrakt, min Sjæl vil ikke lade sig trøste;

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

jeg ihukommer Gud og stønner, jeg sukker, min Ånd vansmægter. - Sela.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Du holder mine Øjne vågne, jeg er urolig og målløs.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Jeg tænker på fordums dage, ihukommer længst henrundne År;

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

jeg gransker om Natten i Hjertet, grunder og ransager min Ånd.

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

Vil Herren bortstøde for evigt og aldrig mer vise Nåde,

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

er hans Miskundhed ude for stedse, hans Trofasthed omme for evigt og altid,

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

har Gud da glemt at ynkes, lukket sit Hjerte i Vrede? - Sela.

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Jeg sagde: Det er min Smerte; at den Højestes højre er ikke som før.

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Jeg kommer HERRENs Gerninger i Hu, ja kommer dine fordums Undere i Hu.

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Jeg tænker på al din Gerning og grunder over dine Værker.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Gud, din Vej var i Hellighed, hvo er en Gud så stor som Gud!

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Du er en Gud, som gør Undere, du gjorde din Vælde kendt blandt Folkene,

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

udøste dit Folk med din Arm, Jakobs og Josefs Sønner. - Sela.

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Vandene så dig, Gud, Vandene så dig og vred sig i Angst, ja Dybet tog til at skælve;

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Skyerne udøste Vand, Skyhimlens Stemme gjaldede, dine Pile for hid og did;

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

din bragende Torden rullede, Lynene oplyste Jorderig, Jorden bæved og skjalv;

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

din Vej gik midt gennem Havet, din Sti gennem store Vande, dine Fodspor kendtes ikke.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Du førte dit Folk som en Hjord ved Moses's og Arons Hånd.