Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Vyučující, Azafovi. Pozoruj, lide můj, zákona mého, nakloňte uší svých k slovům úst mých.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Otevru v podobenství ústa svá, vypravovati budu přípovídky starobylé.

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Co jsme slýchali i poznali, a co nám otcové naši vypravovali,

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Nezatajíme toho před syny jejich, kteříž budoucím potomkům svým vypravovati budou chvály Hospodinovy, ano i moc jeho a divné skutky jeho, kteréž činil.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Neboť jest vyzdvihl svědectví v Jákobovi, a zákon vydal v Izraeli, což přikázal otcům našim, aby v známost uvodili synům svým,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

Aby to poznal věk potomní, synové, kteříž se zroditi měli, a ti povstanouce, aby vypravovali dítkám svým,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

Aby pokládali v Bohu naději svou, a nezapomínali se na skutky Boha silného, ale ostříhali přikázaní jeho,

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Aby nebývali jako otcové jejich, pokolení zpurné a protivné, národ, kterýž nenapravil srdce svého, a nebyl věrný Bohu silnému duch jeho.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Jako synové Efraim zbrojní, ač uměle z lučiště stříleli, však v čas boje zpět se obrátili,

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Nebo neostříhali smlouvy Boží, a v zákoně jeho zpěčovali se choditi.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Zapomenuli se na činy jeho, a na divné skutky jeho, kteréž jim ukázal.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Před otci jejich činil divy v zemi Egyptské, na poli Soan.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Rozdělil moře, a převedl je; učinil, aby stály vody jako hromada.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Vedl je ve dne v oblace, a každé noci v jasném ohni.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Protrhl skály na poušti, a napájel je jako z propastí velikých.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Vyvedl potoky z skály, a učinil, aby vody tekly jako řeky.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

A však vždy přičíněli hříchů proti němu, a popouzeli Nejvyššího na poušti.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

A pokoušeli Boha silného v srdci svém, žádajíce pokrmu podlé líbosti své.

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

A mluvili proti Bohu, řkouce: Zdaliž bude moci Bůh silný připraviti stůl na této poušti?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Aj, udeřilť jest v skálu, a tekly vody, a řeky se rozvodnily. Zdali také bude moci dáti chleba? Zdali nastrojí masa lidu svému?

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

A protož uslyšav Hospodin, rozhněval se, a oheň zažžen jest proti Jákobovi, a prchlivost vstoupila na Izraele,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Proto že se nedověřili Bohu, a neměli naděje v spasení jeho,

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Ačkoli rozkázal oblakům shůry, a průduchy nebeské otevřel,

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

A dštil na ně mannou ku pokrmu, a obilé nebeské dával jim.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Chléb mocných jedl člověk, seslal jim pokrmů do sytosti.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Obrátil vítr východní u povětří, a přivedl mocí svou vítr polední.

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

I dštil na ně masem jako prachem, a ptactvem pernatým jako pískem mořským.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Spustil je do prostřed vojska jejich, a všudy vůkol stanů jejich.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

I jedli, a nasyceni jsou hojně, a dal jim to, čehož žádali.

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Ještě nevyplnili žádosti své, ještě pokrm byl v ústech jejich,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

A v tom prchlivost Boží připadla na ně, a zbil tučné jejich, a přední Izraelské porazil.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

S tím se vším vždy ještě hřešili, a nevěřili předivným skutkům jeho.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

A protož dopustil na ně, že marně skonali dny své, a léta svá s chvátáním.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Když je hubil, jestliže ho hledali, a zase k Bohu silnému hned na úsvitě se navraceli,

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

Rozpomínajíce se na to, že Bůh byl skála jejich, a Bůh silný nejvyšší vykupitel jejich:

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

(Ačkoli mu s pochlebenstvím mluvili ústy svými, a jazykem svým lhali jemu.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

A srdce jejich nebylo upřímé před ním, aniž se věrně měli v smlouvě jeho),

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

On jsa milosrdný, odpouštěl nepravosti jejich, a nezahladil jich; častokrát odvracel hněv svůj, a nevzbuzoval vší zůřivosti své.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Nebo pamatoval, že jsou tělo, vítr, kterýž odchází, a nenavracuje se zase.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Kolikrát jsou ho dráždili na poušti, a k bolesti přivodili na pustinách.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Týž i týž navracujíce se, pokoušeli Boha silného, a svatému Izraelskému cíle vyměřovali.

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

Nepamatovali na moc jeho, a na ten den, v kterémž je vysvobodil z ssoužení,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

Když činil v Egyptě znamení svá, a zázraky své na poli Soan,

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Když obrátil v krev řeky a potoky jejich, tak že jich píti nemohli.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Dopustil na ně směsici žížal, aby je žraly, a žáby, aby je hubily.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

A dal chroustům úrody jejich, a úsilí jejich kobylkám.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Stloukl krupami réví jejich, a stromy fíkové jejich ledem.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Vydal krupobití na hovada jejich, a na dobytek jejich uhlí řeřavé.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Poslal na ně prchlivost hněvu svého, rozpálení, zůřivost i ssoužení, dopustiv na ně anděly zlé.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Uprostrannil stezku prchlivosti své, neuchoval od smrti duše jejich, ano i na hovada jejich mor dopustil.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

A pobil všecko prvorozené v Egyptě, prvotiny síly v staních Chamových.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Ale lid svůj vyvedl jako ovce, a vodil se s nimi jako s stádem po poušti.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Vodil je v bezpečnosti, tak že nestrašili, nepřátely pak jejich přikrylo moře,

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Až je přivedl ku pomezí svatosti své, na horu tu, kteréž dobyla pravice jeho.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Vyhnav před tváří jejich národy, způsobil to, aby jim na provazec dědictví jejich přišli, a aby přebývala v staních jejich pokolení Izraelská.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Však vždy předce pokoušeli a dráždili Boha nejvyššího, a svědectví jeho neostříhali.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Ale zpět odšedše, převráceně činili, jako i předkové jejich; uchýlili se jako mylné lučiště.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Nebo popouzeli ho výsostmi svými, a rytinami svými k horlení přivedli jej.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Slyšel Bůh, a rozhněval se, a u velikou ošklivost vzal Izraele,

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Tak že opustiv příbytek v Sílo, stánek, kterýž postavil mezi lidmi,

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Vydal v zajetí sílu svou, a slávu svou v ruce nepřítele.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Dal pod meč lid svůj, a na dědictví své se rozhněval.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Mládence jeho sežral oheň, a panny jeho nebyly chváleny.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Kněží jejich od meče padli, a vdovy jejich neplakaly.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Potom pak procítil Pán jako ze sna, jako silný rek, kterýž po víně sobě vykřikuje.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

A ranil nepřátely své po zadu, a u věčné pohanění je vydal.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

Ačkoli pak pohrdl stánkem Jozefovým, a pokolení Efraimova nevyvolil,

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Však vyvolil pokolení Judovo, horu Sion, kterouž zamiloval.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

A vystavěl sobě, jako hrad vysoký, svatyni svou, jako zemi, kterouž utvrdil na věky.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

A vyvolil Davida služebníka svého, vzav jej od chlévů stáda.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Když chodil za ovcemi březími, zavedl jej, aby pásl Jákoba, lid jeho, a Izraele, dědictví jeho.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

Kterýž pásl je v upřímnosti srdce svého, a zvláštní opatrností rukou svých vodil je.