Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Poučna pjesma. Asafova. Poslušaj, narode moj, moju nauku, prikloni uho riječima usta mojih!

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Otvorit ću svoja usta na pouku, iznijet ću tajne iz vremena davnih.

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

Ono što čusmo i saznasmo, što nam kazivahu oci,

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

nećemo kriti djeci njihovoj, predat ćemo budućem koljenu: slavu Jahvinu i silu njegovu i djela čudesna što ih učini.

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

Svjedočanstvo podiže on u Jakovu, Zakon postavi u Izraelu, da ono što naredi ocima našim oni djeci svojoj objave,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

da sazna budući naraštaj, i sinovi koji će se roditi da djeci svojoj kazuju

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

da u Boga ufanje svoje stave i ne zaborave djela Božjih, već da vrše zapovijedi njegove,

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

kako ne bi bili, kao oci njihovi, naraštaj buntovan, prkosan - naraštaj srcem nestalan i duhom Bogu nevjeran.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Sinovi Efrajimovi, ratnici s lukom, u dan bitke okrenuše leđa.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Saveza s Bogom ne održaše i ne htjedoše hoditi po Zakonu njegovu.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Zaboraviše na djela njegova, na čudesa koja im pokaza.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Pred njihovim ocima činio je znakove u Egiptu, u Soanskom polju.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

On more razdijeli i njih prevede, vode kao nasip uzdiže.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Danju ih vodio oblakom, a svu noć ognjem blistavim.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

U pustinji hrid prolomi i napoji ih obilno kao iz bezdana.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Iz stijene izbi potoke te izvede vode k'o velike rijeke.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

A oni jednako griješiše, prkosiše Višnjem u pustinji.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

Boga su kušali u srcima svojim ištuć' jela svojoj pohlepnosti.

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Prigovarali su Bogu i pitali: "Može li Gospod stol u pustinji prostrti?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Eno, udari u hrid, i voda poteče i provreše potoci: a može li dati i kruha, i mesa pružiti svome narodu?"

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

Kad to začu Jahve, gnjevom usplamtje: oganj se raspali protiv Jakova, srdžba se razjari protiv Izraela,

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

jer ne vjerovaše Bogu niti se u njegovu pomoć uzdaše.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Pa ozgo naredi oblaku i otvori brane nebeske,

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

k'o kišu prosu na njih mÓanu da jedu i nahrani ih kruhom nebeskim.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Čovjek blagovaše kruh Jakih; on im dade hrane do sitosti.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Probudi na nebu vjetar istočni i svojom silom južnjak dovede.

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Prosu na njih mesa k'o prašine i ptice krilatice k'o pijeska morskoga.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Padoše usred njihova tabora i oko šatora njihovih.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Jeli su i nasitili se, želju njihovu on im ispuni.

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

Još nisu svoju utažili pohlepu i jelo im još bješe u ustima,

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

kad se srdžba Božja na njih raspali: pokosi smrću prvake njihove i mladiće pobi Izraelove.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Uza sve to griješiše dalje i ne vjerovaše u čudesna djela njegova.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

I skonča im dane jednim dahom i njihova ljeta naglim svršetkom.

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

Kad ih ubijaše, tražiše ga i opet pitahu za Boga;

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

spominjahu se da je Bog hridina njihova i Svevišnji njihov otkupitelj.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Ali ga opet ustima svojim varahu i jezikom svojim lagahu njemu.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Njihovo srce s njime ne bijaše, nit' bijahu vjerni Savezu njegovu.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

A on im milosrdno grijeh praštao i nije ih posmicao; često je gnjev svoj susprezao da ne plane svom jarošću.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Spominjao se da su pÓut i dah koji odlazi i ne vraća se više.

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Koliko mu prkosiše u pustinji i žalostiše ga u samotnom kraju!

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

Sve nanovo iskušavahu Boga i vrijeđahu Sveca Izraelova

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

ne spominjuć' se ruke njegove ni dana kad ih od dušmana izbavi,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

ni znakova njegovih u Egiptu, ni čudesnih djela u polju Soanskom.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

U krv im pretvori rijeke i potoke, da ne piju.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Posla na njih obade da ih žderu i žabe da ih more.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

I predade skakavcu žetvu njihovu, i plod muke njihove žderaču.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Vinograde im tučom udari, a mrazom smokvike njihove.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

I predade grÓadu njihova goveda i munjama stada njihova.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Obori na njih svu žestinu gnjeva svog, jarost, bijes i nevolju: posla na njih anđele nesreće.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

I put gnjevu svojem otvori: ne poštedje im život od smrti, životinje im izruči pošasti.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Pobi u Egiptu sve prvorođeno, prvence u šatorju Hamovu.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

I povede narod svoj kao ovce i vođaše ih kao stado kroz pustinju.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Pouzdano ih je vodio te se nisu bojali, a more je prekrilo dušmane njihove.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

U Svetu zemlju svoju on ih odvede, na bregove što mu ih osvoji desnica.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Pred njima istjera pogane, konopom im podijeli baštinu, pod šatorjem njihovim naseli plemena izraelska.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

A oni iskušavali i gnjevili Boga Višnjega i nisu držali zapovijedi njegovih.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Otpadoše, iznevjeriše se k'o oci njihovi, k'o luk nepouzdan oni zatajiše.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Na gnjev ga nagnaše svojim uzvišicama, na ljubomor navedoše kumirima svojim.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Bog vidje i gnjevom planu, odbaci posve Izraela.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

I napusti boravište svoje u Šilu, Šator u kojem prebivaše s ljudima.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Preda u ropstvo snagu svoju i svoju diku u ruke dušmanske.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Narod svoj prepusti maču, raspali se na svoju baštinu.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Mladiće njihove oganj proguta, ne udaše se djevice njihove.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Svećenici njihovi padoše od mača, ne zaplakaše Óudove njihove.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Tad se k'o oda sna trgnu Gospodin, k'o ratnik vinom savladan.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Udari otraga dušmane svoje, sramotu im vječitu zadade.

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

On odbaci šator Josipov i Efrajimovo pleme ne odabra,

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

već odabra pleme Judino i goru Sion koja mu omilje.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Sagradi Svetište k'o nebo visoko, k'o zemlju utemelji ga dovijeka.

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

Izabra Davida, slugu svojega, uze ga od torova ovčjih;

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

odvede ga od ovaca dojilica da pase Jakova, narod njegov, Izraela, baštinu njegovu.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

I pasao ih je srcem čestitim i brižljivim rukama vodio.