Psalms 77

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Zborovođi. Po Jedutunu. Asafov. Psalam.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

Glasom svojim Bogu vapijem, glas mi se Bogu diže i on me čuje.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

U dan nevolje tražim Gospodina, noću mi se ruka neumorno pruža k njemu, ne može se utješit' duša moja.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Spominjem se Boga i uzdišem; kad razmišljam, daha mi nestane.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Vjeđe moje držiš, potresen sam, ne mogu govoriti.

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Mislim na drevne dane i sjećam se davnih godina;

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

razmišljam noću u srcu, mislim, i duh moj ispituje:

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

"Hoće li Gospodin odbaciti zauvijek i hoće li ikad još biti milostiv?

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Je li njegova dobrota minula zauvijek, njegovo obećanje propalo za sva pokoljenja?

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Zar Bog je zaboravio da se smiluje, ili je gnjevan zatvorio smilovanje svoje?"

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

I govorim: "Ovo je bol moja: promijenila se desnica Višnjega."

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Spominjem se djela Jahvinih, sjećam se tvojih pradavnih čudesa.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Promatram sva djela tvoja, razmatram ono što si učinio.

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Svet je tvoj put, o Bože: koji je bog tako velik kao Bog naš?

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Ti si Bog koji čudesa stvaraš, na pucima si pokazao silu svoju.

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Mišicom si izbavio narod svoj, sinove Jakovljeve i Josipove.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Vode te ugledaše, Bože, ugledaše te vode i ustuknuše, bezdani se uzburkaše.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Oblaci prosuše vode, oblaci zatutnjiše gromom i tvoje strijele poletješe.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Grmljavina tvoja u vihoru zaori, munje rasvijetliše krug zemaljski, zemlja se zatrese i zadrhta.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.

Kroz more put se otvori tebi i tvoja staza kroz vode goleme, a tragova tvojih nitko ne vidje. [ (Psalms 77:21) Ti si svoj narod vodio kao stado rukama Mojsija i Arona. ]