Psalms 78

En læresalme av Asaf. Lytt, mitt folk, til min lære, bøi eders ører til min munns ord!

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Jeg vil oplate min munn med tankesprog, jeg vil la utstrømme gåtefulle ord fra fordums tid.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Det vi har hørt og vet, og det våre fedre har fortalt oss,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

det vil vi ikke dølge for deres barn, men for den kommende slekt fortelle Herrens pris og hans styrke og de undergjerninger som han har gjort.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Han har reist et vidnesbyrd i Jakob og satt en lov i Israel, som han bød våre fedre å kunngjøre sine barn,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

forat den kommende slekt, de barn som skulde fødes, kunde kjenne dem, kunde stå frem og fortelle dem for sine barn

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

og sette sitt håp til Gud og ikke glemme Guds gjerninger, men holde hans bud

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

og ikke være som deres fedre, en opsetsig og gjenstridig slekt, en slekt som ikke gjorde sitt hjerte fast, og hvis ånd ikke var trofast mot Gud.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Efra'ims barn, de rustede bueskyttere, vendte om på stridens dag.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

De holdt ikke Guds pakt og vilde ikke vandre i hans lov,

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

og de glemte hans store gjerninger og de under som han hadde latt dem se.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

For deres fedres øine hadde han gjort under i Egyptens land, på Soans mark.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

Han kløvde havet og lot dem gå gjennem det og lot vannet stå som en dynge.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Og han ledet dem ved skyen om dagen og hele natten ved ildens lys.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

Han kløvde klipper i ørkenen og gav dem å drikke som av store vanndyp.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Og han lot bekker gå ut av klippen og vann flyte ned som strømmer.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Men de blev ennu ved å synde mot ham, å være gjenstridige mot den Høieste i ørkenen.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Og de fristet Gud i sitt hjerte, så de krevde mat efter sin lyst.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

Og de talte mot Gud, de sa: Kan vel Gud dekke bord i ørkenen?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Se, han har slått klippen så det fløt ut vann, og bekker strømmet over; mon han også kan gi brød, eller kan han komme med kjøtt til sitt folk?

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Derfor, da Herren hørte det, harmedes han, og ild optendtes mot Jakob, og vrede reiste sig mot Israel,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

fordi de ikke trodde på Gud og ikke stolte på hans frelse.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Og han gav skyene der oppe befaling og åpnet himmelens porter.

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

Og han lot manna regne over dem til føde og gav dem himmelkorn.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Englebrød åt enhver; han sendte dem næring til mette.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Han lot østenvinden fare ut i himmelen og førte sønnenvinden frem ved sin styrke.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Og han lot kjøtt regne ned over dem som støv og vingede fugler som havets sand,

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

og han lot dem falle ned midt i deres leir, rundt omkring deres boliger.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Og de åt og blev såre mette, og det de lystet efter, gav han dem.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

De hadde ennu ikke latt fare det de lystet efter, ennu var deres mat i deres munn,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

da reiste Guds vrede sig mot dem, og han herjet blandt deres kraftfulle menn, og Israels unge menn slo han ned.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Med alt dette syndet de enda og trodde ikke på hans undergjerninger.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Derfor lot han deres dager svinne bort i tomhet og deres år i forskrekkelse.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Når han herjet blandt dem, da spurte de efter ham og vendte om og søkte Gud

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

og kom i hu at Gud var deres klippe, og den høieste Gud deres gjenløser.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

Men de smigret for ham med sin munn og løi for ham med sin tunge.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Og deres hjerte hang ikke fast ved ham, og de var ikke tro mot hans pakt.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Men han, han er miskunnelig, han tilgir misgjerning og forderver ikke; mange ganger lot han sin vrede vende om og lot ikke all sin harme bryte frem.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Og han kom i hu at de var kjød, et åndepust som farer avsted og ikke kommer tilbake.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Hvor titt var de ikke gjenstridige mot ham i ørkenen, gjorde ham sorg på de øde steder!

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Og de fristet Gud på ny og krenket Israels Hellige.

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

De kom ikke hans hånd i hu den dag han forløste dem fra fienden,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

han som gjorde sine tegn i Egypten og sine under på Soans mark.

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

Han gjorde deres elver til blod, og sine rinnende vann kunde de ikke drikke.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Han sendte imot dem fluesvermer som fortærte dem, og frosk som fordervet dem.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

Og han gav gnageren deres grøde og gresshoppen deres høst.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Han slo deres vintrær ned med hagl og deres morbærtrær med haglstener.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

Og han overgav deres fe til haglet og deres hjorder til ildsluer.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Han slapp sin brennende vrede løs mot dem, harme og forbitrelse og trengsel, en sending av ulykkes-bud.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

Han brøt vei for sin vrede, sparte ikke deres sjel for døden, overgav deres liv til pesten.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Og han slo alle førstefødte i Egypten, styrkens førstegrøde i Kams telter.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

Og han lot sitt folk bryte op som en fåreflokk og førte dem som en hjord i ørkenen.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Og han ledet dem tryggelig, og de fryktet ikke, men havet skjulte deres fiender.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

Og han førte dem til sitt hellige landemerke, til det berg hans høire hånd hadde vunnet.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Og han drev hedningene ut for deres åsyn og lot deres land tilfalle dem som arvedel og lot Israels stammer bo i deres telter.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Men de fristet Gud, den Høieste, og var gjenstridige mot ham, og de aktet ikke på hans vidnesbyrd.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

De vek av og var troløse, som deres fedre, de vendte om, likesom en bue som svikter.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Og de vakte hans harme med sine offerhauger og gjorde ham nidkjær med sine utskårne billeder.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Gud hørte det og blev vred, og han blev såre kjed av Israel.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

Og han forlot sin bolig i Silo, det telt han hadde opslått blandt menneskene.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Og han overgav sin styrke til fangenskap og sin herlighet i fiendens hånd.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Og han overgav sitt folk til sverdet og harmedes på sin arv.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Ild fortærte dets unge menn, og dets jomfruer fikk ingen brudesang.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Dets prester falt for sverdet, og dets enker holdt ikke klagemål.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Da våknet Herren som en sovende, som en helt som jubler av vin.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Og han slo sine motstandere tilbake, påførte dem en evig skam.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Og han forkastet Josefs telt og utvalgte ikke Efra'ims stamme,

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

men han utvalgte Juda stamme, Sions berg som han elsket.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Og han bygget sin helligdom lik høie fjell, lik jorden, som han har grunnfestet for evig tid.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Og han utvalgte David, sin tjener, og tok ham fra fårehegnene;

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

fra de melkende får som han gikk bakefter, hentet han ham til å vokte Jakob, sitt folk, og Israel, sin arv.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

Og han voktet dem efter sitt hjertes opriktighet og ledet dem med sin forstandige hånd.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!