Psalms 77

Til sangmesteren, for Jedutun; av Asaf; en salme.

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

Min røst er til Gud, og jeg vil rope; min røst er til Gud, og han vil vende øret til mig.

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

På min nøds dag søker jeg Herren; min hånd er utrakt om natten og blir ikke trett, min sjel vil ikke la sig trøste.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

Jeg vil komme Gud i hu og sukke; jeg vil gruble, og min ånd vansmekter. Sela.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Du holder mine øine oppe i nattevaktene; jeg er urolig og taler ikke.

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

Jeg tenker på fordums dager, på de lengst fremfarne år.

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Jeg vil komme i hu mitt strengespill om natten, i mitt hjerte vil jeg gruble, og min ånd ransaker.

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

Vil da Herren forkaste i all evighet, og vil han ikke mere bli ved å vise nåde?

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

Er det for all tid ute med hans miskunnhet? er hans løfte blitt til intet slekt efter slekt?

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Har Gud glemt å være nådig? Har han i vrede tillukket sin barmhjertighet? Sela.

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Jeg sier: Dette er min plage, det er år fra den Høiestes høire hånd.

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Jeg vil forkynne Herrens gjerninger; for jeg vil komme dine under i hu fra fordums tid.

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Og jeg vil eftertenke alt ditt verk, og på dine store gjerninger vil jeg grunde.

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Gud! Din vei er i hellighet; hvem er en gud stor som Gud?

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

Du er den Gud som gjør under; du har kunngjort din styrke blandt folkene.

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Du har forløst ditt folk med velde, Jakobs og Josefs barn. Sela.

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Vannene så dig, Gud, vannene så dig, de bevet, ja avgrunnene skalv.

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

Skyene utøste vann, himlene lot sin røst høre, ja dine piler fløi hit og dit.

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

Din tordens røst lød i stormhvirvelen, lyn lyste op jorderike, jorden bevet og skalv.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Gjennem havet gikk din vei, og dine stier gjennem store vann, og dine fotspor blev ikke kjent. Du førte ditt folk som en hjord ved Moses' og Arons hånd.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.