Psalms 78

ای قوم من، تعالیم مرا بشنوید و به آنچه به شما می‌گویم، توجّه نمایید.
Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
می‌‌‌‌خواهم با شما با مَثَلها صحبت کنم و شما را از اسرار گذشته،
нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
چیزهایی را که از نیاکان خود شنیده و یاد گرفته‌ایم، آگاه نمایم.
Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
ما اینها را از فرزندان خود مخفی نمی‌کنیم، بلکه آنها را برای نسلهای آینده بازگو می‌کنیم تا آنها نیز بدانند که، خداوند چه کارهای عجیب و شگفت‌انگیزی انجام داده است.
того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
خدا احکام و قوانینی را به قوم اسرائیل و به فرزندان یعقوب داد. او به نیاکان ما دستور داد که آنها را به فرزندان خود بیاموزند،
Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
تا نسلهای بعدی هم این احکام را یاد بگیرند و به نوبهٔ خود به نسلهای آینده بیاموزند.
щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
به این ترتیب آنها یاد می‌گیرند که به خداوند توکّل نمایند و آنچه را که او انجام داده است فراموش نخواهند کرد، بلکه پیوسته اوامر او را اطاعت خواهند نمود.
і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
آنها مانند اجداد خود، مردمی سرکش و فتنه‌انگیز نخواهند بود، زیرا آنها کسانی بودند که به خدا وفادار نبودند و در ایمانشان استوار نماندند.
і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
طایفهٔ افرایم با وجودی که با تیر و کمان مسلّح بودند، در روز جنگ فرار کردند.
Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
آنها به پیمان خود با خدا وفا نکردند و احکام او را بجا نیاوردند.
вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
آنها معجزات و کارهای خدا را فراموش کردند.
і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
كارهایی را که خدا در برابر چشمان نیاکانشان در سرزمین مصر و دیار صوعن انجام داد.
Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
خدا دریا را شکافت و آبها را مانند دیوار نگه ‌داشت و آنها را از میان آن گذرانید.
Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
هنگام روز آنها را به وسیلهٔ ابر، و تمام شب با نور آتش هدایت می‌کرد.
і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
در بیابان، صخره‌ها را شکافت و از اعماق زمین، به آنها آب فراوان داد.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
او از صخره، چشمه به وجود آورد و آب را مانند رودخانه جاری ساخت.
Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
ولی ایشان باز نسبت به خدای متعال، گناه ورزیدند و در بیابان از او سرپیچی کردند.
Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
در دلهای خود، خدا را امتحان کردند و از او غذایی مطابق میل خودشان خواستند.
і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
علیه خدا حرف می‌زدند و می‌گفتند: «آیا خدا می‌تواند در این بیابان برای ما خوراک تهیّه کند؟
і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
درست است که او توانست صخره را بزند و رود جاری شود، آیا می‌تواند برای ما نان و گوشت نیز فراهم کند؟»
Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
وقتی خداوند شکایت آنها را شنید، بسیار خشمگین شد و آتش غضب او بر بنی‌اسرائیل شعله‌ور گردید،
Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
زیرا آنها به خدا ایمان نداشتند و باور نمی‌کردند که او آنها را نجات خواهد داد.
бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
ولی خداوند به آسمان فرمان داد و درهای آسمان گشوده شدند
А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
و غلّهٔ آسمانی یعنی مَنّا را بر ایشان بارانید تا بخورند.
і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
بنابراین آنها غذای فرشتگان را خوردند و خدا آذوقهٔ فراوان به آنان عطا فرمود.
Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
به باد شرقی امر فرمود که بوزد و با قدرت خود، باد جنوبی را به وزش آورد.
Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
گوشت را مانند باران و پرندگان را مانند ریگ کنار دریا از آسمان
і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
در بین اردو‌ها و اطراف اقامتگاه آنها فروریخت.
і спустив його серед табору його, коло наметів його.
پس همگی خوردند و سیر شدند و خدا، آنچه را که می‌خواستند به آنها داد.
і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
درحالی که لقمه در دهان ایشان بود و هنوز مشتاق خوردن بودند،
Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
آتش خشم خداوند بر آنها شعله‌ور گردید و نیرومندترین و بهترین جوانانشان را هلاک کرد.
а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...
با وجود همهٔ اینها، آنها دست از گناه نکشیدند و با آن که آن‌همه معجزات را دیدند، اعتماد نکردند.
Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
بنابراین خداوند عمرشان را کوتاه، و روزگارشان را با ترس و لرز همراه نمود.
і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
هرگاه تعدادی از آنها را می‌کشت، بقیّه به سوی او بازگشت می‌نمودند و از صمیم دل توبه می‌کردند.
Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
آنها به یاد می‌آوردند که خدا پشت و پناه آنهاست و پروردگار متعال، رهانندهٔ ایشان است.
і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
امّا حرفهای آنها همه دروغ بود و از روی راستی و صفا حرف نمی‌زدند.
і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
دلهایشان با خدا راست نبود و به پیمان خود با خدا وفا نکردند.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
امّا خدا با رحمت خود گناهانشان را بخشید و آنها را نابود نکرد. او بارها خشمگین شد امّا خشم خود را فرو نشانید.
Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
او به یاد آورد که آنها انسان فانی هستند و مانند بادی هستند که فقط لحظه‌ای می‌وزد و دیگر بر نمی‌گردد.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
آنها بارها در بیابان در مقابل او سرکشی کردند و او را رنجاندند.
Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
آنها بارها او را آزمایش کردند و خدای مقدّس اسرائیل را آزردند.
і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
قدرت عظیم او را فراموش کردند، و روزی که او آنها را از دست دشمنانشان آزاد کرد، به یاد نیاوردند،
вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
زمانی که او قدرت عظیم خود را با معجزات و عجایب، بر منطقهٔ صوعن در سرزمین مصر آشکار کرد.
як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
آب رود‏ها را به خون تبدیل کرد، طوری که مصریان آب برای خوردن نداشتند.
і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
و انواع پشه‌ها را فرستاد تا آنها را بگزند و قورباغه‏‌هایی که آنها را هلاک می‌کردند.
Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
کِشت و زراعتشان را و محصول زحماتشان را خوراک ملخها ساخت.
А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
تاکستانهای ایشان را به وسیلهٔ تگرگ و درختان انجیرشان را با سرما از بین برد.
Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
رمه‏‌ها و گلّه‏‌هایشان را با تگرگ و رعد و برق نابود کرد.
і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
او خشم هولناک و غضب خود را مانند فرشتگان مرگ فرستاد. تا ایشان را به اضطرابی عظیم گرفتار سازد.
Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
او از خشم خود دست نکشید، بلکه بلایی فرستاد و آنان را هلاک نمود.
Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
تمام پسران نخستزادهٔ مصریان را هلاک کرد.
і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
آنگاه قوم خود را مانند یک شبان راهنمایی کرد و آنان را در بیابان هدایت نمود.
і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
او آنان را در امنیّت رهبری کرد و آنها هیچ ترسی نداشتند. امّا دریا، دشمنان ایشان را غرق نمود.
і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
او آنها را به سرزمین مقدّس خود، بر کوهی که خود آن را تسخیر نموده بود، آورد.
і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
ساکنان آنجا را در مقابل چشمان آنان بیرون راند و سرزمینشان را بین طایفه‌های اسرائیل تقسیم کرد و به عنوان مِلکیّت به آنها بخشید.
і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
امّا آنها بار دیگر طغیان کردند و خدای متعال را امتحان نمودند و دستورات او را اطاعت نکردند.
Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
مانند نیاکان خود به راه کج رفتند، و همچون کمان کج غیر قابل اعتماد شدند.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
با ساختن پرستشگاهها و پرستش بُتها و خدایان غیر، آتش خشم او را برافروختند.
і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
چون خدا آن وضع را دید به خشم آمد و قوم اسرائیل را از حضور خود راند.
Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
خیمهٔ شیلوه را -‌که جای سکونت او با آدمیان بود- ترک کرد.
і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
به دشمنان فرصت داد تا صندوق پیمان را که نشانهٔ قدرت و جلال او بود، به یغما ببرند.
і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
او از قوم خود خشمگین شد و آنان را به شمشیر دشمنانشان سپرد.
і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
جوانانشان در آتش جنگ سوختند و دختران جوان بی‌شوهر ماندند.
його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
کاهنانشان با شمشیر به قتل رسیدند و بیوه‌های ایشان اجازهٔ ماتم و عزاداری نداشتند.
його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
سرانجام، خداوند مانند کسی‌که از خواب بیدار شود و مانند پهلوانی سرخوش از شراب، برخاست.
Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
دشمنان خود را به عقب راند و برای همیشه خجل و رسوا ساخت.
і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
خانوادهٔ یوسف را رد کرد و طایفهٔ افرایم را نپذیرفت،
Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
بلکه طایفهٔ یهودا را، و کوه صهیون را که دوست می‌داشت، برگزید.
а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
در آنجا معبد بزرگ خود را که چون آسمان و زمین استوار و پایدار است، برپا نمود.
і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
بندهٔ خود داوود را برگزید، او را از چراگاه گوسفندان بیرون آورد،
і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
جایی که گوسفندان پدرش را شبانی می‌کرد، تا شبان قوم او، یعنی بنی‌اسرائیل باشد.
від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
داوود نیز از صمیم دل و با کاردانی، پیشوایی آنها را به عهده گرفت.
і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!