Psalms 77

با صدای بلند نزد خدا زاری می‌کنم. در پیشگاه خدا فریاد می‌کنم تا او مرا بشنود.
Для дириґетна хору. Псалом Асафів.
به هنگام سختی، به درگاه خداوند دعا می‌کنم و تمام شب دستهای خود را به سوی او بلند می‌کنم، امّا تسلّی نمی‌یابم.
Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!
خدا را یاد می‌کنم و آه می‌کشم. زمانی که به فکر فرو می‌روم، مأیوس می‌شوم.
В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:
خواب را از من گرفته‌ای، آن‌قدر پریشانم که نمی‌توانم حرف بزنم.
згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.
به روزگار گذشته فکر می‌کنم و سالهای پیش را به یاد می‌آورم.
Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...
تمام شب با خود فکر می‌کنم و می‌اندیشم و از خود می‌پرسم:
Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,
«آیا خداوند ما را برای همیشه ترک خواهد کرد؟ آیا هرگز از ما راضی نخواهد شد؟
свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:
آیا دیگر ما را دوست ندارد؟ آیا پیمان او با ما باطل شده است؟
Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?
آیا خدا رحمت خود را فراموش کرده و خشم او، جای شفقت او را گرفته است؟»
Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?
پس گفتم: «درد من این است که رفتار خدا با من عوض شده است.»
Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.
من کارهای خداوند را به‌خاطر خواهم آورد و معجزات او را که در گذشته نشان داد، به یاد می‌آورم.
і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.
دربارهٔ تمام کارهای تو تفکّر خواهم نمود و دربارهٔ کارهای حیرت‌انگیز تو خواهم اندیشید.
Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,
خدایا، همهٔ کارهای تو مقدّسند. خدایی به بزرگی تو وجود ندارد.
і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!
تو خدایی هستی که معجزه می‌کنی. تو قدرت خود را به همهٔ اقوام جهان نشان دادی.
Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?
تو با قدرت خود، قوم خود، یعنی فرزندان یعقوب و یوسف را آزاد نمودی.
Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,
ای خدا، وقتی آبها تو را دیدند، ترسیدند و اعماق دریا به لرزه درآمد.
Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.
ابرها باریدند، رعد در آسمان غرید، برق در همه‌جا درخشید.
Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.
صدای رعد تو در گِردباد بود و نور برق، جهان را روشن ساخت و زمین را به لرزه درآورد.
Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.
از دریا عبور نمودی و از عمق دریا گذشتی ولی اثری از جای پایت دیده نشد.
Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!
قوم خود را به وسیلهٔ موسی و هارون، مانند یک شبان رهبری نمودی.
Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.