Psalms 78

(En Maskil af Asaf.) Lyt, mit folk til min lære, bøj eders øre til ord fra min Mund;

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

jeg vil åbne min Mund med Billedtale, fremsætte Gåder fra fordums Tid,

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

hvad vi har hørt og ved, hvad vore Fædre har sagt os;

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

vi dølger det ikke for deres Børn, men melder en kommende Slægt om HERRENs Ære og Vælde og Underne, som han har gjort.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Han satte et Vidnesbyrd i Jakob, i Israel gav han en Lov, idet han bød vore Fædre at lade deres Børn det vide,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

at en senere Slægt kunde vide det, og Børn, som fødtes siden, stå frem og fortælle deres Børn derom,

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

så de slår deres Lid til Gud og ikke glemmer Guds Gerninger, men overholder hans Bud,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

ej slægter Fædrene på, en vanartet, stridig Slægt, hvis Hjerte ikke var fast, hvis Ånd var utro mod Gud

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

- Efraims Børn var rustede Bueskytter, men svigted på Stridens Dag -

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Gudspagten holdt de ikke, de nægtede at følge hans Lov;

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

hans Gerninger gik dem ad Glemme, de Undere, han lod dem skue.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Han gjorde Undere for deres Fædre i Ægypten på Zoans Mark;

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

han kløvede Havet og førte dem over, lod Vandet stå som en Vold;

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

han ledede dem ved Skyen om Dagen, Natten igennem ved Ildens Skær;

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

han kløvede Klipper i Ørkenen, lod dem rigeligt drikke som af Strømme,

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

han lod Bække rinde af Klippen og Vand strømme ned som Floder.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

Men de blev ved at synde imod ham og vække den Højestes Vrede i Ørkenen;

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

de fristede Gud i Hjertet og krævede Mad til at stille Sulten,

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

de talte mod Gud og sagde: "Kan Gud dække Bord i en Ørken?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Se, Klippen slog han, så Vand flød frem, og Bække vælded ud; mon han også kan give Brød og skaffe kød til sit Folk?"

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Det hørte HERREN, blev vred, der tændtes en Ild mod Jakob, ja Vrede kom op mod Israel,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

fordi de ikke troede Gud eller stolede på hans Frelse.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Da bød han Skyerne oventil, lod Himlens Døre åbne

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

og Manna regne på dem til Føde, han gav dem Himmelkorn;

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Mennesker spiste Englebrød, han sendte dem Mad at mætte sig med.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Han rejste Østenvinden på Himlen, førte Søndenvinden frem ved sin Kraft;

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Kød lod han regne på dem som Støv og vingede Fugle som Havets Sand,

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

lod dem falde midt i sin Lejr, rundt omkring sine Boliger;

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Og de spiste sig overmætte, hvad de ønskede, lod han dem få.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Men før deres Attrå var stillet, mens Maden var i deres Mund,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

rejste Guds Vrede sig mod dem; han vog deres kraftige Mænd, fældede Israels Ynglinge.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Og dog blev de ved at synde og troede ej på hans Undere.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

Da lod han deres Dage svinde i Tomhed og endte brat deres År.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Når han vog dem, søgte de ham, vendte om og spurgte om Gud,

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

kom i Hu, at Gud var deres Klippe, Gud den Allerhøjeste deres Genløser.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

De hyklede for ham med Munden, løj for ham med deres Tunge;

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

deres Hjerter holdt ikke fast ved ham, hans Pagt var de ikke tro.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

Og dog er han barmhjertig, han tilgiver Misgerning, lægger ej øde, hans Vrede lagde sig Gang på Gang, han lod ikke sin Harme fuldt bryde frem;

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

han kom i Hu, de var Kød, et Pust, der svinder og ej vender tilbage.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Hvor tit stod de ham ikke imod i Ørkenen og voldte ham Sorg i det øde Land!

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

De fristede alter Gud, de krænkede Israels Hellige;

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

hans Hånd kom de ikke i Hu, de Dag han friede dem fra Fjenden,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

da han gjorde sine Tegn i Ægypten, sine Undere på Zoans Mark,

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

forvandlede deres Floder til Blod, så de ej kunde drikke af Strømmene,

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

sendte Myg imod dem, som åd dem, og Frøer, som lagde dem øde,

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

gav Æderen, hvad de avlede, Græshoppen al deres Høst,

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

slog deres Vinstokke ned med Hagl, deres Morbærtræer med Frost,

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

prisgav Kvæget for Hagl og deres Hjorde for Lyn.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Han sendte sin Vredesglød mod dem, Harme, Vrede og Trængsel, en Sendefærd af Ulykkesengle;

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

frit Løb gav han sin Vrede, skånede dem ikke for Døden, gav deres Liv til Pris for Pest;

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

alt førstefødt i Ægypten slog han, Mandskraftens Førstegrøde i Kamiternes Telte,

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

lod sit Folk bryde op som en Hjord, ledede dem som Kvæg i Ørkenen,

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

ledede dem trygt, uden Frygt, mens Havet lukked sig over deres Fjender;

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

han bragte dem til sit hellige Land, de Bjerge, hans højre vandt,

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

drev Folkeslag bort foran dem, udskiftede ved Lod deres Land og lod Israels Stammer bo i deres Telte.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

Dog fristed og trodsede de Gud den Allerhøjeste og overholdt ikke hans Vidnesbyrd;

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

de faldt fra, var troløse som deres Fædre, svigtede som en slappet Bue,

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

de krænkede ham med deres Offerhøje, æggede ham med deres Gudebilleder.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Det hørte Gud og blev vred følte højlig Lede ved Israel;

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

han opgav sin Bolig i Silo, det Telt, hvor han boede blandt Mennesker;

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

han gav sin Stolthed i Fangenskab, sin Herlighed i Fjendehånd,

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

prisgav sit Folk for Sværdet, blev vred på sin Arvelod;

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Ild fortærede dets unge Mænd, dets Jomfruer fik ej Bryllupssange,

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

dets Præster faldt for Sværdet, dets Enker holdt ikke Klagefest.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Da vågnede Herren som en, der har sovet, som en Helt, der er døvet af Vin;

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

han slog sine Fjender på Ryggen, gjorde dem evigt til Skamme.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

Men han fik Lede ved Josefs Telt, Efraims Stamme udvalgte han ikke;

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

han udvalgte Judas Stamme, Zions Bjerg, som han elsker;

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

han byggede sit Tempel himmelhøjt, grundfæstede det evigt som Jorden.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Han udvalgte David, sin Tjener, og tog ham fra Fårenes Folde,

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

hentede ham fra de diende Dyr til at vogte Jakob, hans Folk, Israel, hans Arvelod;

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

han vogtede dem med oprigtigt Hjerte, ledede dem med kyndig Hånd.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!