Psalms 77

(Til Sangmesteren. Til Jedutun. Af Asaf. En Salme.) Jeg råber, højt til Gud, og han hører mig,

Для дириґетна хору. Псалом Асафів.

jeg søger Herren på Nødens Dag, min Hånd er om Natten utrættet udrakt, min Sjæl vil ikke lade sig trøste;

Мій голос до Бога, й я кликати буду, мій голос до Бога, й почує мене!

jeg ihukommer Gud og stønner, jeg sukker, min Ånd vansmægter. - Sela.

В день недолі моєї шукаю я Господа, до Нього рука моя витягнена вночі й не зомліє, не хоче душа моя бути потішена:

Du holder mine Øjne vågne, jeg er urolig og målløs.

згадаю про Бога й зідхаю, розважаю й мій дух омліває! Села.

Jeg tænker på fordums dage, ihukommer længst henrundne År;

Ти держиш повіки очей моїх, я побитий і не говорю...

jeg gransker om Natten i Hjertet, grunder og ransager min Ånd.

Пригадую я про дні давні, про роки відвічні,

Vil Herren bortstøde for evigt og aldrig mer vise Nåde,

свою пісню вночі я пригадую, говорю з своїм серцем, а мій дух розважає:

er hans Miskundhed ude for stedse, hans Trofasthed omme for evigt og altid,

Чи навіки покине Господь, і вже більш не вподобає?

har Gud da glemt at ynkes, lukket sit Hjerte i Vrede? - Sela.

Чи навіки спинилася милість Його? Чи скінчилося слово Його в рід і рід?

Jeg sagde: Det er min Smerte; at den Højestes højre er ikke som før.

Чи Бог милувати позабув? Чи гнівом замкнув Він Своє милосердя? Села.

Jeg kommer HERRENs Gerninger i Hu, ja kommer dine fordums Undere i Hu.

і промовив був я: То страждання моє переміна правиці Всевишнього.

Jeg tænker på al din Gerning og grunder over dine Værker.

Пригадаю я вчинки Господні, як чудо Твоє я згадаю віддавна,

Gud, din Vej var i Hellighed, hvo er en Gud så stor som Gud!

і буду я думати про кожен Твій чин, і про вчинки Твої оповім!

Du er en Gud, som gør Undere, du gjorde din Vælde kendt blandt Folkene,

Боже, святая дорога Твоя, котрий бог великий, як Бог наш?

udøste dit Folk med din Arm, Jakobs og Josefs Sønner. - Sela.

Ти Той Бог, що чуда вчиняє, Ти виявив силу Свою між народами,

Vandene så dig, Gud, Vandene så dig og vred sig i Angst, ja Dybet tog til at skælve;

Ти визволив люд Свій раменом, синів Якова й Йосипа! Села.

Skyerne udøste Vand, Skyhimlens Stemme gjaldede, dine Pile for hid og did;

Тебе бачили води, о Боже, Тебе бачили води й тремтіли, затряслися й безодні.

din bragende Torden rullede, Lynene oplyste Jorderig, Jorden bæved og skjalv;

Лилася струмком вода з хмар, тучі видали грім, також там і сям Твої стріли літали.

din Vej gik midt gennem Havet, din Sti gennem store Vande, dine Fodspor kendtes ikke.

Гуркіт грому Твого на небесному колі, й блискавки освітили вселенну, тремтіла й тряслася земля!

Du førte dit Folk som en Hjord ved Moses's og Arons Hånd.

Через море дорога Твоя, а стежка Твоя через води великі, і не видно було Твоїх стіп. Ти провадив народ Свій, немов ту отару, рукою Мойсея та Аарона.