Psalms 78

Poučna pjesma. Asafova. Poslušaj, narode moj, moju nauku, prikloni uho riječima usta mojih!

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

Otvorit ću svoja usta na pouku, iznijet ću tajne iz vremena davnih.

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

Ono što čusmo i saznasmo, što nam kazivahu oci,

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

nećemo kriti djeci njihovoj, predat ćemo budućem koljenu: slavu Jahvinu i silu njegovu i djela čudesna što ih učini.

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

Svjedočanstvo podiže on u Jakovu, Zakon postavi u Izraelu, da ono što naredi ocima našim oni djeci svojoj objave,

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

da sazna budući naraštaj, i sinovi koji će se roditi da djeci svojoj kazuju

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

da u Boga ufanje svoje stave i ne zaborave djela Božjih, već da vrše zapovijedi njegove,

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

kako ne bi bili, kao oci njihovi, naraštaj buntovan, prkosan - naraštaj srcem nestalan i duhom Bogu nevjeran.

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

Sinovi Efrajimovi, ratnici s lukom, u dan bitke okrenuše leđa.

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

Saveza s Bogom ne održaše i ne htjedoše hoditi po Zakonu njegovu.

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

Zaboraviše na djela njegova, na čudesa koja im pokaza.

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

Pred njihovim ocima činio je znakove u Egiptu, u Soanskom polju.

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

On more razdijeli i njih prevede, vode kao nasip uzdiže.

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

Danju ih vodio oblakom, a svu noć ognjem blistavim.

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

U pustinji hrid prolomi i napoji ih obilno kao iz bezdana.

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

Iz stijene izbi potoke te izvede vode k'o velike rijeke.

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

A oni jednako griješiše, prkosiše Višnjem u pustinji.

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

Boga su kušali u srcima svojim ištuć' jela svojoj pohlepnosti.

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

Prigovarali su Bogu i pitali: "Može li Gospod stol u pustinji prostrti?

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

Eno, udari u hrid, i voda poteče i provreše potoci: a može li dati i kruha, i mesa pružiti svome narodu?"

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

Kad to začu Jahve, gnjevom usplamtje: oganj se raspali protiv Jakova, srdžba se razjari protiv Izraela,

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

jer ne vjerovaše Bogu niti se u njegovu pomoć uzdaše.

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

Pa ozgo naredi oblaku i otvori brane nebeske,

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

k'o kišu prosu na njih mÓanu da jedu i nahrani ih kruhom nebeskim.

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

Čovjek blagovaše kruh Jakih; on im dade hrane do sitosti.

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

Probudi na nebu vjetar istočni i svojom silom južnjak dovede.

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

Prosu na njih mesa k'o prašine i ptice krilatice k'o pijeska morskoga.

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

Padoše usred njihova tabora i oko šatora njihovih.

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

Jeli su i nasitili se, želju njihovu on im ispuni.

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

Još nisu svoju utažili pohlepu i jelo im još bješe u ustima,

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

kad se srdžba Božja na njih raspali: pokosi smrću prvake njihove i mladiće pobi Izraelove.

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

Uza sve to griješiše dalje i ne vjerovaše u čudesna djela njegova.

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

I skonča im dane jednim dahom i njihova ljeta naglim svršetkom.

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

Kad ih ubijaše, tražiše ga i opet pitahu za Boga;

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

spominjahu se da je Bog hridina njihova i Svevišnji njihov otkupitelj.

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

Ali ga opet ustima svojim varahu i jezikom svojim lagahu njemu.

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

Njihovo srce s njime ne bijaše, nit' bijahu vjerni Savezu njegovu.

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

A on im milosrdno grijeh praštao i nije ih posmicao; često je gnjev svoj susprezao da ne plane svom jarošću.

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

Spominjao se da su pÓut i dah koji odlazi i ne vraća se više.

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

Koliko mu prkosiše u pustinji i žalostiše ga u samotnom kraju!

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

Sve nanovo iskušavahu Boga i vrijeđahu Sveca Izraelova

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

ne spominjuć' se ruke njegove ni dana kad ih od dušmana izbavi,

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

ni znakova njegovih u Egiptu, ni čudesnih djela u polju Soanskom.

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

U krv im pretvori rijeke i potoke, da ne piju.

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

Posla na njih obade da ih žderu i žabe da ih more.

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

I predade skakavcu žetvu njihovu, i plod muke njihove žderaču.

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

Vinograde im tučom udari, a mrazom smokvike njihove.

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

I predade grÓadu njihova goveda i munjama stada njihova.

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

Obori na njih svu žestinu gnjeva svog, jarost, bijes i nevolju: posla na njih anđele nesreće.

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

I put gnjevu svojem otvori: ne poštedje im život od smrti, životinje im izruči pošasti.

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

Pobi u Egiptu sve prvorođeno, prvence u šatorju Hamovu.

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

I povede narod svoj kao ovce i vođaše ih kao stado kroz pustinju.

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

Pouzdano ih je vodio te se nisu bojali, a more je prekrilo dušmane njihove.

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

U Svetu zemlju svoju on ih odvede, na bregove što mu ih osvoji desnica.

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

Pred njima istjera pogane, konopom im podijeli baštinu, pod šatorjem njihovim naseli plemena izraelska.

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

A oni iskušavali i gnjevili Boga Višnjega i nisu držali zapovijedi njegovih.

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

Otpadoše, iznevjeriše se k'o oci njihovi, k'o luk nepouzdan oni zatajiše.

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

Na gnjev ga nagnaše svojim uzvišicama, na ljubomor navedoše kumirima svojim.

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

Bog vidje i gnjevom planu, odbaci posve Izraela.

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

I napusti boravište svoje u Šilu, Šator u kojem prebivaše s ljudima.

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

Preda u ropstvo snagu svoju i svoju diku u ruke dušmanske.

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

Narod svoj prepusti maču, raspali se na svoju baštinu.

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

Mladiće njihove oganj proguta, ne udaše se djevice njihove.

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

Svećenici njihovi padoše od mača, ne zaplakaše Óudove njihove.

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

Tad se k'o oda sna trgnu Gospodin, k'o ratnik vinom savladan.

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

Udari otraga dušmane svoje, sramotu im vječitu zadade.

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

On odbaci šator Josipov i Efrajimovo pleme ne odabra,

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

već odabra pleme Judino i goru Sion koja mu omilje.

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

Sagradi Svetište k'o nebo visoko, k'o zemlju utemelji ga dovijeka.

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

Izabra Davida, slugu svojega, uze ga od torova ovčjih;

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

odvede ga od ovaca dojilica da pase Jakova, narod njegov, Izraela, baštinu njegovu.

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

I pasao ih je srcem čestitim i brižljivim rukama vodio.

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!