Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,

משכיל לאסף האזינה עמי תורתי הטו אזנכם לאמרי פי׃

нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!

אפתחה במשל פי אביעה חידות מני קדם׃

Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,

אשר שמענו ונדעם ואבותינו ספרו לנו׃

того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!

לא נכחד מבניהם לדור אחרון מספרים תהלות יהוה ועזוזו ונפלאותיו אשר עשה׃

Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,

ויקם עדות ביעקב ותורה שם בישראל אשר צוה את אבותינו להודיעם לבניהם׃

щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.

למען ידעו דור אחרון בנים יולדו יקמו ויספרו לבניהם׃

і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.

וישימו באלהים כסלם ולא ישכחו מעללי אל ומצותיו ינצרו׃

і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.

ולא יהיו כאבותם דור סורר ומרה דור לא הכין לבו ולא נאמנה את אל רוחו׃

Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:

בני אפרים נושקי רומי קשת הפכו ביום קרב׃

вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,

לא שמרו ברית אלהים ובתורתו מאנו ללכת׃

і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.

וישכחו עלילותיו ונפלאותיו אשר הראם׃

Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:

נגד אבותם עשה פלא בארץ מצרים שדה צען׃

Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;

בקע ים ויעבירם ויצב מים כמו נד׃

і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;

וינחם בענן יומם וכל הלילה באור אש׃

на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.

יבקע צרים במדבר וישק כתהמות רבה׃

Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.

ויוצא נוזלים מסלע ויורד כנהרות מים׃

Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,

ויוסיפו עוד לחטא לו למרות עליון בציה׃

і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.

וינסו אל בלבבם לשאל אכל לנפשם׃

і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?

וידברו באלהים אמרו היוכל אל לערך שלחן במדבר׃

Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?

הן הכה צור ויזובו מים ונחלים ישטפו הגם לחם יוכל תת אם יכין שאר לעמו׃

Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,

לכן שמע יהוה ויתעבר ואש נשקה ביעקב וגם אף עלה בישראל׃

бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.

כי לא האמינו באלהים ולא בטחו בישועתו׃

А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,

ויצו שחקים ממעל ודלתי שמים פתח׃

і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:

וימטר עליהם מן לאכל ודגן שמים נתן למו׃

Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!

לחם אבירים אכל איש צידה שלח להם לשבע׃

Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,

יסע קדים בשמים וינהג בעזו תימן׃

і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,

וימטר עליהם כעפר שאר וכחול ימים עוף כנף׃

і спустив його серед табору його, коло наметів його.

ויפל בקרב מחנהו סביב למשכנתיו׃

і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!

ויאכלו וישבעו מאד ותאותם יבא להם׃

Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,

לא זרו מתאותם עוד אכלם בפיהם׃

а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...

ואף אלהים עלה בהם ויהרג במשמניהם ובחורי ישראל הכריע׃

Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,

בכל זאת חטאו עוד ולא האמינו בנפלאותיו׃

і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.

ויכל בהבל ימיהם ושנותם בבהלה׃

Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,

אם הרגם ודרשוהו ושבו ושחרו אל׃

і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.

ויזכרו כי אלהים צורם ואל עליון גאלם׃

і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,

ויפתוהו בפיהם ובלשונם יכזבו לו׃

бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...

ולבם לא נכון עמו ולא נאמנו בבריתו׃

Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,

והוא רחום יכפר עון ולא ישחית והרבה להשיב אפו ולא יעיר כל חמתו׃

і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!

ויזכר כי בשר המה רוח הולך ולא ישוב׃

Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!

כמה ימרוהו במדבר יעציבוהו בישימון׃

і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,

וישובו וינסו אל וקדוש ישראל התוו׃

вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,

לא זכרו את ידו יום אשר פדם מני צר׃

як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,

אשר שם במצרים אתותיו ומופתיו בשדה צען׃

і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...

ויהפך לדם יאריהם ונזליהם בל ישתיון׃

Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.

ישלח בהם ערב ויאכלם וצפרדע ותשחיתם׃

А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.

ויתן לחסיל יבולם ויגיעם לארבה׃

Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.

יהרג בברד גפנם ושקמותם בחנמל׃

і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.

ויסגר לברד בעירם ומקניהם לרשפים׃

Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.

ישלח בם חרון אפו עברה וזעם וצרה משלחת מלאכי רעים׃

Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.

יפלס נתיב לאפו לא חשך ממות נפשם וחיתם לדבר הסגיר׃

і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.

ויך כל בכור במצרים ראשית אונים באהלי חם׃

і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.

ויסע כצאן עמו וינהגם כעדר במדבר׃

і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.

וינחם לבטח ולא פחדו ואת אויביהם כסה הים׃

і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.

ויביאם אל גבול קדשו הר זה קנתה ימינו׃

і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.

ויגרש מפניהם גוים ויפילם בחבל נחלה וישכן באהליהם שבטי ישראל׃

Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,

וינסו וימרו את אלהים עליון ועדותיו לא שמרו׃

і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.

ויסגו ויבגדו כאבותם נהפכו כקשת רמיה׃

і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.

ויכעיסוהו בבמותם ובפסיליהם יקניאוהו׃

Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,

שמע אלהים ויתעבר וימאס מאד בישראל׃

і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,

ויטש משכן שלו אהל שכן באדם׃

і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...

ויתן לשבי עזו ותפארתו ביד צר׃

і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:

ויסגר לחרב עמו ובנחלתו התעבר׃

його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,

בחוריו אכלה אש ובתולתיו לא הוללו׃

його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.

כהניו בחרב נפלו ואלמנתיו לא תבכינה׃

Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,

ויקץ כישן אדני כגבור מתרונן מיין׃

і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!

ויך צריו אחור חרפת עולם נתן למו׃

Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,

וימאס באהל יוסף ובשבט אפרים לא בחר׃

а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!

ויבחר את שבט יהודה את הר ציון אשר אהב׃

і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.

ויבן כמו רמים מקדשו כארץ יסדה לעולם׃

і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,

ויבחר בדוד עבדו ויקחהו ממכלאת צאן׃

від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,

מאחר עלות הביאו לרעות ביעקב עמו ובישראל נחלתו׃

і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!

וירעם כתם לבבו ובתבונות כפיו ינחם׃