Luke 1

Через те, що багато-хто брались складати оповість про справи, які стались між нами,

Poněvadž mnozí usilovali sepsati pořádně vypravování těch věcí, kteréž jsou u nás jisté,

як нам ті розповіли, хто спочатку були самовидцями й слугами Слова,

Jakž jsou nám vydali ti, kteřížto od počátku sami viděli, a služebníci toho Slova byli,

тому й я, все від першої хвилі докладно розвідавши, забажав описати за порядком для тебе, високодостойний Теофіле,

Vidělo se i mně, kterýž jsem toho všeho pravé povědomosti došel, tobě z gruntu o tom pořádně vypsati, výborný Theofile,

щоб пізнав ти істоту науки, якої навчився.

Abys zvěděl jistotu těch věcí, jimž jsi vyučován.

За днів царя юдейського Ірода був один священик, на ім'я Захарій, з денної черги Авія, та дружина його із дочок Ааронових, а ім'я їй Єлисавета.

Byl za dnů Herodesa krále Judského kněz nějaký, jménem Zachariáš, z třídy Abiášovy, a manželka jeho ze dcer Aronových, a jméno její Alžběta.

І обоє вони були праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні.

Byli pak oba spravedliví před obličejem Božím, chodíce ve všech přikázáních a spravedlnostech Páně bez úhony.

А дитини не мали вони, бо Єлисавета неплідна була, та й віку старого обоє були.

A neměli plodu, protože Alžběta byla neplodná, a oba se byli zstarali ve dnech svých.

І ось раз, як у порядку своєї черги він служив перед Богом,

I stalo se, když on úřad kněžský konal v pořádku třídy své před Bohem,

за звичаєм священства, жеребком йому випало до Господнього храму ввійти й покадити.

Že vedle obyčeje úřadu kněžského los naň přišel, aby položil zápal, vejda do chrámu Páně.

Під час же кадіння вся безліч народу молилась знадвору.

A všecko množství lidu bylo vně, modlíce se v hodinu zápalu.

І з'явивсь йому Ангол Господній, ставши праворуч кадильного жертівника.

Tedy ukázal se jemu anděl Páně, stoje na pravé straně oltáře zápalu.

І стривоживсь Захарій, побачивши, і острах на нього напав.

A uzřev jej Zachariáš, zstrašil se, a bázeň připadla na něj.

А Ангол до нього промовив: Не бійся, Захаріє, бо почута молитва твоя, і дружина твоя Єлисавета сина породить тобі, ти ж даси йому ймення Іван.

I řekl jemu anděl: Neboj se, Zachariáši, neboť jest uslyšána modlitba tvá, a Alžběta manželka tvá porodí tobě syna, a nazůveš jméno jeho Jan.

І він буде на радість та втіху тобі, і з його народження багато-хто втішаться.

Z čehož budeš míti radost a veselé, a mnozí z jeho narození budou se radovati.

Бо він буде великий у Господа, ні вина, ні п'янкого напою не питиме, і наповниться Духом Святим ще з утроби своєї матері.

Bude zajisté veliký před obličejem Páně, a vína i nápoje opojného nebudeť píti, a Duchem svatým bude naplněn hned od života matky své.

І багато синів із Ізраїля він наверне до їхнього Господа Бога.

A mnohé z synů Izraelských obrátí ku Pánu Bohu jejich.

І він сам перед Ним буде йти в духу й силі Іллі, щоб серця батьків привернути до дітей, і неслухняних до мудрости праведних, щоб готових людей спорядити для Господа.

Neboť, on předejde před obličejem jeho v duchu a v moci Eliášově, aby obrátil srdce otců k synům, a nevěřící k opatrnosti spravedlivých, aby tak připravil Pánu lid hotový.

І промовив Захарій до Ангола: Із чого пізнаю я це? Я ж старий, та й дружина моя вже похилого віку...

I řekl Zachariáš k andělu: Po čemž to poznám? Nebo já starý jsem, a manželka má zstarala se ve dnech svých.

А Ангол прорік йому в відповідь: Я Гавриїл, що стою перед Богом; мене послано, щоб говорити з тобою, і звістити тобі про цю Добру Новину.

Odpověděv anděl, řekl jemu: Jáť jsem Gabriel, kterýž stojím před obličejem Božím, a poslán jsem, abych mluvil s tebou, a tyto věci veselé tobě zvěstoval.

І замовкнеш ось ти, і говорити не зможеш аж до дня, коли станеться це, за те, що ти віри не йняв був словам моїм, які збудуться часу свого!

A aj, budeš němý, a nebudeš moci mluviti až do toho dne, v kterémž se tyto věci stanou, protože jsi neuvěřil řečem mým, kteréž se naplní časem svým.

А люди чекали Захарія, та й дивувались, чого забаривсь він у храмі.

Lid pak očekával Zachariáše, a divili se, že on tak prodléval v chrámě.

Коли ж вийшов, не міг говорити до них, і вони зрозуміли, що видіння він бачив у храмі. А він тільки знаки їм давав, і залишився німий...

Vyšed pak, nemohl mluviti k nim. I srozuměli, že vidění viděl v chrámě. Nebo on návěští jim dával, a zůstal němý.

І як дні його служби скінчились, він вернувся до дому свого.

I stalo se, když se vyplnili dnové konání úřadu jeho, odšel do domu svého.

А після тих днів зачала його дружина Єлисавета, і таїлась п'ять місяців, кажучи:

A po těch dnech počala Alžběta manželka jeho, a tajila se za pět měsíců, řkuci:

Так для мене Господь учинив за тих днів, коли зглянувся Він, щоб зняти наругу мою між людьми!

Že tak mi učinil Pán ve dnech, v nichžto vzezřel, aby odjal mé pohanění mezi lidmi.

А шостого місяця від Бога був посланий Ангол Гавриїл у галілейське місто, що йому на ім'я Назарет,

V měsíci pak šestém poslán jest anděl Gabriel od Boha do města Galilejského, kterémuž jméno Nazarét,

до діви, що заручена з мужем була, на ім'я йому Йосип, із дому Давидового, а ім'я діві Марія.

Ku panně zasnoubené muži, kterémuž jméno bylo Jozef, z domu Davidova, a jméno panny Maria.

І, ввійшовши до неї, промовив: Радій, благодатная, Господь із тобою! Ти благословенна між жонами!

I všed k ní anděl, dí: Zdráva milosti došlá, Pán Bůh s tebou, požehnaná ty mezi ženami.

Вона ж затривожилась словом, та й стала роздумувати, що б то значило це привітання.

Ona pak uzřevši ho, zarmoutila se nad řečí jeho, a myslila, jaké by to bylo pozdravení.

А Ангол промовив до неї: Не бійся, Маріє, бо в Бога благодать ти знайшла!

I řekl jí anděl: Neboj se, Maria, nebo jsi nalezla milost u Boha.

І ось ти в утробі зачнеш, і Сина породиш, і даси Йому ймення Ісус.

A počneš v životě a porodíš syna, a nazůveš jméno jeho Ježíš.

Він же буде Великий, і Сином Всевишнього званий, і Господь Бог дасть Йому престола Його батька Давида.

Tenť bude veliký, a Syn Nejvyššího slouti bude, a dáť jemu Pán Bůh stolici Davida otce jeho.

І повік царюватиме Він у домі Якова, і царюванню Його не буде кінця.

A kralovati bude v domě Jákobově na věky, a království jeho nebude konce.

А Марія озвалась до Ангола: Як же станеться це, коли мужа не знаю?...

I řekla Maria k andělu: Kterak se to stane, poněvadž já muže nepoznávám?

І Ангол промовив у відповідь їй: Дух Святий злине на тебе, і Всевишнього сила обгорне тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий!

A odpověděv anděl, řekl jí: Duch svatý sstoupí v tě, a moc Nejvyššího zastíní tobě; a protož, což se z tebe svatého narodí, slouti bude Syn Boží.

А ото твоя родичка Єлисавета і вона зачала в своїй старості сина, і оце шостий місяць для неї, яку звуть неплідною.

A aj, Alžběta, příbuzná tvá, i ona počala syna v starosti své, a tento jest jí šestý měsíc, kteráž sloula neplodná.

Бо для Бога нема неможливої жадної речі!

Neboť nebude nemožné u Boha všeliké slovo.

А Марія промовила: Я ж Господня раба: нехай буде мені згідно з словом твоїм! І відійшов Ангол від неї.

I řekla Maria: Aj, služebnice Páně, staniž mi se podle slova tvého. I odšel od ní anděl.

Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у місто Юдине.

Tedy povstavši Maria v těch dnech, odešla na hory s chvátáním do města Judova.

І ввійшла вона в дім Захарія, та й поздоровила Єлисавету.

I vešla do domu Zachariášova, a pozdravila Alžběty.

Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим,

I stalo se, jakž uslyšela pozdravení Marie Alžběta, zplésalo nemluvňátko v životě jejím, a naplněna jest Duchem svatým Alžběta.

і скрикнула голосом гучним, та й прорекла: Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід утроби твоєї!

I zvolala hlasem velikým a řekla: Požehnaná ty mezi ženami, a požehnaný plod života tvého.

І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа?

A odkud mi to, aby přišla matka Pána mého ke mně?

Бо як тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала дитина в утробі моїй!

Nebo aj, jakž se stal hlas pozdravení tvého v uších mých, zplésalo radostně nemluvňátko v životě mém.

Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!

A blahoslavená, kteráž uvěřila, neboť dokonány budou ty věci, kteréž jsou povědíny jí ode Pána.

А Марія промовила: Величає душа моя Господа,

Tedy řekla Maria: Velebí duše má Hospodina,

і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм,

A veselí se duch můj v Bohu, Spasiteli mém,

що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть,

Že jest vzezřel na ponížení služebnice své; neb aj, od této chvíle blahoslaviti mne budou všickni národové.

бо велике вчинив мені Потужний! Його ж Імення святе,

Neboť mi učinil veliké věci ten, jenž mocný jest, a svaté jméno jeho,

і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!

A jehož milosrdenství od pokolení až do pokolení bojícím se jeho.

Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!

Dokázal moci ramenem svým, rozptýlil pyšné myšlením srdce jejich.

Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих,

Sházel mocné s stolic, a povýšil ponížených.

удовольняє голодних добром, а багатих пускає ні з чим!

Lačné nakrmil dobrými věcmi, a bohaté pustil prázdné.

Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб милість згадати,

Přijal Izraele, služebníka svého, pamětliv jsa na milosrdenství své

як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж повіки!

(Jakož mluvil k otcům našim, k Abrahamovi a semeni jeho) na věky.

І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому свого.

I zůstala Maria s ní asi za tři měsíce, a potom navrátila se do domu svého.

А Єлисаветі настав час родити, і сина вона породила.

Alžbětě pak naplnil se čas, aby porodila; i porodila syna.

І почули сусіди й родина її, що Господь Свою милість велику на неї послав, та й утішалися разом із нею.

A uslyšeli sousedé a přátelé její, že Hospodin veliké učinil s ní milosrdenství své, i radovali se spolu s ní.

І сталося восьмого дня, прийшли, щоб обрізати дитя, і хотіли назвати його йменням батька його Захарій.

Stalo se pak v den osmý, přišli obřezovati dítěte, a nazývali jej jménem otce jeho Zachariášem.

І озвалася мати його та й сказала: Ні, нехай названий буде Іван!

Ale odpověděvši matka jeho, řekla: Nikoli, ale slouti bude Jan.

А до неї сказали: Таж у родині твоїй нема жадного, який названий був тим ім'ям!

I řekli k ní: Však nižádného není v rodu tvém, kterýž by sloul jménem tím.

І кивали до батька його, як хотів би назвати його?

I dávali návěští otci jeho, jak by ho chtěl nazývati.

Попросивши ж табличку, написав він слова: Іван імення йому. І всі дивувались.

A on požádav deštičky, napsal řka: Jan jest jméno jeho. I divili se všickni.

І в тій хвилі уста та язик розв'язались йому, і він став говорити, благословляючи Бога!

A ihned otevřela se ústa jeho a jazyk jeho, i mluvil, velebě Boha.

І страх обгорнув усіх їхніх сусідів, і по всіх верховинах юдейських пронеслася чутка про це все...

Tedy přišla bázeň na všecky sousedy jejich, a po všech horách Judských rozhlásána jsou všecka ta slova.

А всі, що почули, розважали у серці своїм та казали: Чим то буде дитина оця?... І Господня рука була з нею.

A všickni, kteříž o tom slyšeli, skládali to v srdci svém, řkouce: I kteraké dítě toto bude? A ruka Páně byla s ním.

Його ж батько Захарій наповнився Духом Святим, та й став пророкувати й казати:

Zachariáš pak otec jeho naplněn jest Duchem svatým, a prorokoval řka:

Благословенний Господь, Бог Ізраїлів, що зглянувся й визволив люд Свій!

Požehnaný Pán Bůh Izraelský, že jest navštívil, a učinil vykoupení lidu svému,

Він ріг спасіння підніс нам у домі Давида, Свого слуги,

A vyzdvihl nám roh spasení v domu Davida, služebníka svého,

як був заповів відвіку устами святих пророків Своїх,

Jakož mluvil skrze ústa proroků svých svatých, kteříž byli od věků,

що від ворогів наших визволить нас, та з руки всіх наших ненависників,

O vysvobození z nepřátel našich, a z ruky všech, kteříž nás nenáviděli,

що вчинить Він милість нашим отцям, і буде пригадувати Свій святий заповіт,

Aby učinil milosrdenství s otci našimi, a rozpomenul se na smlouvu svou svatou,

що дотримає й нам ту присягу, якою Він присягавсь Авраамові, отцю нашому,

Na přísahu, kterouž jest přisáhl Abrahamovi, otci našemu, že jistě nám to dá,

щоб ми, визволившись із руки ворогів, служили безстрашно Йому

Abychom bez strachu, z ruky nepřátel našich jsouce vysvobozeni, sloužili jemu,

у святості й праведності перед Ним по всі дні життя нашого.

V svatosti a v spravedlnosti před obličejem jeho, po všecky dny života našeho.

Ти ж, дитино, станеш пророком Всевишнього, бо будеш ходити перед Господом, щоб дорогу Йому приготувати,

Ty pak, dítě, prorokem Nejvyššího slouti budeš, nebo předejdeš před tváří Páně připravovati cesty jeho,

щоб народу Його дати пізнати спасіння у відпущенні їхніх гріхів,

Aby bylo dáno umění spasitelné lidu jeho na odpuštění hříchů jejich,

через велике милосердя нашого Бога, що ним Схід із висоти нас відвідав,

Skrze srdečné milosrdenství Boha našeho, v němžto navštívil nás, vyšed z výsosti,

щоб світити всім тим, хто перебуває в темряві й тіні смертельній, щоб спрямувати наші ноги на дорогу миру!

Aby se ukázal sedícím v temnostech a v stínu smrti, k spravení noh našich na cestu pokoje.

А дитина росла, і скріплялась на дусі, і перебувала в пустинях до дня свого з'явлення перед Ізраїлем.

Dítě pak rostlo a posilovalo se v duchu, a bylo na poušti až do dne zjevení svého lidu Izraelskému.