Psalms 78

Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
(По слав. 77) Маскил на Асаф. Слушайте наставлението ми, народе мой, наклонете ушите си към думите на устата ми!
нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
Ще отворя устата си в притча, ще произнеса гатанки от древността.
Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
Това, което сме чули и научили, и нашите бащи са ни разказвали,
того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
няма да скрием от синовете им, разказвайки на идното поколение славните дела на ГОСПОДА и Неговата сила, и чудните Му дела, които извърши.
Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
Защото Той постави свидетелство в Яков и определи закон в Израил, които заповяда на бащите ни, да ги предават на синовете си,
щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
за да ги знае идното поколение — синовете, които щяха да се родят — за да станат и да ги разказват на своите синове;
і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
и да положат упованието си в Бога и да не забравят Божиите дела, и да пазят Неговите заповеди,
і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
и да не бъдат като бащите си — упорито и бунтовно поколение, поколение, което не опази право сърцето си и чийто дух не беше верен на Бога.
Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
Синовете на Ефрем, стрелци, въоръжени с лъкове, се обърнаха назад в деня на битката.
вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
Не опазиха завета на Бога и отказаха да ходят в закона Му,
і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
и забравиха делата Му и чудесата Му, които им показа.
Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
Той извърши чудеса пред техните бащи, в египетската земя, в полето Цоан.
Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
Раздели морето и ги преведе, и направи водите да стоят като бент.
і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
И ги води през деня със облак а през цялата нощ — с огнена светлина.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
Разцепи канари в пустинята и ги напои изобилно като от големи бездни.
Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
Извади и потоци от канарата и направи да потекат води като реки.
Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
Но те продължиха да съгрешават против Него, противяха се на Всевишния в пустинята.
і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
Изпитаха Бога в сърцето си, като поискаха храна според прищявката си.
і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
И говориха против Бога, казаха: Може ли Бог да приготви трапеза в пустинята?
Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
Ето, Той удари канарата и избликнаха води, и потекоха потоци. Дали ще може да даде и хляб? Ще може ли да приготви месо за Своя народ?
Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
Затова, когато ГОСПОД чу, се разгневи и огън се запали против Яков, а също и гняв се надигна против Израил,
бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
защото не повярваха на Бога и не се довериха на спасението Му.
А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
Но пак Той заповяда на облаците горе и отвори небесните врати,
і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
и наваля манна върху тях, за да ядат, и им даде небесното жито.
Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
Човек ядеше хляба на силните; Той им прати храна до насита.
Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
Повдигна на небето източния вятър и със силата Си докара южния вятър.
і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
Наваля месо върху тях като прах, крилати птици като морския пясък,
і спустив його серед табору його, коло наметів його.
направи ги да падат насред стана им, около жилищата им.
і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
И ядоха и се преситиха, и Той задоволи прищявката им.
Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
Но още не бяха се отвърнали от прищявката си, храната им беше още в устата им,
а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...
и Божият гняв се надигна против тях и изби най-тлъстите от тях, и повали отбраните мъже на Израил.
Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
И при все това, те още съгрешаваха и не повярваха на чудесата Му.
і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
Затова Той остави дните им да чезнат в суета и годините им — в ужас.
Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
Когато ги убиваше, тогава Го търсеха, обръщаха се и усърдно търсеха Бога.
і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
И си спомняха, че Бог бе канарата им и Бог, Всевишният, бе Изкупителят им.
і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
Но с устата си Го мамеха и с езика си Го лъжеха,
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
защото сърцето им не беше непоколебимо към Него и не бяха верни на завета Му.
Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
Но Той беше милостив и прощаваше беззаконията им и не ги погубваше. Да! Много пъти отвръщаше гнева Си и не надигаше цялата Си ярост,
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
защото си спомняше, че бяха плът, лъх, който преминава и не се връща.
Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
Колко пъти Му се противиха в пустинята и Го наскърбяваха в безводната земя!
і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
Да, отново и отново изпитваха Бога и огорчаваха Светия Израилев!
вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
Не си спомняха Неговата сила, деня, когато ги избави от противника,
як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
когато извърши знаменията Си в Египет и чудесата Си в полето Цоан.
і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
Превърна реките им в кръв и потоците им, и не можеха да пият.
Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
Изпрати сред тях рояци мухи, които ги изпоядоха, и жаби, които ги съсипаха.
А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
Предаде и реколтата им на гъсеницата и труда им — на скакалеца.
Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
Порази лозята им с град и черниците им — със слана.
і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
Предаде и добитъка им на град и стадата им — на мълнии.
Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
Изля върху тях изгарящия Си гняв, ярост, негодувание и беда — нашествие на ангели на злото.
Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
Изравни път за гнева Си, не пощади душата им от смърт, а предаде живота им на мор.
і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
Порази всеки първороден в Египет, първата рожба на мъжествеността им в шатрите на Хам.
і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
А Своя народ изведе като овце и ги води като стадо в пустинята.
і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
Води ги безопасно и те не се страхуваха; а морето погълна враговете им.
і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
Така Той ги въведе в святата Си земя, на планината, която десницата Му беше придобила.
і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
Той изгони пред тях езичниците и им ги раздели с мярка за наследство, и в шатрите им насели племената на Израил.
Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
Но те пак изпитваха Бога, Всевишния, бунтуваха се против Него и не пазеха наставленията Му,
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
а се връщаха назад и постъпваха невярно като бащите си, изметнаха се като неверен лък.
і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
И Го предизвикваха към гняв с високите си места и Го подбуждаха към ревност с изваяните си идоли.
Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
Бог чу и се разяри, и много се отврати от Израил,
і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
и напусна скинията в Сило, шатъра, в който обитаваше между хората,
і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
и предаде на плен силата Си и славата Си — в ръката на врага.
і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
Предаде и народа Си на меча и се изпълни с ярост към наследството Си.
його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
Огън погълна младежите Му и девойките Му останаха без сватбени песни.
його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
Свещениците Му паднаха от меч и вдовиците им не плакаха.
Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
Тогава Господ се събуди като от сън, като силен мъж, който изтрезнява от вино.
і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
И Той порази враговете Си изотзад и им наложи вечен позор.
Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
И Той отхвърли шатъра на Йосиф и не избра ефремовото племе;
а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
а избра юдовото племе, хълма Сион, който възлюби.
і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
Построи светилището Си като височините, като земята, която е основал до века.
і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
Избра и слугата Си Давид и го взе от кошарите на овцете;
від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
доведе го от дойните овце, за да пасе народа Му Яков и наследството Му Израил.
і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!
И той ги пасеше според чистотата на сърцето си и ги водеше с умението на ръцете си.