Psalms 78

(По слав. 77) Маскил на Асаф. Слушайте наставлението ми, народе мой, наклонете ушите си към думите на устата ми!
Пісня навчальна Асафова. Послухай, мій люду, науки моєї, нахиліть своє ухо до слів моїх уст,
Ще отворя устата си в притча, ще произнеса гатанки от древността.
нехай я відкрию уста свої приказкою, нехай стародавні прислів'я я висловлю!
Това, което сме чули и научили, и нашите бащи са ни разказвали,
Що ми чули й пізнали, і що розповідали батьки наші нам,
няма да скрием от синовете им, разказвайки на идното поколение славните дела на ГОСПОДА и Неговата сила, и чудните Му дела, които извърши.
того не сховаємо від їхніх синів, будемо розповідати про славу Господню аж до покоління останнього, і про силу Його та про чуда Його, які Він учинив!
Защото Той постави свидетелство в Яков и определи закон в Израил, които заповяда на бащите ни, да ги предават на синовете си,
Він поставив засвідчення в Якові, а Закона поклав ув ізраїлі, про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх,
за да ги знае идното поколение — синовете, които щяха да се родят — за да станат и да ги разказват на своите синове;
щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям.
и да положат упованието си в Бога и да не забравят Божиите дела, и да пазят Неговите заповеди,
і положать на Бога надію свою, і не забудуть діл Божих, Його ж заповіді берегтимуть.
и да не бъдат като бащите си — упорито и бунтовно поколение, поколение, което не опази право сърцето си и чийто дух не беше верен на Бога.
і не стануть вони, немов їхні батьки, поколінням непокірливим та бунтівничим, поколінням, що серця свого не поставило міцно, і що дух його Богу невірний.
Синовете на Ефрем, стрелци, въоръжени с лъкове, се обърнаха назад в деня на битката.
Сини Єфрема, озброєні лучники, повернулися взад у день бою:
Не опазиха завета на Бога и отказаха да ходят в закона Му,
вони не берегли заповіту Божого, а ходити в Законі Його відреклися,
и забравиха делата Му и чудесата Му, които им показа.
і забули вони Його чини та чуда Його, які їм показав.
Той извърши чудеса пред техните бащи, в египетската земя, в полето Цоан.
Він чудо вчинив був для їхніх батьків ув єгипетськім краї, на полі Цоанськім:
Раздели морето и ги преведе, и направи водите да стоят като бент.
Він море розсік, і їх перепровадив, а воду поставив, як вал;
И ги води през деня със облак а през цялата нощ — с огнена светлина.
і провадив їх хмарою вдень, а сяйвом огню цілу ніч;
Разцепи канари в пустинята и ги напои изобилно като от големи бездни.
на пустині Він скелі розсік, і щедро усіх напоїв, як з безодні.
Извади и потоци от канарата и направи да потекат води като реки.
Він витягнув із скелі потоки, і води текли, немов ріки.
Но те продължиха да съгрешават против Него, противяха се на Всевишния в пустинята.
Та грішили вони проти Нього ще далі, і в пустині гнівили Всевишнього,
Изпитаха Бога в сърцето си, като поискаха храна според прищявката си.
і Бога вони випробовували в своїм серці, для душ своїх їжі бажаючи.
И говориха против Бога, казаха: Може ли Бог да приготви трапеза в пустинята?
і вони говорили насупроти Бога й казали: Чи Бог зможе в пустині трапезу зготовити?
Ето, Той удари канарата и избликнаха води, и потекоха потоци. Дали ще може да даде и хляб? Ще може ли да приготви месо за Своя народ?
Тож ударив у скелю і води линули, і полилися потоки! Чи Він зможе також дати хліба? Чи Він наготує м'ясива народові Своєму?
Затова, когато ГОСПОД чу, се разгневи и огън се запали против Яков, а също и гняв се надигна против Израил,
Тому то почув це Господь та й розгнівався, і огонь запалав проти Якова, і проти ізраїля теж знявся гнів,
защото не повярваха на Бога и не се довериха на спасението Му.
бо не вірували вони в Бога, і на спасіння Його не надіялись.
Но пак Той заповяда на облаците горе и отвори небесните врати,
А Він хмарам згори наказав, і відчинив двері неба,
и наваля манна върху тях, за да ядат, и им даде небесното жито.
і спустив, немов дощ, на них манну для їжі, і збіжжя небесне їм дав:
Човек ядеше хляба на силните; Той им прати храна до насита.
Хліб ангольський їла людина, Він послав їм поживи до ситости!
Повдигна на небето източния вятър и със силата Си докара южния вятър.
Крім цього, Він східнього вітра порушив на небі, і міццю Своєю привів полудневого вітра,
Наваля месо върху тях като прах, крилати птици като морския пясък,
і дощем на них м'ясо пустив, немов порох, а птаство крилате, як морський пісок,
направи ги да падат насред стана им, около жилищата им.
і спустив його серед табору його, коло наметів його.
И ядоха и се преситиха, и Той задоволи прищявката им.
і їли вони та й наситились дуже, Він їм їхнє бажання приніс!
Но още не бяха се отвърнали от прищявката си, храната им беше още в устата им,
Та ще не вдовольнили жадання свого, ще їхня їжа була в їхніх устах,
и Божият гняв се надигна против тях и изби най-тлъстите от тях, и повали отбраните мъже на Израил.
а гнів Божий піднявся на них, та й побив їхніх ситих, і вибранців ізраїлевих повалив...
И при все това, те още съгрешаваха и не повярваха на чудесата Му.
Проте ще й далі грішили вони та не вірили в чуда Його,
Затова Той остави дните им да чезнат в суета и годините им — в ужас.
і Він докінчив у марноті їхні дні, а їхні літа у страху.
Когато ги убиваше, тогава Го търсеха, обръщаха се и усърдно търсеха Бога.
Як Він їх побивав, то бажали Його, і верталися, й Бога шукали,
И си спомняха, че Бог бе канарата им и Бог, Всевишният, бе Изкупителят им.
і пригадували, що Бог їхня скеля, і Бог Всевишній то їхній Викупитель.
Но с устата си Го мамеха и с езика си Го лъжеха,
і своїми устами влещували Його, а своїм язиком лжу сплітали Йому,
защото сърцето им не беше непоколебимо към Него и не бяха верни на завета Му.
бо їхнє серце не міцно стояло при Нім, і не були вони вірні в Його заповіті...
Но Той беше милостив и прощаваше беззаконията им и не ги погубваше. Да! Много пъти отвръщаше гнева Си и не надигаше цялата Си ярост,
Та він, Милосердний, гріх прощав і їх не губив, і часто відвертав Свій гнів, і не будив усю Свою лютість,
защото си спомняше, че бяха плът, лъх, който преминава и не се връща.
і Він пам'ятав, що вони тільки тіло, вітер, який переходить і не повертається!
Колко пъти Му се противиха в пустинята и Го наскърбяваха в безводната земя!
Скільки вони прогнівляли Його на пустині, зневажали Його на степу!
Да, отново и отново изпитваха Бога и огорчаваха Светия Израилев!
і все знову та знов випробовували вони Бога, і зневажали Святого ізраїлевого,
Не си спомняха Неговата сила, деня, когато ги избави от противника,
вони не пам'ятали руки Його з дня, як Він вибавив їх із недолі,
когато извърши знаменията Си в Египет и чудесата Си в полето Цоан.
як в Єгипті чинив Він знамена Свої, а на полі Цоанському чуда Свої,
Превърна реките им в кръв и потоците им, и не можеха да пият.
і в кров обернув річки їхні та їхні потоки, щоб вони не пили...
Изпрати сред тях рояци мухи, които ги изпоядоха, и жаби, които ги съсипаха.
Він послав був на них рої мух, і їх жерли вони, і жаб і вони їх губили.
Предаде и реколтата им на гъсеницата и труда им — на скакалеца.
А врожай їхній віддав був Він гусені, а їхню працю сарані.
Порази лозята им с град и черниците им — със слана.
Виноград їхній Він градом побив, а приморозком їхні шовковиці.
Предаде и добитъка им на град и стадата им — на мълнии.
і Він градові віддав їхній скот, а блискавкам череди їхні.
Изля върху тях изгарящия Си гняв, ярост, негодувание и беда — нашествие на ангели на злото.
Він послав був на них Свій гнів запальний, і лютість, й обурення, й утиск, наслання злих анголів.
Изравни път за гнева Си, не пощади душата им от смърт, а предаде живота им на мор.
Він дорогу зрівняв був для гніву Свого, їхні душі не стримав від смерти, життя ж їхнє віддав моровиці.
Порази всеки първороден в Египет, първата рожба на мъжествеността им в шатрите на Хам.
і побив Він усіх перворідних в Єгипті, первістків сили в наметах Хамових.
А Своя народ изведе като овце и ги води като стадо в пустинята.
і повів Він, немов ту отару, народ Свій, і їх попровадив, як стадо, в пустині.
Води ги безопасно и те не се страхуваха; а морето погълна враговете им.
і провадив безпечно Він їх, і вони не боялись, а море накрило було ворогів їхніх.
Така Той ги въведе в святата Си земя, на планината, която десницата Му беше придобила.
і Він їх привів до границі святині Своєї, до тієї гори, що правиця Його набула.
Той изгони пред тях езичниците и им ги раздели с мярка за наследство, и в шатрите им насели племената на Израил.
і народи Він повиганяв перед їхнім обличчям, і кинув для них жеребка про спадок, і в їхніх наметах племена ізраїлеві оселив.
Но те пак изпитваха Бога, Всевишния, бунтуваха се против Него и не пазеха наставленията Му,
Та й далі вони випробовували та гнівили Всевишнього Бога, і Його постанов не додержували,
а се връщаха назад и постъпваха невярно като бащите си, изметнаха се като неверен лък.
і відступали та зраджували, немов їхні батьки відвернулись, як обманливий лук.
И Го предизвикваха към гняв с високите си места и Го подбуждаха към ревност с изваяните си идоли.
і жертівниками своїми гнівили Його, і дрочили Його своїми фіґурами.
Бог чу и се разяри, и много се отврати от Израил,
Бог почув усе це і розгнівався, і сильно обридивсь ізраїлем,
и напусна скинията в Сило, шатъра, в който обитаваше между хората,
і покинув оселю в Шіло, скинію ту, що вмістив був посеред людей,
и предаде на плен силата Си и славата Си — в ръката на врага.
і віддав до неволі Він силу Свою, а величність Свою в руку ворога...
Предаде и народа Си на меча и се изпълни с ярост към наследството Си.
і віддав для меча Свій народ, і розгнівався був на спадщину Свою:
Огън погълна младежите Му и девойките Му останаха без сватбени песни.
його юнаків огонь пожирав, а дівчатам його не співали весільних пісень,
Свещениците Му паднаха от меч и вдовиците им не плакаха.
його священики від меча полягли, і не плакали вдови його.
Тогава Господ се събуди като от сън, като силен мъж, който изтрезнява от вино.
Та небавом збудився Господь, немов зо сну, як той велет, що ніби вином був підкошений,
И Той порази враговете Си изотзад и им наложи вечен позор.
і вдарив Своїх ворогів по озадку, вічну ганьбу їм дав!
И Той отхвърли шатъра на Йосиф и не избра ефремовото племе;
Та Він погордив намет Йосипів, і племена Єфремового не обрав,
а избра юдовото племе, хълма Сион, който възлюби.
а вибрав Собі плем'я Юдине, гору Сіон, що її полюбив!
Построи светилището Си като височините, като земята, която е основал до века.
і святиню Свою збудував Він, як місце високе, як землю, що навіки її вґрунтував.
Избра и слугата Си Давид и го взе от кошарите на овцете;
і вибрав Давида, Свого раба, і від кошар його взяв,
доведе го от дойните овце, за да пасе народа Му Яков и наследството Му Израил.
від кітних овечок його Він привів, щоб Якова пас він, народа Свого, та ізраїля, спадок Свій,
И той ги пасеше според чистотата на сърцето си и ги водеше с умението на ръцете си.
і він пас їх у щирості серця свого, і провадив їх мудрістю рук своїх!