Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

“Dağ keçilerinin ne zaman doğurduğunu biliyor musun? Geyiklerin yavruladığı zamanı sen mi gözlüyorsun?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Sen mi sayıyorsun doğuruncaya dek geçirdikleri ayları? Doğurdukları zamanı biliyor musun?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Çöküp yavrularını doğurur, Kurtulurlar sancılarından.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Güçlenir, kırda büyür yavrular, Gider, bir daha dönmezler.

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

“Kim yaban eşeğini başı boş gönderdi, Kim bağlarını çözdü?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Yurt olarak ona bozkırı, Barınak olarak tuzlayı verdim.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Kentteki kargaşaya güler o, Sürücünün bağırdığını duymaz.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Otlamak için tepeleri dolaşır, Yeşillik arar.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

“Yaban öküzü sana kulluk etmek ister mi? Geceyi senin yemliğinin yanında geçirir mi?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Sabanla yarık açsın diye ona bağ vurabilir misin? Arkanda, ovalarda tırmık çeker mi?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Çok güçlü diye ona bel bağlayabilir misin? Ağır işini ona bırakabilir misin?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Ekinini getireceğine, Buğdayını harman yerinde toplayacağına güvenir misin?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

“Devekuşunun kanatları sevinçle dalgalanır, Ama leyleğin kanatları ve tüyleriyle kıyaslanamaz.

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Devekuşu yumurtalarını yere bırakır, Onları kumda ısıtır,

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Ayak altında ezilebileceklerini, Yabanıl hayvanlarca çiğnenebileceklerini düşünmez.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Yavrularına sert davranır, kendinin değilmiş gibi, Çektiği zahmetin boşa gideceğine üzülmez.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Çünkü Tanrı ona bilgelik bağışlamamış, Anlayıştan pay vermemiştir.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Yine de koşmak için kabarınca Ata ve binicisine güler.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

“Sen mi ata güç verdin, Dalgalanan yeleyi boynuna giydirdin?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Sen misin onu çekirge gibi sıçratan, Gururlu kişnemesiyle korku saçtıran?

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Ayakları toprağı şiddetle eşer, Gücünden ötürü sevinçle coşar, Savaşçının üstüne yürür.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Korkuya güler, hiçbir şeyden yılmaz, Kılıç önünde geri adım atmaz.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Ok kılıfı, parıldayan mızrak ve pala Üzerinde takırdar atın.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Coşku ve heyecanla uzaklıkları yutar, Boru çalınca duramaz yerinde.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Boru çaldıkça, ‘Hi!’ diye kişner, Savaş kokusunu, komutanların gürleyen sesini, Savaş çığlıklarını uzaklardan duyar.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

“Atmaca senin bilgeliğinle mi süzülüyor, Kanatlarını güneye doğru açıyor?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Kartal senin buyruğunla mı yükseliyor, Yuvasını yükseklere kuruyor?

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Uçurum kenarlarında konaklıyor, Sivri kayalar onun kalesi.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Oradan gözetliyor yiyeceğini, Gözleri avını uzaktan seçiyor.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

[] Onun yavruları kanla beslenir, Leşler neredeyse, o da oradadır.”