Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Sai tu quando le capre selvagge delle rocce figliano? Hai tu osservato quando le cerve partoriscono?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Conti tu i mesi della lor pregnanza e sai tu il momento in cui debbono sgravarsi?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

S’accosciano, fanno i lor piccini, e son tosto liberate dalle loro doglie;

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

i lor piccini si fanno forti, crescono all’aperto, se ne vanno, e non tornan più alle madri.

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Chi manda libero l’onàgro, e chi scioglie i legami all’asino salvatico,

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

al quale ho dato per dimora il deserto, e la terra salata per abitazione?

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Egli si beffa del frastuono della città, e non ode grida di padrone.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Batte le montagne della sua pastura, e va in traccia d’ogni filo di verde.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Il bufalo vorrà egli servirti o passar la notte presso alla tua mangiatoia?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Legherai tu il bufalo con una corda perché faccia il solco? erpicherà egli le valli dietro a te?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Ti fiderai di lui perché la sua forza è grande? Lascerai a lui il tuo lavoro?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Conterai su lui perché ti porti a casa la raccolta e ti ammonti il grano sull’aia?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Lo struzzo batte allegramente l’ali; ma le penne e le piume di lui son esse pietose?

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

No, poich’egli abbandona sulla terra le proprie uova e le lascia scaldar sopra la sabbia.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Egli dimentica che un piede le potrà schiacciare, e che le bestie dei campi le potran calpestare.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Tratta duramente i suoi piccini, quasi non fosser suoi; la sua fatica sarà vana, ma ciò non lo turba,

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

ché Iddio l’ha privato di sapienza, e non gli ha impartito intelligenza.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Ma quando si leva e piglia lo slancio, si beffa del cavallo e di chi lo cavalca.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Sei tu che dài al cavallo il coraggio? che gli vesti il collo d’una fremente criniera?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Sei tu che lo fai saltar come la locusta? Il fiero suo nitrito incute spavento.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Raspa la terra nella valle ed esulta della sua forza; si slancia incontro alle armi.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Della paura si ride, non trema, non indietreggia davanti alla spada.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Gli risuona addosso il turcasso, la folgorante lancia e il dardo.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Con fremente furia divora la terra. Non sta più fermo quando suona la tromba.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Com’ode lo squillo, dice: Aha! e fiuta da lontano la battaglia, la voce tonante dei capi, e il grido di guerra.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

E’ l’intelligenza tua che allo sparviere fa spiccare il volo e spiegar l’ali verso mezzogiorno?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

E’ forse al tuo comando che l’aquila si leva in alto e fa il suo nido nei luoghi elevati?

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Abita nelle rocce e vi pernotta; sta sulla punta delle rupi, sulle vette scoscese;

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

di là spia la preda, e i suoi occhi miran lontano.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

I suoi piccini s’abbeveran di sangue, e dove son de’ corpi morti, ivi ella si trova".