Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Sais-tu quand les chèvres sauvages font leurs petits? Observes-tu les biches quand elles mettent bas?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Comptes-tu les mois pendant lesquels elles portent, Et connais-tu l'époque où elles enfantent?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Elles se courbent, laissent échapper leur progéniture, Et sont délivrées de leurs douleurs.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Leurs petits prennent de la vigueur et grandissent en plein air, Ils s'éloignent et ne reviennent plus auprès d'elles.

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Qui met en liberté l'âne sauvage, Et l'affranchit de tout lien?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

J'ai fait du désert son habitation, De la terre salée sa demeure.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Il se rit du tumulte des villes, Il n'entend pas les cris d'un maître.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Il parcourt les montagnes pour trouver sa pâture, Il est à la recherche de tout ce qui est vert.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Le buffle veut-il être à ton service? Passe-t-il la nuit vers ta crèche?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

L'attaches-tu par une corde pour qu'il trace un sillon? Va-t-il après toi briser les mottes des vallées?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Te reposes-tu sur lui, parce que sa force est grande? Lui abandonnes-tu le soin de tes travaux?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Te fies-tu à lui pour la rentrée de ta récolte? Est-ce lui qui doit l'amasser dans ton aire?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

L'aile de l'autruche se déploie joyeuse; On dirait l'aile, le plumage de la cigogne.

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Mais l'autruche abandonne ses oeufs à la terre, Et les fait chauffer sur la poussière;

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Elle oublie que le pied peut les écraser, Qu'une bête des champs peut les fouler.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Elle est dure envers ses petits comme s'ils n'étaient point à elle; Elle ne s'inquiète pas de l'inutilité de son enfantement.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Car Dieu lui a refusé la sagesse, Il ne lui a pas donné l'intelligence en partage.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Quand elle se lève et prend sa course, Elle se rit du cheval et de son cavalier.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Est-ce toi qui donnes la vigueur au cheval, Et qui revêts son cou d'une crinière flottante?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Le fais-tu bondir comme la sauterelle? Son fier hennissement répand la terreur.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Il creuse le sol et se réjouit de sa force, Il s'élance au-devant des armes;

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Il se rit de la crainte, il n'a pas peur, Il ne recule pas en face de l'épée.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Sur lui retentit le carquois, Brillent la lance et le javelot.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Bouillonnant d'ardeur, il dévore la terre, Il ne peut se contenir au bruit de la trompette.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Quand la trompette sonne, il dit: En avant! Et de loin il flaire la bataille, La voix tonnante des chefs et les cris de guerre.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Est-ce par ton intelligence que l'épervier prend son vol, Et qu'il étend ses ailes vers le midi?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Est-ce par ton ordre que l'aigle s'élève, Et qu'il place son nid sur les hauteurs?

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

C'est dans les rochers qu'il habite, qu'il a sa demeure, Sur la cime des rochers, sur le sommet des monts.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

De là il épie sa proie, Il plonge au loin les regards.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Ses petits boivent le sang; Et là où sont des cadavres, l'aigle se trouve.