Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Tiedätkös, koska metsävuohet poikivat, eli oletkos havainnut peurat käyvän tiineenä?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Oletkos lukenut heidän kuukautensa, koska ne täydellänsä ovat? eli tiedätkös ajan, koska he poikivat?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

He kumartavat heitänsä poikiessansa, ja ajavat sen pois, josta heillä kipu on.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Heidän poikansa vahvistuvat ja kasvavat jyvistä: ne menevät ulos, ja ei palaja heidän tykönsä.

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Kuka on metsä-aasin antanut niin vapaana käydä? kuka on metsä-aasin siteen päästänyt?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Jolle minä olen erämaan huoneeksi antanut ja korven asuinsiaksi.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Hän katsoo ylön kaupungin pauhinaa: vartian huutoa ei hän kuule.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Hän katsoo vuorella laiduntansa, ja etsii kussa viheriäistä on.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Luuletkos yksisarvisen palvelevan sinuas, ja makaavan yötä sinun seimelläs?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Taidatkos sitoa yksisarvisen vaolle köydellä, niin että hän kiskois ketoa laaksossa sinun perässäs?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Taidatkos sinus luottaa häneen, ehkä hän paljon voi, ja jättää työs hänen haltuunsa?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Uskotkos hänen siemenes kotia tuovan, ja riihees kokoovan?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Ovatko riikinkukkoin sulat kauniimmat kuin nälkäkurjen sulat?

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Joka munansa jättää maahan, ja antaa maan lämpimän hautoa niitä.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Hän unohtaa ne tallattavan,ja että peto kedolla ne rikkois.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Hän on niin kova poikiansa vastaan, kuin ei ne hänen olisikaan: Ei hän tottele turhaan työtä tehdä.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Sillä Jumala on häneltä taidon ottanut pois, ja ei ole antanut hänelle ymmärrystä.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Kuin hän ylentää itsensä korkeuteen, nauraa hän hevosta ja miestä.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Taidatkos antaa hevoselle väen, eli taidatkos kaunistaa hänen kaulansa hirnumisella?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Taidatkos peljättää hänen niinkuin heinäsirkan? peljättävä on hänen sieramiensa päristys.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Hän kaivaa maata kavioillansa, on riemuinen väkevyydessänsä, ja menee sota-aseita vastaan.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Hän nauraa pelkoa ja ei hämmästy, eikä pakene miekkaa.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Ehkä vielä viini kalisis häntä vastaan, ja keihäät ja kilvet välkkyisivät;

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Hän korskuu, pudistelee ja kaivaa maata, ja ei tottele vasikitorven helinää.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Kuin vaskitorvi heliästi soi, luihkaa hän: hui, ja haastaa sodan taampaa, niin myös päämiesten huudon ja riemun.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Lentääkö haukka sinun ymmärryksestäs, ja hajoittaa siipensä etelään käsin?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Lentääkö kotka sinun kädestäs niin korkialle, että hän tekee pesänsä korkeuteen?

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Hän asuu vuorilla ja yöttelee vuorten kukkuloilla ja vahvoissa paikoissa.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Sieltä hän katsoo ruan perään, ja hänen silmänsä näkevät kauvas.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Hänen poikansa särpävät verta; ja kussa raato on, siellä myös hän on.