Luke 22

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

Men de usyrede Brøds Højtid, som kaldes Påske, nærmede sig.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Og Ypperstepræsterne og de skriftkloge søgte, hvorledes de kunde slå ham ihjel; thi de frygtede for Folket.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Men Satan gik ind i Judas, som kaldes Iskariot og var en af de tolv.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

Og han gik hen og talte med Ypperstepræsterne og Høvedsmændene om, hvorledes han vilde forråde ham til dem.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

Og de bleve glade og lovede at give ham Penge.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

Og han tilsagde det; og han søgte Lejlighed til at forråde ham til dem uden Opløb.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

Men de usyrede Brøds Dag kom, på hvilken man skulde slagte Påskelammet.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

Og han udsendte Peter og Johannes og sagde: "Går hen og bereder os Påskelammet, at vi kunne spise det."

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

Men de sagde til ham: "Hvor vil du, at vi skulle berede det?"

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

Men han sagde til dem: "Se, når I ere komne ind i Staden, skal der møde eder en Mand, som bærer en Vandkrukke; følger ham til Huset, hvor han går ind,

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

og I skulle sige til Husbonden i Huset: Mesteren siger: Hvor er det Herberge, hvor jeg kan spise Påskelammet med mine Disciple?

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

Og han skal vise eder en stor Sal opdækket; der skulle I berede det."

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

Og de gik hen og fandt det således, som han havde sagt dem; og de beredte Påskelammet.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

Og da Timen kom, satte han sig til Bords, og Apostlene med ham.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Og han sagde til dem: "Jeg har hjerteligt længtes efter at spise dette Påskelam med eder, førend jeg lider.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Thi jeg siger eder, at jeg skal ingen Sinde mere spise det, førend det bliver fuldkommet i Guds Rige."

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Og han tog en Kalk, takkede og sagde: "Tager dette, og deler det imellem eder!

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Thi jeg siger eder, at fra nu af skal jeg ikke drikke af Vintræets Frugt, førend Guds Rige kommer."

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

Og han tog Brød, takkede og brød det og gav dem det og sagde: "Dette er mit Legeme, det, som gives for eder; gører dette til min Ihukommelse!"

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Ligeså tog han også Kalken efter Aftensmåltidet og sagde: "Denne Kalk er den nye Pagt i mit Blod, det, som udgydes for eder.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Men se, hans Hånd, som forråder mig, er her på Bordet hos mig.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

Thi Menneskesønnen går bort, som det er beskikket; dog ve det Menneske, ved hvem han bliver forrådt!"

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Og de begyndte at spørge hverandre indbyrdes om, hvem af dem det dog kunde være, som skulde gøre dette.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Men der opstod også en Trætte iblandt dem om, hvem at dem der måtte synes at være den største.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Men han sagde til dem: "Folkenes Konger herske over dem, og de, som bruge Myndighed over dem, kaldes deres Velgørere.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

I derimod ikke således; men den ældste iblandt eder blive som den yngste, og Føreren som den, der tjener.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Thi hvem er størst: den, som sidder til Bords? eller den, som tjener? Mon ikke den, som sidder til Bords? Men jeg er iblandt eder som den, der tjener.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Men I ere de, som have holdt ud med mig i mine Fristelser.

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

Og ligesom min Fader har tildelt mig Kongedømme, tildeler jeg eder

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

at skulle spise og drikke ved mit Bord i mit Rige og sidde på Troner og dømme Israels tolv Stammer."

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Men Herren sagde: "Simon, Simon! se, Satan begærede eder for at sigte eder som Hvede.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Men jeg bad for dig, at din Tro ikke skal svigte; og når du engang omvender dig, da styrk dine Brødre!"

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Men han sagde til ham: "Herre! jeg er rede til at gå med dig både i Fængsel og i Døden."

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

Men han sagde: "Peter! jeg siger dig: Hanen skal ikke gale i Dag, førend du tre Gange har nægtet, at du kender mig."

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

Og han sagde til dem: "Da jeg udsendte eder uden Pung og Taske og Sko, manglede I da noget?" Og de sagde: "Intet."

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Men han sagde til dem: "Men nu, den, som har en Pung, tage den med, ligeså også en Taske; og den, som ikke har noget Sværd, sælge sin Kappe og købe et!

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Thi jeg siger eder: Det, som er skrevet, bør opfyldes på mig, dette: "Og han blev regnet iblandt Overtrædere;" thi også med mig har det en Ende."

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

Men de sagde: "Herre! se, her er to Sværd." Men han sagde til dem: "Det er nok."

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

Og han gik ud og gik efter sin Sædvane til Oliebjerget; men også Disciplene fulgte ham.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

Men da han kom til Stedet, sagde han til dem: "Beder om ikke at falde i Fristelse."

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

Og han rev sig løs fra dem, så meget som et Stenkast, og faldt på Knæ, bad og sagde:

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

"Fader, vilde du dog tage denne Kalk fra mig! dog ske ikke min Villie, men din!"

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

Men en Engel fra Himmelen viste sig for ham og styrkede ham.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

Og da han var i Dødsangst, bad han heftigere; men hans Sved blev som Blodsdråber, der faldt ned på Jorden.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

Og da han stod op fra Bønnen og kom til Disciplene, fandt han dem sovende af Bedrøvelse.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Og han sagde til dem: "Hvorfor sove I? Står op og beder, for at I ikke skulle falde i Fristelse."

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Medens han endnu talte, se, da kom der en Skare; og han, som hed Judas, en af de tolv, gik foran dem og nærmede sig til Jesus for at kysse ham.

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Men Jesus sagde til ham: "Judas! forråder du Menneskesønnen med et Kys?"

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

Men da de,som vare omkring ham, så, hvad der vilde ske, sagde de: "Herre! skulle vi slå til med Sværd?"

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Og en af dem slog Ypperstepræstens Tjener og afhuggede hans højre Øre.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

Men Jesus tog til Orde og sagde: "Lad dem gøre også dette!" Og han rørte ved hans Øre og lægte ham.

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Men Jesus sagde til Ypperstepræsterne og Høvedsmændene for Helligdommen og de ældste, som vare komne til ham: "I ere gåede ud som imod en Røver med Sværd og Knipler.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Da jeg var daglig hos eder i Helligdommen, udrakte I ikke Hænderne imod mig; men dette er eders Time og Mørkets Magt."

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

Og de grebe ham og førte ham bort og bragte ham ind i Ypperstepræstens Hus; men Peter fulgte efter i Frastand.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

Og de tændte en Ild midt i Gården og satte sig sammen, og Peter sad midt iblandt dem.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

Men en Pige så ham sidde i Lysskæret og stirrede på ham og sagde: "Også denne var med ham."

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Men han fornægtede ham og sagde: "Jeg kender ham ikke. Kvinde!"

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

Og lidt derefter så en anden ham og sagde: "Også du er en af dem." Men Peter sagde: "Menneske! det er jeg ikke."

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

Og omtrent en Time derefter forsikrede en anden det og sagde: "I Sandhed, også denne var med ham; han er jo også en Galilæer."

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

Men Peter sagde: "Menneske! jeg forstår ikke, hvad du siger." Og straks, medens han endnu talte. galede Hanen.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

Og Herren vendte sig og så på Peter; og Peter kom Herrens Ord i Hu, hvorledes han havde sagt til ham: "Førend Hanen galer i Dag, skal du fornægte mig tre Gange."

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

Og han gik udenfor og græd bitterligt.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

Og de Mænd, som holdt Jesus, spottede ham og sloge ham;

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

og de kastede et Klæde over ham og spurgte ham og sagde: "Profeter! hvem var det, som slog dig?"

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

Og mange andre Ting sagde de spottende til ham.

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

Og da det blev Dag, samlede Folkets Ældste sig og Ypperstepræsterne og de skriftkloge, og de førte ham hen for deres Råd

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

og sagde: "Er du Kristus, da sig os det!" Men han sagde til dem: "Siger jeg eder det, tro I det ikke.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Og om jeg spørger, svare I mig ikke, ej heller løslade I mig.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Men fra nu af skal Menneskesønnen sidde ved Guds Krafts højre Hånd."

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

Men de sagde alle: "Er du da Guds Søn?" Og han sagde til dem: "I sige det; jeg er det."

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

Men de sagde: "Hvad have vi længere Vidnesbyrd nødig? vi have jo selv hørt det af hans Mund!"