Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Znaš li kako se legu divokoze? Vidje li kako se mlade košute?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Izbroji li koliko nose mjeseci, znaš li u koje doba se omlade?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Sagnuvši se, polegu lanad svoju i breme usred pustinje odlažu,

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

a kad im porod ojača, poraste, ostave ga i ne vraćaju mu se.

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Tko dade divljem magarcu slobodu i tko to oglav skinu njemu s glave?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

U zavičaj mu dadoh ja pustinju i polja slana da ondje živuje.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Buci gradova on se podruguje i ne sluša goničevih povika.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Luta brdima, svojim pašnjacima, u potrazi za zeleni svakakvom.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Možeš li slugom učinit' bivola, zadržat' ga noć jednu za jaslama?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Možeš li njega za brazdu prikovat' da ralo vuče po docima tvojim?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Možeš li se osloniti na njega jer je njegova snaga prevelika i prepustit' mu težak svoj posao?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Misliš li tebi da će se vratiti i na gumno ti dotjerati žito?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Krilima svojim noj trepće radosno, iako krila oskudnih i perja.

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

On svoja jaja na zemlji ostavlja, povjerava ih pijesku da ih grije,

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

ne mareć' što ih zgazit' može noga ili nekakva divlja zvijer zgnječiti.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

S nojićima k'o s tuđima postupa; što mu je trud zaludu, on ne mari.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Jer Bog je njega lišio pameti, nije mu dao nikakva razbora.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Ali kada na let krila raširi, tada se ruga konju i konjaniku.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Zar si ti konja obdario snagom zar si mu ti vrat grivom ukrasio?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Zar ti činiš da skače k'o skakavac, da u strah svakog nagoni hrzanjem?

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Kopitom zemlju veselo raskapa, neustrašivo srlja na oružje.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Strahu se ruga, ničeg se ne boji, ni pred mačem uzmaknuti neće.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Na sapima mu zvekeće tobolac, koplje sijeva i ubojna sulica.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Bijesan i nestrpljiv guta prostore; kad rog zasvira, tko će ga zadržat':

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

na svaki zvuk roga on zarže: Ha! Izdaleka on ljuti boj već njuši, viku bojnu i poklič vojskovođa.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Zar po promislu tvojem lijeće soko i prema jugu krila svoja širi?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Zar se na nalog tvoj diže orao i vrh timora gnijezdo sebi vije?

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Na litici on stanuje i noćÄi, na grebenima vrleti visokih.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Odatle na plijen netremice vreba, oči njegove vide nadaleko.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Krvlju se hrane njegovi orlići; gdje je ubijenih, tamo je i on."