Job 39

“Dağ keçilerinin ne zaman doğurduğunu biliyor musun? Geyiklerin yavruladığı zamanı sen mi gözlüyorsun?

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Sen mi sayıyorsun doğuruncaya dek geçirdikleri ayları? Doğurdukları zamanı biliyor musun?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Çöküp yavrularını doğurur, Kurtulurlar sancılarından.

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Güçlenir, kırda büyür yavrular, Gider, bir daha dönmezler.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

“Kim yaban eşeğini başı boş gönderdi, Kim bağlarını çözdü?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Yurt olarak ona bozkırı, Barınak olarak tuzlayı verdim.

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Kentteki kargaşaya güler o, Sürücünün bağırdığını duymaz.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Otlamak için tepeleri dolaşır, Yeşillik arar.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

“Yaban öküzü sana kulluk etmek ister mi? Geceyi senin yemliğinin yanında geçirir mi?

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Sabanla yarık açsın diye ona bağ vurabilir misin? Arkanda, ovalarda tırmık çeker mi?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Çok güçlü diye ona bel bağlayabilir misin? Ağır işini ona bırakabilir misin?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Ekinini getireceğine, Buğdayını harman yerinde toplayacağına güvenir misin?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

“Devekuşunun kanatları sevinçle dalgalanır, Ama leyleğin kanatları ve tüyleriyle kıyaslanamaz.

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Devekuşu yumurtalarını yere bırakır, Onları kumda ısıtır,

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Ayak altında ezilebileceklerini, Yabanıl hayvanlarca çiğnenebileceklerini düşünmez.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Yavrularına sert davranır, kendinin değilmiş gibi, Çektiği zahmetin boşa gideceğine üzülmez.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Çünkü Tanrı ona bilgelik bağışlamamış, Anlayıştan pay vermemiştir.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Yine de koşmak için kabarınca Ata ve binicisine güler.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

“Sen mi ata güç verdin, Dalgalanan yeleyi boynuna giydirdin?

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Sen misin onu çekirge gibi sıçratan, Gururlu kişnemesiyle korku saçtıran?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Ayakları toprağı şiddetle eşer, Gücünden ötürü sevinçle coşar, Savaşçının üstüne yürür.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Korkuya güler, hiçbir şeyden yılmaz, Kılıç önünde geri adım atmaz.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Ok kılıfı, parıldayan mızrak ve pala Üzerinde takırdar atın.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Coşku ve heyecanla uzaklıkları yutar, Boru çalınca duramaz yerinde.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Boru çaldıkça, ‘Hi!’ diye kişner, Savaş kokusunu, komutanların gürleyen sesini, Savaş çığlıklarını uzaklardan duyar.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

“Atmaca senin bilgeliğinle mi süzülüyor, Kanatlarını güneye doğru açıyor?

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Kartal senin buyruğunla mı yükseliyor, Yuvasını yükseklere kuruyor?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Uçurum kenarlarında konaklıyor, Sivri kayalar onun kalesi.

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Oradan gözetliyor yiyeceğini, Gözleri avını uzaktan seçiyor.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

[] Onun yavruları kanla beslenir, Leşler neredeyse, o da oradadır.”

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.