Job 39

 Är det du som jagar upp rov åt lejoninnan  och stillar de unga lejonens hunger,

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

 när de trycka sig ned i sina kulor  eller ligga på lur i snåret?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

 Vem är det som skaffar mat åt korpen,  när hans ungar ropar till Gud,  där de sväva omkring utan föda?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

 Vet du tiden för stengetterna att föda,  vakar du över när hindarna bör kalva?

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

 Räknar du månaderna som de skola gå dräktiga,  ja, vet du tiden för dem att föda?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

 De böja sig ned, de avbörda sig sina foster,  hastigt göra de sig fria ifrån födslovåndan.

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

 Deras ungar frodas och växa till på marken,  så springa de sin väg och vända ej tillbaka.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

 Vem har skänkt vildåsnan hennes frihet,  vem har lossat den skyggas band?

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

 Se, hedmarken gav jag henne till hem,  och saltöknen blev hennes boning.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

 Hon ler åt larmet i staden,  hon hör ingen pådrivares rop.

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

 Vad hon spanar upp på berget har hon till bete,  hon letar efter allt som är grönt.

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

 Skall vildoxen finnas hågad att tjäna dig  och att stanna över natten invid din krubba?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

 Kan du tvinga vildoxen att gå i fåran efter töm  och förmå honom att i ditt spår harva markerna jämna?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

 Kan du lita på honom, då ju hans kraft är så stor,  kan du betro åt honom ditt arbetes frukt?

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

 Överlåter du åt honom att föra hem din säd  och att hämta den tillhopa till din loge?

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

 Strutshonans vingar flaxa med fröjd,  men vad modersömhet visa väl hennes pennor, hennes fjädrar?

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

 Åt jorden överlåter hon ju sina ägg  och ruvar dem ovanpå sanden.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

 Hon bryr sig ej om att en fot kan krossa dem,  att ett vilddjur kan trampa dem sönder.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

 Hård är hon mot sin avkomma, såsom vore den ej hennes;  att hennes avel kan gå under, det bekymrar henne ej.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

 Ty Gud har gjort henne glömsk för vishet,  han har ej tilldelat henne förstånd.

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

 Men när det gäller, piskar hon sig själv upp till språng;  då ler hon åt både häst och man.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

 Är det du som giver åt hästen hans styrka  och kläder hans hals med brusande man?

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

 Är det du som lär honom gräshoppans språng?  Hans stolta frustning, en förskräckelse är den!

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

 Han skrapar marken och fröjdar sig i sin kraft  och rusar så fram mot väpnade skaror.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

 Han ler åt fruktan och känner ej förfäran,  han ryggar icke tillbaka för svärd.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

 Omkring honom ljuder ett rassel av koger,  av ljungande spjut och lans.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

 Han skakas och rasar och uppslukar marken,  han kan icke styra sig, när basunen har ljudit.

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

 För var basunstöt frustar han: Huj!  Ännu i fjärran vädrar han striden,  anförarnas rop och larmet av härskrin.

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

 Är det ett verk av ditt förstånd, att falken svingar sig upp  och breder ut sina vingar till flykt mot söder?

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

 Eller är det på ditt bud som örnen stiger så högt  och bygger sitt näste i höjden? [ (Job 39:31)  På klippan bor han, där har han sitt tillhåll,  på klippans spets och på branta berget. ] [ (Job 39:32)  Därifrån spanar han efter sitt byte,  långt bort i fjärran skådar hans ögon. ] [ (Job 39:33)  Hans ungar frossa på blod,  och där slagna ligga, där finner man honom.                     Job, 40 Kapitlet            Herren manar Job ytterligare till          ödmjukhet, med hänvisning på sina båda         underskapelser Behemot (flodhästen) och                  Leviatan (krokodilen). ] [ (Job 39:34) Så svarade nu HERREN Job och sade: ] [ (Job 39:35)  Vill du tvista med den Allsmäktige, du mästare?  Svara då, du som så klagar på Gud! ] [ (Job 39:36) Job svarade HERREN och sade: ] [ (Job 39:37)  Nej, därtill är jag för ringa; vad skulle jag svara dig?  Jag måste lägga handen på munnen. ] [ (Job 39:38)  En gång har jag talat, och nu säger jag intet mer;  ja, två gånger, men jag gör det icke åter. ]

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.