Job 39

Sai tu quando le capre selvagge delle rocce figliano? Hai tu osservato quando le cerve partoriscono?

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Conti tu i mesi della lor pregnanza e sai tu il momento in cui debbono sgravarsi?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

S’accosciano, fanno i lor piccini, e son tosto liberate dalle loro doglie;

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

i lor piccini si fanno forti, crescono all’aperto, se ne vanno, e non tornan più alle madri.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Chi manda libero l’onàgro, e chi scioglie i legami all’asino salvatico,

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

al quale ho dato per dimora il deserto, e la terra salata per abitazione?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Egli si beffa del frastuono della città, e non ode grida di padrone.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Batte le montagne della sua pastura, e va in traccia d’ogni filo di verde.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Il bufalo vorrà egli servirti o passar la notte presso alla tua mangiatoia?

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Legherai tu il bufalo con una corda perché faccia il solco? erpicherà egli le valli dietro a te?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Ti fiderai di lui perché la sua forza è grande? Lascerai a lui il tuo lavoro?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Conterai su lui perché ti porti a casa la raccolta e ti ammonti il grano sull’aia?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Lo struzzo batte allegramente l’ali; ma le penne e le piume di lui son esse pietose?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

No, poich’egli abbandona sulla terra le proprie uova e le lascia scaldar sopra la sabbia.

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Egli dimentica che un piede le potrà schiacciare, e che le bestie dei campi le potran calpestare.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Tratta duramente i suoi piccini, quasi non fosser suoi; la sua fatica sarà vana, ma ciò non lo turba,

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

ché Iddio l’ha privato di sapienza, e non gli ha impartito intelligenza.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Ma quando si leva e piglia lo slancio, si beffa del cavallo e di chi lo cavalca.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Sei tu che dài al cavallo il coraggio? che gli vesti il collo d’una fremente criniera?

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Sei tu che lo fai saltar come la locusta? Il fiero suo nitrito incute spavento.

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Raspa la terra nella valle ed esulta della sua forza; si slancia incontro alle armi.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Della paura si ride, non trema, non indietreggia davanti alla spada.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Gli risuona addosso il turcasso, la folgorante lancia e il dardo.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Con fremente furia divora la terra. Non sta più fermo quando suona la tromba.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Com’ode lo squillo, dice: Aha! e fiuta da lontano la battaglia, la voce tonante dei capi, e il grido di guerra.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

E’ l’intelligenza tua che allo sparviere fa spiccare il volo e spiegar l’ali verso mezzogiorno?

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

E’ forse al tuo comando che l’aquila si leva in alto e fa il suo nido nei luoghi elevati?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Abita nelle rocce e vi pernotta; sta sulla punta delle rupi, sulle vette scoscese;

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

di là spia la preda, e i suoi occhi miran lontano.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

I suoi piccini s’abbeveran di sangue, e dove son de’ corpi morti, ivi ella si trova".

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.