Luke 22

ויקרב חג המצות הנקרא פסח׃

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

והכהנים הגדולים והסופרים מבקשים איך יהרגהו כי יראו מפני העם׃

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

והשטן נכנס ביהודה המכנה איש קריות והוא במספר שנים העשר׃

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

וילך וידבר עם ראשי הכהנים ושרי החיל איך ימסרנו אל ידם׃

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

וישמחו ויאתו לתת לו כסף׃

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

ויבטח אתם ויבקש תואנה למסרו אליהם שלא לעיני ההמון׃

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

ויבא יום המצות אשר זבוח יזבח בו הפסח׃

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

וישלח את פטרוס ואת יוחנן לאמר לכו והכינו לנו את הפסח ונאכלה׃

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

ויאמרו אליו באי זה מקום תחפץ כי נכין אותו׃

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

ויאמר אליהם הנה אתם באים העירה ופגע אתכם איש נשא צפחת מים לכו אחריו אל הבית אשר יבוא שמה׃

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

ואמרתם אל בעל הבית כה אמר לך הרב איה המלון אשר אכלה שם את הפסח עם תלמידי׃

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

והוא יראה אתכם עליה גדולה מצעה שם תכינו׃

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

וילכו וימצאו כאשר דבר אליהם ויכינו את הפסח׃

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

ויהי כאשר הגיעה השעה ויסב הוא ושנים עשר השליחים אתו׃

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

ויאמר אליהם נכסף נכספתי לאכל אתכם את הפסח הזה לפני ענותי׃

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

כי אמר אני לכם אינני אכל אותו עוד עד כי ימלא במלכות האלהים׃

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

ויקח את הכוס ויברך ויאמר קחו אתה וחלקו ביניכם׃

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

כי אמר אני לכם שתה לא אשתה מעתה מתנובת הגפן עד כי תבוא מלכות האלהים׃

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

ויקח את הלחם ויברך ויבצע ויתן להם לאמר זה גופי הנתן בעדכם זאת עשו לזכרוני׃

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

וכן גם את הכוס אחר הסעודה לאמר זו הכוס היא הברית החדשה בדמי הנשפך בעדכם׃

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

אך הנה יד המסר אותי אתי על השלחן׃

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

כי הן בן האדם הלך לו כפי אשר נחרץ עליו אבל אוי לאיש ההוא אשר על ידו ימסר׃

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

והם החלו לחקר איש את רעהו מי הוא זה מהם אשר יעשה זאת׃

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

וגם מריבה היתה ביניהם מי יחשב להיות הגדול בהם׃

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

ויאמר אליהם מלכי הגוים רדים בהם ושליטיהם יקראו עשי חסד׃

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

ואתם לא כן כי הגדול בכם יהיה כצעיר והמשל יהיה כמשרת׃

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

כי מי הוא הגדול אם המסב או המשרת הלא המסב ואני הנני בתוככם כמו המשרת׃

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

ואתם הם העמדים עמדי עד עתה בנסיונתי׃

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

לכן אני מנחיל אתכם כאשר הנחילני אבי את המלכות׃

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

למען תאכלו ותשתו על שלחני במלכותי וישבתם על כסאות לשפט את שנים עשר שבטי ישראל׃

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

ויאמר האדון שמעון שמעון הנה תבע אתכם השטן לזרותכם כחטים׃

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

ואני התפללתי בעדך אשר לא תכלה אמונתך ואתה כאשר תשוב חזק את אחיך׃

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

והוא אמר אליו אדני הנני נכון ללכת אתך גם לבית האסורים גם למות׃

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

ויאמר אני אמר לך פטרוס לא יקרא תרנגל היום עד כי שלש פעמים כחשת בי לאמר לא ידעתיו׃

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

ויאמר אליהם כאשר שלחתי אתכם בלי כיס ותרמיל ונעלים החסרתם דבר ויאמרו לא חסרנו כל דבר׃

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

ויאמר אליהם אכן עתה אשר לו כיס ישאהו וכן גם את התרמיל ואשר אין לו הוא ימכר את בגדו ויקנה חרב׃

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

כי אמר אני לכם אשר צריך עוד להתמלא בי הכתוב הזה ואת פשעים נמנה כי כל הכתוב עלי בא עד קצו׃

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

ויאמרו אדנינו הנה פה שתי חרבות ויאמר אליהם די׃

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

ויצא וילך כיום ביום על הר הזיתים וילכו אחריו גם תלמידיו׃

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

ויבא אל המקום ויאמר אליהם התפללו לבלתי בוא לידי נסיון׃

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

והוא נפרד מהם הרחק כקלע אבן ויכרע על ברכיו ויתפלל לאמר׃

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

אבי אם רצונך להעביר מעלי את הכוס הזאת אך אל יהי כרצוני כי אם כרצונך׃

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

וירא אליו מלאך מן השמים ויחזקהו׃

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

ויבאו עליו חבלי מות ויוסף להתפלל בחזקה ותהי זעתו כנטפי דם ירדים לארץ׃

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

ויקם מהתפלל ויבא אל התלמידים וימצאם ישנים מיגון׃

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

]74-64[ ויאמר אליהם למה תישנו קומו והתפללו אשר לא תבאו לידי נסיונ, עודנו מדבר והנה המון ואחד משנים העשר הנקרא יהודה הלך לפניהם ויקרב אל ישוע לנשק לו׃

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

]74-64[׃

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

ויאמר ישוע אליו יהודה הבנשיקה אתה מוסר את בן האדם׃

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

והאנשים אשר אתו ראים את אשר יהיה ויאמרו אליו אדנינו הנכה בחרב׃

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

ויך אחד מהם את עבד הכהן הגדול ויקצץ את אזנו הימנית׃

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

ויען ישוע ויאמר רב עתה הרפו ויגע באזנו וירפאהו׃

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

ויאמר ישוע אל ראשי הכהנים ושרי המקדש והזקנים אשר באו עליו לאמר כמו על פריץ יצאתם עלי בחרבות ובמקלות׃

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

ואהי אצלכם יום יום בהיכל ולא שלחתם בי יד ואולם זאת היא שעתכם ושלטן החשך׃

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

ויתפשו אותו ויוליכהו ויביאהו בית הכהן הגדול ופטרוס הלך אחריו מרחוק׃

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

ויהי כי בערו אש בתוך החצר וישבו יחדו וישב גם פטרוס בתוכם׃

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

ותראהו השפחה יושב נגד האור ותבט בו ותאמר גם זה היה עמו׃

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

ויכחש בו ויאמר אשה לא ידעתיו׃

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

ואחרי מעט ראהו אדם אחר ויאמר גם אתה מהם ויאמר פטרוס לא אדם כי אינני׃

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

ואחרי עבר כשעה אחת קים איש אחר לאמר אמנם גם זה היה עמו כי אף הוא גלילי׃

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

ויאמר פטרוס בן אדם לא ידעתי מה אתה אמר והוא עודנו מדבר והתרנגול קרא׃

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

ויפן האדון ויבט אל פטרוס ויזכר פטרוס את דבר האדון אשר דבר אליו כי בטרם יקרא התרנגל תכחש בי שלש פעמים׃

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

ויצא פטרוס החוצה וימרר בבכי׃

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

והאנשים אשר אחזו את ישוע התעללו בו ויכהו׃

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

ויחפו את ראשו ויכהו על פניו וישאלהו לאמר הנבא מי הוא ההלם אותך׃

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

ועוד גדופים אחרים הרבו עליו׃

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

ובהית הבקר נקהלו זקני העם והכהנים הגדולים והסופרים ויעלהו לפני הסנהדרין שלהם ויאמרו האתה הוא המשיח אמר לנו׃

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

ויאמר אליהם כי אגיד לכם לא תאמינו׃

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

וגם אם אשאל לא תשיבו דבר ולא תשלחוני׃

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

אבל מעתה יהיה בן האדם ישב לימין גבורת האלהים׃

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

ויאמרו כלם הכי אתה הוא בן האלהים ויאמר אליהם אתם אמרתם כי אני הוא׃

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

ויאמרו מה לנו עוד לבקש עדות הלא באזנינו שמענוה מפיו׃

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!