Job 39

Sais-tu quand les chèvres sauvages font leurs petits? Observes-tu les biches quand elles mettent bas?

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Comptes-tu les mois pendant lesquels elles portent, Et connais-tu l'époque où elles enfantent?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Elles se courbent, laissent échapper leur progéniture, Et sont délivrées de leurs douleurs.

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Leurs petits prennent de la vigueur et grandissent en plein air, Ils s'éloignent et ne reviennent plus auprès d'elles.

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Qui met en liberté l'âne sauvage, Et l'affranchit de tout lien?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

J'ai fait du désert son habitation, De la terre salée sa demeure.

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Il se rit du tumulte des villes, Il n'entend pas les cris d'un maître.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Il parcourt les montagnes pour trouver sa pâture, Il est à la recherche de tout ce qui est vert.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Le buffle veut-il être à ton service? Passe-t-il la nuit vers ta crèche?

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

L'attaches-tu par une corde pour qu'il trace un sillon? Va-t-il après toi briser les mottes des vallées?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Te reposes-tu sur lui, parce que sa force est grande? Lui abandonnes-tu le soin de tes travaux?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Te fies-tu à lui pour la rentrée de ta récolte? Est-ce lui qui doit l'amasser dans ton aire?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

L'aile de l'autruche se déploie joyeuse; On dirait l'aile, le plumage de la cigogne.

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Mais l'autruche abandonne ses oeufs à la terre, Et les fait chauffer sur la poussière;

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Elle oublie que le pied peut les écraser, Qu'une bête des champs peut les fouler.

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Elle est dure envers ses petits comme s'ils n'étaient point à elle; Elle ne s'inquiète pas de l'inutilité de son enfantement.

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Car Dieu lui a refusé la sagesse, Il ne lui a pas donné l'intelligence en partage.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Quand elle se lève et prend sa course, Elle se rit du cheval et de son cavalier.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Est-ce toi qui donnes la vigueur au cheval, Et qui revêts son cou d'une crinière flottante?

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Le fais-tu bondir comme la sauterelle? Son fier hennissement répand la terreur.

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Il creuse le sol et se réjouit de sa force, Il s'élance au-devant des armes;

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Il se rit de la crainte, il n'a pas peur, Il ne recule pas en face de l'épée.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Sur lui retentit le carquois, Brillent la lance et le javelot.

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Bouillonnant d'ardeur, il dévore la terre, Il ne peut se contenir au bruit de la trompette.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Quand la trompette sonne, il dit: En avant! Et de loin il flaire la bataille, La voix tonnante des chefs et les cris de guerre.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Est-ce par ton intelligence que l'épervier prend son vol, Et qu'il étend ses ailes vers le midi?

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Est-ce par ton ordre que l'aigle s'élève, Et qu'il place son nid sur les hauteurs?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

C'est dans les rochers qu'il habite, qu'il a sa demeure, Sur la cime des rochers, sur le sommet des monts.

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

De là il épie sa proie, Il plonge au loin les regards.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Ses petits boivent le sang; Et là où sont des cadavres, l'aigle se trouve.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.