Luke 22

Men de usyrede Brøds Højtid, som kaldes Påske, nærmede sig.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

Og Ypperstepræsterne og de skriftkloge søgte, hvorledes de kunde slå ham ihjel; thi de frygtede for Folket.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Men Satan gik ind i Judas, som kaldes Iskariot og var en af de tolv.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Og han gik hen og talte med Ypperstepræsterne og Høvedsmændene om, hvorledes han vilde forråde ham til dem.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

Og de bleve glade og lovede at give ham Penge.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

Og han tilsagde det; og han søgte Lejlighed til at forråde ham til dem uden Opløb.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

Men de usyrede Brøds Dag kom, på hvilken man skulde slagte Påskelammet.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

Og han udsendte Peter og Johannes og sagde: "Går hen og bereder os Påskelammet, at vi kunne spise det."

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

Men de sagde til ham: "Hvor vil du, at vi skulle berede det?"

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

Men han sagde til dem: "Se, når I ere komne ind i Staden, skal der møde eder en Mand, som bærer en Vandkrukke; følger ham til Huset, hvor han går ind,

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

og I skulle sige til Husbonden i Huset: Mesteren siger: Hvor er det Herberge, hvor jeg kan spise Påskelammet med mine Disciple?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

Og han skal vise eder en stor Sal opdækket; der skulle I berede det."

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

Og de gik hen og fandt det således, som han havde sagt dem; og de beredte Påskelammet.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

Og da Timen kom, satte han sig til Bords, og Apostlene med ham.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

Og han sagde til dem: "Jeg har hjerteligt længtes efter at spise dette Påskelam med eder, førend jeg lider.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Thi jeg siger eder, at jeg skal ingen Sinde mere spise det, førend det bliver fuldkommet i Guds Rige."

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Og han tog en Kalk, takkede og sagde: "Tager dette, og deler det imellem eder!

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Thi jeg siger eder, at fra nu af skal jeg ikke drikke af Vintræets Frugt, førend Guds Rige kommer."

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Og han tog Brød, takkede og brød det og gav dem det og sagde: "Dette er mit Legeme, det, som gives for eder; gører dette til min Ihukommelse!"

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

Ligeså tog han også Kalken efter Aftensmåltidet og sagde: "Denne Kalk er den nye Pagt i mit Blod, det, som udgydes for eder.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Men se, hans Hånd, som forråder mig, er her på Bordet hos mig.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Thi Menneskesønnen går bort, som det er beskikket; dog ve det Menneske, ved hvem han bliver forrådt!"

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

Og de begyndte at spørge hverandre indbyrdes om, hvem af dem det dog kunde være, som skulde gøre dette.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Men der opstod også en Trætte iblandt dem om, hvem at dem der måtte synes at være den største.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Men han sagde til dem: "Folkenes Konger herske over dem, og de, som bruge Myndighed over dem, kaldes deres Velgørere.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

I derimod ikke således; men den ældste iblandt eder blive som den yngste, og Føreren som den, der tjener.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Thi hvem er størst: den, som sidder til Bords? eller den, som tjener? Mon ikke den, som sidder til Bords? Men jeg er iblandt eder som den, der tjener.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Men I ere de, som have holdt ud med mig i mine Fristelser.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Og ligesom min Fader har tildelt mig Kongedømme, tildeler jeg eder

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

at skulle spise og drikke ved mit Bord i mit Rige og sidde på Troner og dømme Israels tolv Stammer."

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Men Herren sagde: "Simon, Simon! se, Satan begærede eder for at sigte eder som Hvede.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Men jeg bad for dig, at din Tro ikke skal svigte; og når du engang omvender dig, da styrk dine Brødre!"

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Men han sagde til ham: "Herre! jeg er rede til at gå med dig både i Fængsel og i Døden."

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

Men han sagde: "Peter! jeg siger dig: Hanen skal ikke gale i Dag, førend du tre Gange har nægtet, at du kender mig."

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

Og han sagde til dem: "Da jeg udsendte eder uden Pung og Taske og Sko, manglede I da noget?" Og de sagde: "Intet."

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

Men han sagde til dem: "Men nu, den, som har en Pung, tage den med, ligeså også en Taske; og den, som ikke har noget Sværd, sælge sin Kappe og købe et!

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Thi jeg siger eder: Det, som er skrevet, bør opfyldes på mig, dette: "Og han blev regnet iblandt Overtrædere;" thi også med mig har det en Ende."

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Men de sagde: "Herre! se, her er to Sværd." Men han sagde til dem: "Det er nok."

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

Og han gik ud og gik efter sin Sædvane til Oliebjerget; men også Disciplene fulgte ham.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

Men da han kom til Stedet, sagde han til dem: "Beder om ikke at falde i Fristelse."

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

Og han rev sig løs fra dem, så meget som et Stenkast, og faldt på Knæ, bad og sagde:

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

"Fader, vilde du dog tage denne Kalk fra mig! dog ske ikke min Villie, men din!"

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

Men en Engel fra Himmelen viste sig for ham og styrkede ham.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

Og da han var i Dødsangst, bad han heftigere; men hans Sved blev som Blodsdråber, der faldt ned på Jorden.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

Og da han stod op fra Bønnen og kom til Disciplene, fandt han dem sovende af Bedrøvelse.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

Og han sagde til dem: "Hvorfor sove I? Står op og beder, for at I ikke skulle falde i Fristelse."

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

Medens han endnu talte, se, da kom der en Skare; og han, som hed Judas, en af de tolv, gik foran dem og nærmede sig til Jesus for at kysse ham.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Men Jesus sagde til ham: "Judas! forråder du Menneskesønnen med et Kys?"

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Men da de,som vare omkring ham, så, hvad der vilde ske, sagde de: "Herre! skulle vi slå til med Sværd?"

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

Og en af dem slog Ypperstepræstens Tjener og afhuggede hans højre Øre.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

Men Jesus tog til Orde og sagde: "Lad dem gøre også dette!" Og han rørte ved hans Øre og lægte ham.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

Men Jesus sagde til Ypperstepræsterne og Høvedsmændene for Helligdommen og de ældste, som vare komne til ham: "I ere gåede ud som imod en Røver med Sværd og Knipler.

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Da jeg var daglig hos eder i Helligdommen, udrakte I ikke Hænderne imod mig; men dette er eders Time og Mørkets Magt."

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Og de grebe ham og førte ham bort og bragte ham ind i Ypperstepræstens Hus; men Peter fulgte efter i Frastand.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

Og de tændte en Ild midt i Gården og satte sig sammen, og Peter sad midt iblandt dem.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

Men en Pige så ham sidde i Lysskæret og stirrede på ham og sagde: "Også denne var med ham."

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

Men han fornægtede ham og sagde: "Jeg kender ham ikke. Kvinde!"

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

Og lidt derefter så en anden ham og sagde: "Også du er en af dem." Men Peter sagde: "Menneske! det er jeg ikke."

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

Og omtrent en Time derefter forsikrede en anden det og sagde: "I Sandhed, også denne var med ham; han er jo også en Galilæer."

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

Men Peter sagde: "Menneske! jeg forstår ikke, hvad du siger." Og straks, medens han endnu talte. galede Hanen.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

Og Herren vendte sig og så på Peter; og Peter kom Herrens Ord i Hu, hvorledes han havde sagt til ham: "Førend Hanen galer i Dag, skal du fornægte mig tre Gange."

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

Og han gik udenfor og græd bitterligt.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

Og de Mænd, som holdt Jesus, spottede ham og sloge ham;

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

og de kastede et Klæde over ham og spurgte ham og sagde: "Profeter! hvem var det, som slog dig?"

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

Og mange andre Ting sagde de spottende til ham.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

Og da det blev Dag, samlede Folkets Ældste sig og Ypperstepræsterne og de skriftkloge, og de førte ham hen for deres Råd

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

og sagde: "Er du Kristus, da sig os det!" Men han sagde til dem: "Siger jeg eder det, tro I det ikke.

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

Og om jeg spørger, svare I mig ikke, ej heller løslade I mig.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Men fra nu af skal Menneskesønnen sidde ved Guds Krafts højre Hånd."

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Men de sagde alle: "Er du da Guds Søn?" Og han sagde til dem: "I sige det; jeg er det."

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

Men de sagde: "Hvad have vi længere Vidnesbyrd nødig? vi have jo selv hørt det af hans Mund!"

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!