Luke 22

Přibližoval se pak svátek přesnic, jenž slove velikanoc.

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

I hledali přední kněží a zákoníci, kterak by jej vyhladili; ale obávali se lidu.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

Tedy ďábel vstoupil do Jidáše, kterýž sloul Iškariotský, jednoho z počtu dvanácti.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

A on odšed, mluvil s předními kněžími, a s úředníky nad chrámem, kterak by ho jim zradil.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

I zradovali se, a smluvili s ním, že mu chtí peníze dáti.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

A on také jim přiřekl. I hledal příhodného času, aby ho jim zradil bez zástupu.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

Tedy přišel den přesnic, v kterémžto zabit měl býti beránek.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

I poslal Ježíš Petra a Jana, řka: Jdouce, připravte nám beránka, abychom jedli.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

A oni řekli mu: Kde chceš, ať připravíme?

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

On pak řekl k nim: Aj, když vcházeti budete do města, potkáť vás člověk, dčbán vody nesa. Jdětež za ním do domu, do kteréhož vejde.

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

A díte hospodáři toho domu: Vzkazuje tobě Mistr: Kde jest síň, kdežto budu jísti beránka s učedlníky svými?

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

A onť vám ukáže večeřadlo veliké podlážené. Tam připravte.

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

I odšedše, nalezli, jakž jim pověděl, a připravili beránka.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

A když přišel čas večeře, posadil se za stůl, a dvanácte apoštolů s ním.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

I řekl jim: Žádostí žádal jsem tohoto beránka jísti s vámi, prve než bych trpěl.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

Nebo pravímť vám, žeť ho již více nebudu jísti, ažť se naplní v království Božím.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

A vzav kalich, a díky činiv, řekl: Vezměte jej a dělte mezi sebou.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

Neboť pravím vám, žeť nebudu píti z plodu vinného kořene, ažť království Boží přijde.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

A vzav chléb, díky činiv, lámal a dal jim, řka: To jest tělo mé, kteréž se za vás dává. To čiňte na mou památku.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

Takž také dal jim i kalich, když bylo po večeři, řka: Tento kalich jest nová smlouva v mé krvi, kteráž se za vás vylévá.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Ale aj, ruka zrádce mého se mnou jest za stolem.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

A Syn zajisté člověka jde, tak jakž jest uloženo o něm, ale běda člověku tomu, kterýž ho zrazuje.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

Tedy oni počali vyhledávati mezi sebou, kdo by z nich byl, kterýž by to měl učiniti.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Stal se pak i svár mezi nimi, kdo by z nich zdál se býti větší.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

On pak řekl jim: Králové národů panují nad nimi, a kteříž moc mají nad nimi, dobrodincové slovou.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

Ale vy ne tak. Nýbrž kdož větší jest mezi vámi, budiž jako nejmenší, a kdož vůdce jest, budiž jako sloužící.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Nebo kdo větší jest, ten-li, kterýž sedí, čili ten, kterýž slouží? Zdali ne ten, kterýž sedí? Ale já mezi vámi jsem jako ten, kterýž slouží.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Vy pak jste ti, kteříž jste v mých pokušeních se mnou zůstali.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

A jáť vám způsobuji, jakož mi způsobil Otec můj, království,

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

Abyste jedli a pili za stolem mým v království mém, a seděli na stolicích, soudíce dvanáctero pokolení Izraelské.

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

I řekl Pán: Šimone, Šimone, aj, satan vyprosil vás, aby vás tříbil jako pšenici.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

Ale jáť jsem prosil za tebe, aby nezhynula víra tvá. A ty někdy obrátě se, potvrzuj bratří svých.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

A on řekl jemu: Pane, s tebou hotov jsem i do žaláře i na smrt jíti.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

On pak dí: Pravím tobě, Petře, nezazpíváť dnes kohout, až prve třikrát zapříš, že neznáš mne.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

I řekl jim: Když jsem vás posílal bez pytlíka, a bez mošny, a bez obuvi, zdali jste v čem nedostatek měli? A oni řekli: V ničemž.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

Tedy dí jim: Ale nyní, kdo má pytlík, vezmi jej, a též i mošnu; a kdož nemá, prodej sukni svou, a kup sobě meč.

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Nebo pravím vám, že se ještě to musí naplniti na mně, což psáno: A s nešlechetnými počten jest. Nebo ty věci, kteréž psány jsou o mně, konec berou.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Oni pak řekli: Pane, aj, dva meče teď. A on řekl jim: Dostiť jest.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

A vyšed podle obyčeje svého, šel na horu Olivovou, a šli za ním i učedlníci jeho.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

A když přišel na místo, řekl jim: Modlte se, abyste nevešli v pokušení.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

A sám vzdáliv se od nich, jako by mohl kamenem dohoditi, a poklek na kolena, modlil se,

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

Řka: Otče, chceš-li, přenes kalich tento ode mne, ale však ne má vůle, ale tvá staň se.

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

I ukázal se jemu anděl s nebe, posiluje ho.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

A jsa v boji, horlivěji se modlil. I učiněn jest pot jeho jako krůpě krve tekoucí na zemi.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

A vstav od modlitby, a přišed k učedlníkům, nalezl je, ani spí zámutkem.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

I řekl jim: Co spíte? Vstaňte a modlte se, abyste nevešli v pokušení.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

A když on ještě mluvil, aj, zástup, a ten, kterýž sloul Jidáš, jeden ze dvanácti, šel napřed, a přiblížil se k Ježíšovi, aby jej políbil.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

Ježíš pak řekl jemu: Jidáši, políbením Syna člověka zrazuješ?

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

A vidouce ti, kteříž při něm byli, k čemu se chýlí, řekli jemu: Pane, budeme-liž bíti mečem?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

I udeřil jeden z nich služebníka nejvyššího kněze, a uťal ucho jeho pravé.

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

A Ježíš odpověděv, řekl: Nechtež až potud. A dotkna se ucha jeho, uzdravil jej.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

I dí Ježíš těm, kteříž přišli k němu, předním kněžím a úředníkům chrámu a starším: Jako na lotra vyšli jste s meči a s kyjmi?

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

Ješto na každý den býval jsem s vámi v chrámě, a nevztáhli jste rukou na mne. Ale totoť jest ta vaše hodina a moc temnosti.

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

A oni javše jej, vedli ho, a uvedli do domu nejvyššího kněze. Petr pak šel za ním zdaleka.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

A když zanítili oheň uprostřed síně a posadili se vůkol, sedl Petr mezi ně.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

A uzřevši ho jedna děvečka, an sedí u ohně, a pilně naň pohleděvši, řekla: I tento byl s ním.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

A on zapřel ho, řka: Ženo, neznám ho.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

A po malé chvíli jiný, vida jej, řekl: I ty z nich jsi. Petr pak řekl: Ó člověče, nejsem.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

A potom asi po jedné hodině jiný potvrzoval, řka: V pravdě i tento s ním byl, neb i Galilejský jest.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

I řekl Petr: Člověče, nevím, co pravíš. A hned, když on ještě mluvil, kohout zazpíval.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

I obrátiv se Pán, pohleděl na Petra. I rozpomenul se Petr na slovo Páně, kterak jemu byl řekl: Že prve než kohout zazpívá, třikrát mne zapříš.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

I vyšed ven Petr, plakal hořce.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

Muži pak ti, kteříž drželi Ježíše, posmívali se jemu, tepouce ho.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

A zakrývajíce ho, bili jej v tvář, a tázali se ho, řkouce: Prorokuj, kdo jest, kterýž tebe udeřil?

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

A jiného mnoho, rouhajíce se, mluvili proti němu.

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

A když byl den, sešli se starší lidu a přední kněží a zákoníci, a vedli ho do rady své,

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

Řkouce: Jsi-li ty Kristus? Pověz nám! I dí jim: Povím-li vám, nikoli neuvěříte.

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

A pakli se vás co otíži, neodpovíte mi, ani propustíte.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

Ale od této chvíle Syn člověka sedne na pravici moci Boží.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

I řekli všickni: Tedy jsi ty Syn Boží? On pak řekl jim: Vy pravíte, že já jsem.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

A oni řekli: Což ještě potřebujeme svědectví? Však jsme sami slyšeli z úst jeho.

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!