Luke 23

Tehdy povstavši všecko to množství jich, vedli jej ku Pilátovi.

І знялися всі їхні збори, і повели до Пилата Його.

A počali naň žalovati, řkouce: Tohoto jsme nalezli, an převrací lid, a brání daně dávati císaři, pravě se býti Kristem králem.

І зачали оскаржати Його й говорити: Ми ствердили, що Цей ворохобить народ наш, і забороняє податок давати кесареві, та й говорить, що Він, Христос Цар.

Pilát pak otázal se ho, řka: Ty-li jsi král Židovský? A on odpověděv, řekl jemu: Ty pravíš.

І Пилат запитав Його, кажучи: Чи Ти Цар Юдейський? А Він відказав йому в відповідь: Сам ти кажеш...

I dí Pilát k předním kněžím a k zástupům: Žádné viny nenalézám na tomto člověku.

І Пилат сказав первосвященикам та до народу: Я не знаходжу жадної провини в Цій Людині.

Oni pak více se rozmáhali v křiku, řkouce: Bouříť lid, uče po všem Judstvu, počav od Galilee až sem.

А вони намагались, говорячи: Він бунтує народ, навчаючи в усій Юдеї, від Галілеї почавши аж посі.

Tedy Pilát uslyšav o Galilei, otázal se, byl-li by člověk Galilejský.

А Пилат, вчувши про Галілею, спитав: Хіба Він галілеянин?

A když zvěděl, že by byl z panství Herodesova, poslal jej k Herodesovi, kterýž také v Jeruzalémě byl v ty dni.

І, дізнавшись, що Він із влади Ірода, відіслав Його Іродові, бо той в Єрусалимі також перебував тими днями.

Herodes pak uzřev Ježíše, zradoval se velmi. Nebo dávno žádal viděti jej, protože mnoho o něm slýchal, a nadál se, že nějaký div od něho učiněný uzří.

Коли ж Ірод побачив Ісуса, то дуже зрадів, бо він від давнього часу бажав Його бачити, багато за Нього чував, і сподівався побачити чудо яке, що буває від Нього.

I tázal se ho mnohými řečmi, ale on jemu nic neodpovídal.

І багато питався Його, та нічого не відповідав Він йому.

Stáli pak tu přední kněží a zákoníci, tuze na něj žalujíce.

І стояли тут первосвященики й книжники, та завзято Його оскаржали.

A pohrdna jím Herodes s svým rytířstvem, a naposmívav se jemu, oblékl jej v roucho bílé, i odeslal zase ku Pilátovi.

Тоді Ірод із військом своїм ізневажив Його й насміявся, зодягнувши Його в яснобілу одіж, і відіслав до Пилата Його.

I učiněni jsou přátelé Herodes s Pilátem v ten den. Nebo před tím nepřátelé byli vespolek.

І того дня стали Ірод із Пилатом за приятелів між собою, бо давніш ворожнеча між ними була.

Pilát pak svolav přední kněží a úřadné osoby i lid,

А Пилат скликав первосвящеників, і старшин, і народ,

Řekl k nim: Dali jste mi toho člověka, jako by lid odvracel po sobě, a aj, já před vámi vyptávaje se ho, žádné viny jsem nenalezl na tom člověku ve všem tom, což vy na něj žalujete.

і промовив до них: Привели ви мені Чоловіка Цього, як того, що бунтує народ. А ось я перед вами розвідав, і не знаходжу в Людині Оцій ані однієї провини такої, про що ви оскаржаєте.

Ano ani Herodes; nebo odeslal jsem vás k němu, a aj, nic hodného smrti nestalo se jemu.

Також Ірод, бо він відіслав Його нам. І ось нічого, що на смерть заслуговувало б, Він не вчинив.

Protož potresce ho, propustím jej.

Отже я покараю Його й відпущу.

Musíval pak propouštěti jim v svátek jednoho vězně.

Бо повинен був їм відпустити одного на свято.

Protož zkřikli spolu všecko množství, řkouce: Zahlaď tohoto, a propusť nám Barabbáše.

А народ став кричати й казати: Візьми Цього, відпусти ж нам Варавву!

Kterýž byl pro svádu nějakou v městě učiněnou a pro vraždu vsazen do žaláře.

А той за повстання одне, яке сталося в місті, і за вбивство посаджений був до в'язниці.

Tedy Pilát opět mluvil k nim, chtěje propustiti Ježíše.

І знову сказав їм Пилат, хотячи відпустити Ісуса.

A oni vždy volali, řkouce: Ukřižuj ho, ukřižuj!

Та кричали вони й говорили: Розіпни, розіпни Його!

A on po třetí řekl k nim: Což jest pak zlého učinil tento? Jáť žádné příčiny smrti nenalézám na něm. Protož potresce ho, propustím.

Він же втретє промовив до них: Яке ж зло вчинив Він? Я нічого, що на смерть заслуговувало б, на Нім не знайшов. Отже я покараю Його й відпущу.

Oni pak předce dotírali na něj křikem velikým, žádajíce, aby byl ukřižován. A rozmáhali se hlasové jejich a předních kněží.

А вони сильним криком свого домагалися, та вимагали розп'ясти Його. І взяв гору крик їхній та первосвящеників.

Pilát pak přisoudil, aby se naplnila žádost jejich.

І Пилат присудив, щоб було, як просили вони:

I propustil jim toho, kterýž pro bouřku a vraždu vsazen byl do žaláře, za něhož prosili, ale Ježíše vydal k vůli jejich.

відпустив їм Варавву, посадженого за повстання та вбивство в в'язницю, за якого просили вони, а Ісуса віддав їхній волі...

A když jej vedli, chytivše Šimona nějakého Cyrenenského, jdoucího s pole, vložili na něj kříž, aby jej nesl za Ježíšem.

І як Його повели, то схопили якогось Симона із Кірінеї, що з поля вертався, і поклали на нього хреста, щоб він ніс за Ісусом!

I šlo za ním veliké množství lidu i žen, kteréžto plakaly a kvílily ho.

А за Ним ішов натовп великий людей і жінок, які плакали та голосили за Ним.

A obrátiv se k nim Ježíš, dí: Dcery Jeruzalémské, neplačtež nade mnou, ale raději samy nad sebou plačte a nad svými dětmi.

А Ісус обернувся до них та й промовив: Дочки єрусалимські, не ридайте за Мною, за собою ридайте й за дітьми своїми!

Nebo aj, přijdou dnové, v nichžto řeknou: Blahoslavené neplodné, a břicha, kteráž nerodila, a prsy, kteréž nekrmily.

Бо ось дні настають, коли скажуть: Блаженні неплідні, та утроби, які не родили, і груди, що не годували...

Tehdyť počnou říci k horám: Padněte na nás, a pahrbkům: Přikrejte nás!

Тоді стануть казати горам: Поспадайте на нас, а узгір'ям: Покрийте нас!

Nebo poněvadž na zeleném dřevě toto se děje, i co pak bude na suchém?

Бо коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?

Vedeni pak byli s ním i jiní dva zločinci, aby spolu s ním byli ukřižováni.

І вели з Ним також двох злочинників інших, щоб убити.

A když přišli na místo, kteréž slove popravištné, tu jej ukřižovali, i ty zločince, jednoho na pravici, druhého pak na levici.

А коли прибули на те місце, що звуть Череповище, розп'яли тут Його та злочинників, одного праворуч, а одного ліворуч.

Tedy Ježíš řekl: Otče, odpusť jim, neboť nevědí, co činí. A rozdělivše roucho jeho, metali o ně los.

Ісус же промовив: Отче, відпусти їм, бо не знають, що чинять вони!... А як Його одіж ділили, то кидали жереба.

I stál lid, dívaje se. A posmívali se jemu knížata s nimi, řkouce: Jinýmť jest spomáhal, nechať nyní pomůže sám sobě, jestliže on jest Kristus, ten Boží zvolený.

А люди стояли й дивились... Насміхалися з ними й старшини, говорячи: Він інших спасав, нехай Сам Себе визволить, коли Він Христос, Божий Обранець!

Posmívali se také jemu žoldnéři, přistupujíce a octa podávajíce jemu,

І вояки глузували з Нього: приступаючи, оцет Йому подавали,

A řkouce: Jsi-li ty ten král Židovský, spomoziž sám sobě.

і казали: Коли Цар Ти Юдейський, спаси Себе Сам!

A byl také i nápis napsaný nad ním, literami Řeckými a Latinskými a Židovskými: Tento jest král Židovský.

Був же й напис над Ним письмом грецьким, латинським і гебрейським написаний: Це Цар Юдейський.

Jeden pak z těch zločinců, kteříž s ním viseli, rouhal se jemu, řka: Jsi-li ty Kristus, spomoziž sobě i nám.

А один із розп'ятих злочинників став зневажати Його й говорити: Чи Ти не Христос? То спаси Себе й нас!

A odpověděv druhý, trestal ho, řka: Ty se ani Boha nebojíš, ješto jsi v témž odsouzení?

Обізвався ж той другий, і докоряв йому, кажучи: Чи не боїшся ти Бога, коли й сам на те саме засуджений?

Myť zajisté spravedlivě trpíme, nebo hodnou pomstu za skutky naše béřeme, ale tento nic zlého neučinil.

Але ми справедливо засуджені, і належну заплату за вчинки свої беремо, Цей же жадного зла не вчинив.

I dí Ježíšovi: Pane, rozpomeň se na mne, když přijdeš do království svého.

І сказав до Ісуса: Спогадай мене, Господи, коли прийдеш у Царство Своє!

I řekl mu Ježíš: Amen pravím tobě, dnes budeš se mnou v ráji.

І промовив до нього Ісус: Поправді кажу тобі: ти будеш зо Мною сьогодні в раю!

A bylo okolo hodiny šesté. I stala se tma po vší zemi až do hodiny deváté.

Наближалася шоста година, і темрява стала по цілій землі аж до години дев'ятої...

I zatmělo se slunce, a opona chrámová roztrhla se na poly.

І сонце затьмилось, і в храмі завіса роздерлась надвоє...

A zvolav Ježíš hlasem velikým, řekl: Otče, v ruce tvé poroučím ducha svého. A to pověděv, umřel.

І, скрикнувши голосом гучним, промовив Ісус: Отче, у руки Твої віддаю Свого духа! І це прорікши, Він духа віддав...

A vida centurio, co se stalo, velebil Boha, řka: Jistě člověk tento spravedlivý byl.

Коли ж сотник побачив, що сталось, він Бога прославив, говорячи: Дійсно праведний був Чоловік Цей!

A všickni zástupové, přítomní tomu divadlu, hledíce na to, co se dálo, tepouce prsy své, navracovali se.

І ввесь натовп, який зійшовсь на видовище це, як побачив, що сталось, бив у груди себе та вертався...

Stáli pak všickni známí jeho zdaleka, i ženy, kteréž byly přišly za ním od Galilee, hledíce na to.

Усі ж знайомі Його й ті жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, здалека стояли й дивились на це...

A aj, muž jménem Jozef, jeden z úřadu, muž dobrý a spravedlivý,

І ось муж, на ім'я йому Йосип, що був радником синедріону, людина шановна і праведна,

Kterýž byl nepovolil radě a skutku jejich, z Arimatie města Judského, kterýžto také očekával království Božího,

не пристав він до ради та чину їх, із Ариматеї, юдейського міста, що й сам сподівався Божого Царства,

Ten přistoupiv ku Pilátovi, vyprosil tělo Ježíšovo,

цей прийшов до Пилата, і тіла Ісусового став просити.

A složiv je s kříže, obvinul v kment a pochoval je v hrobě vytesaném v skále, v kterémž ještě nebyl žádný pochován.

І Йосип, знявши Його, обгорнув плащаницею, і поклав Його в гробі, що в скелі був висічений, і що в ньому ніколи ніхто не лежав.

A byl den připravování, a sobota se začínala.

День той був Приготування, і наставала субота.

Šedše pak také za ním ženy, kteréž byly s Ježíšem přišly od Galilee, pohleděly na hrob, a kterak pochováno bylo tělo jeho.

А жінки, що прийшли були з Ним із Галілеї, ішли слідом, і вони бачили гроба, і як покладене тіло Його.

Vrátivše se pak, připravily vonné věci a masti, ale v sobotu odpočinuly, podle přikázání.

Повернувшись, вони наготували пахощів і мира, а в суботу, за заповіддю, спочивали.