Job 41

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Niemasz tak śmiałego, coby go obudził; owszem któż się stawi przed twarzą moją?

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Któż mi co dał, abym mu oddał? cokolwiek jest pod wszystkiem niebem, moje jest.

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Nie zamilczę członków jego, ani silnej mocy jego, a grzecznego kształtu jego.

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Któż odkryje wierzch odzienia jego? z dwoistemi wędzidłami swemi któż przystąpi do niego?

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Wrota gęby jego któż otworzy? bo strach około zębów jego.

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Łuski jego mocne jako tarcze, bardzo ściśle spojone.

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

Jedna z drugą tak spojona, że wiatr nie wchodzi między nie.

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Jedna do drugiej przylgnęła, ujęły się, a nie dzielą się.

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Kichanie jego czyni blask, a oczy jego są jako powieki zorzy.

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Z ust jego lampy wychodzą, a iskry ogniste wyrywają się.

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

Z nozdrzy jego wychodzi dym, jako z garnca wrzącego, albo kotła.

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Dech jego węgle rozpala, a płomień z ust jego wychodzi.

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

W szyi jego przemieszkuje moc, a boleść przed nim ucieka.

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

Sztuki ciała jego spoiły się, całowite są w nim, że się nie porusza.

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Serce jego twarde jako kamień, tak twarde, jako sztuka spodniego kamienia młyńskiego.

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Gdy się podnosi, drżą mocarze, a od strachu oczyszczają się.

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Miecz, który go sięga, nie ostoi się, ani drzewce, ani strzała, ani pancerz.

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Żelazo poczyta sobie za plewę, a miedź za drzewo zbótwiałe.

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Nie upłoszy go strzała, a jako źdźbło są u niego kamienie z procy.

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

Strzelbę sobie poczyta jako słomę, a pośmiewa się z szermowania włócznią.

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

Pod nim są ostre skorupy; ściele sobie na rzeczach ostrych jako na błocie.

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

Czyni, że wre głębokość jako garniec, a że się mąci morze jako w moździerzu.

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Za sobą jasną ścieszkę czyni, tak, że się zdaje, iż przepaść ma siwiznę.

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Niemasz na ziemi równego mu, który tak stworzony jest, że się niczego nie boi.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Wszelką rzecz wysoką lekce waży; on jest królem nad wszystkiemi srogiemi zwierzętami.

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!