Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Jager du rov for løvinnen, og metter du de grådige ungløver,

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

når de dukker sig ned i sine huler og ligger på lur i krattet?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Hvem lar ravnen finne sin mat, når dens unger skriker til Gud og farer hit og dit uten føde?

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Kjenner du tiden når stengjetene føder, og gir du akt på hindenes veer?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Teller du månedene til de skal bære, og vet du tiden når de føder?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

De bøier sig, føder sine unger og blir fri for sine smerter.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Deres unger blir kraftige og vokser op ute på marken; de løper bort og kommer ikke tilbake til dem.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

Hvem har gitt villeslet dets frihet, hvem løste dets bånd,

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

det som jeg gav ørkenen til hus og saltmoen til bolig?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Det ler av byens ståk og styr; driverens skjenn slipper det å høre.

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Hvad det leter op på fjellene, er dets beite, og det søker efter hvert grønt strå.

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Har vel villoksen lyst til å tjene dig? Vil den bli natten over ved din krybbe?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Kan du binde villoksen med rep til furen? Vil den harve dalene efter dig?

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

Kan du stole på den, fordi dens kraft er så stor, og kan du overlate den ditt arbeid?

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Kan du lite på at den fører din grøde hjem, og at den samler den til din treskeplass?

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Strutsen flakser lystig med vingene; men viser dens vinger og fjær moderkjærlighet?

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Nei, den overlater sine egg til jorden og lar dem opvarmes i sanden,

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

og den glemmer at en fot kan klemme dem itu, og markens ville dyr trå dem i stykker.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Den er hård mot sine unger, som om de ikke var dens egne; den er ikke redd for at dens møie skal være spilt.

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

For Gud nektet den visdom og gav den ingen forstand.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Men når den flakser i været, ler den av hesten og dens rytter.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Gir du hesten styrke? Klær du dens hals med bevrende man?

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Lar du den springe som gresshoppen? Dens stolte fnysen er forferdelig.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

Den skraper i jorden og gleder sig ved sin kraft; så farer den frem mot væbnede skarer.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Den ler av frykten og forferdes ikke, og den vender ikke om for sverd.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Over den klirrer koggeret, blinkende spyd og lanse.

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Med styr og ståk river den jorden op, og den lar sig ikke stagge når krigsluren lyder.

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Hver gang luren lyder, sier den: Hui! Og langt borte værer den striden, høvedsmenns tordenrøst og hærskrik.

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Skyldes det din forstand at høken svinger sig op og breder ut sine vinger mot Syden?

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Er det på ditt bud at ørnen flyver så høit, og at den bygger sitt rede oppe i høiden? Den bor på berget og har nattely der, på tind og nut. Derfra speider den efter føde; langt bort skuer dens øine. Dens unger drikker blod, og hvor der er lik, der er den. Og Herren blev ved å svare Job og sa: Vil du som klandrer den Allmektige, vil du trette med ham? Du som laster Gud, må svare på dette! Da svarte Job Herren og sa: Nei, jeg er for ringe; hvad skulde jeg svare dig? Jeg legger min hånd på min munn. En gang har jeg talt, men jeg tar ikke mere til orde - ja to ganger, men jeg gjør det ikke mere.