Job 41

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Prenderai tu il coccodrillo all’amo? Gli assicurerai la lingua colla corda?

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Gli passerai un giunco per le narici? Gli forerai le mascelle con l’uncino?

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Ti rivolgerà egli molte supplicazioni? Ti dirà egli delle parole dolci?

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Farà egli teco un patto perché tu lo prenda per sempre al tuo servizio?

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Scherzerai tu con lui come fosse un uccello? L’attaccherai a un filo per divertir le tue ragazze?

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Ne trafficheranno forse i pescatori? Lo spartiranno essi fra i negozianti?

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

Gli coprirai tu la pelle di dardi e la testa di ramponi?

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Mettigli un po’ le mani addosso!… Ti ricorderai del combattimento e non ci tornerai!

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Ecco, fallace è la speranza di chi l’assale; basta scorgerlo e s’è atterrati.

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Nessuno è tanto ardito da provocarlo. E chi dunque oserà starmi a fronte?

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

Chi mi ha anticipato alcun che perch’io glielo debba rendere? Sotto tutti i cieli, ogni cosa è mia.

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

E non vo’ tacer delle sue membra, della sua gran forza, della bellezza della sua armatura.

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Chi l’ha mai spogliato della sua corazza? Chi è penetrato fra la doppia fila de’ suoi denti?

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

Chi gli ha aperti i due battenti della gola? Intorno alla chiostra de’ suoi denti sta il terrore.

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Superbe son le file de’ suoi scudi, strettamente uniti come da un sigillo.

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Uno tocca l’altro, e tra loro non passa l’aria.

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Sono saldati assieme, si tengono stretti, sono inseparabili.

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

I suoi starnuti dànno sprazzi di luce; i suoi occhi son come le palpebre dell’aurora.

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Dalla sua bocca partono vampe, ne scappan fuori scintille di fuoco.

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

Dalle sue narici esce un fumo, come da una pignatta che bolla o da una caldaia.

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

L’alito suo accende i carboni, e una fiamma gli erompe dalla gola.

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

Nel suo collo risiede la forza, dinanzi a lui salta il terrore.

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Compatte sono in lui le parti flosce della carne, gli stanno salde addosso, non si muovono.

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Il suo cuore è duro come il sasso, duro come la macina di sotto.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Quando si rizza, tremano i più forti, e dalla paura son fuori di sé.

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

Invano lo si attacca con la spada; a nulla valgon lancia, giavellotto, corazza.

Il ferro è per lui come paglia; il rame, come legno tarlato.

La figlia dell’arco non lo mette in fuga; le pietre della fionda si mutano per lui in stoppia.

Stoppia gli par la mazza e si ride del fremer della lancia.

Il suo ventre è armato di punte acute, e lascia come tracce d’erpice sul fango.

Fa bollire l’abisso come una caldaia, del mare fa come un gran vaso da profumi.

Si lascia dietro una scia di luce; l’abisso par coperto di bianca chioma.

Non v’è sulla terra chi lo domi; è stato fatto per non aver paura.

Guarda in faccia tutto ciò ch’è eccelso, è re su tutte le belve più superbe".