Job 41

Тож надія твоя неправдива, на сам вигляд його упадеш.

Prendras-tu le crocodile à l'hameçon? Saisiras-tu sa langue avec une corde?

Нема смільчака, щоб його він збудив, а хто ж перед обличчям Моїм зможе стати?

Mettras-tu un jonc dans ses narines? Lui perceras-tu la mâchoire avec un crochet?

Хто вийде навпроти Мене й буде цілий? Що під небом усім це Моє!

Te pressera-t-il de supplication? Te parlera-t-il d'une voix douce?

Не буду мовчати про члени його, про стан його сили й красу його складу.

Fera-t-il une alliance avec toi, Pour devenir à toujours ton esclave?

Хто відкриє поверхню одежі його? Хто підійде коли до двійних його щелепів?

Joueras-tu avec lui comme avec un oiseau? L'attacheras-tu pour amuser tes jeunes filles?

Двері обличчя його хто відчинить? Навколо зубів його жах!

Les pêcheurs en trafiquent-ils? Le partagent-ils entre les marchands?

Його спина канали щитів, поєднання їх крем'яная печать.

Couvriras-tu sa peau de dards, Et sa tête de harpons?

Одне до одного доходить, а вітер між ними не пройде.

Dresse ta main contre lui, Et tu ne t'aviseras plus de l'attaquer.

Одне до одного притверджені, сполучені, і не відділяться.

Voici, on est trompé dans son attente; A son seul aspect n'est-on pas terrassé?

Його чхання засвічує світло, а очі його як повіки зорі світової!

Nul n'est assez hardi pour l'exciter; Qui donc me résisterait en face?

Бухає полум'я з пащі його, вириваються іскри огненні!

De qui suis-je le débiteur? Je le paierai. Sous le ciel tout m'appartient.

Із ніздер його валить дим, немов з того горшка, що кипить та біжить.

Je veux encore parler de ses membres, Et de sa force, et de la beauté de sa structure.

Його подих розпалює вугіль, і бухає полум'я з пащі його.

Qui soulèvera son vêtement? Qui pénétrera entre ses mâchoires?

Сила ночує на шиї його, а страх перед ним утікає.

Qui ouvrira les portes de sa gueule? Autour de ses dents habite la terreur.

М'ясо нутра його міцно тримається, воно в ньому тверде, не хитається.

Ses magnifiques et puissants boucliers Sont unis ensemble comme par un sceau;

Його серце, мов з каменя вилите, і тверде, як те долішнє жорно!

Ils se serrent l'un contre l'autre, Et l'air ne passerait pas entre eux;

Як підводиться він, перелякуються силачі, та й ховаються з жаху.

Ce sont des frères qui s'embrassent, Se saisissent, demeurent inséparables.

Той меч, що досягне його, не встоїть, ані спис, ані ратище й панцер.

Ses éternuements font briller la lumière; Ses yeux sont comme les paupières de l'aurore.

За солому залізо вважає, а мідь за гнилу деревину!

Des flammes jaillissent de sa bouche, Des étincelles de feu s'en échappent.

Син лука, стріла, не примусит увтікати його, каміння із пращі для нього зміняється в сіно.

Une fumée sort de ses narines, Comme d'un vase qui bout, d'une chaudière ardente.

Булаву уважає він за соломинку, і сміється із посвисту ратища.

Son souffle allume les charbons, Sa gueule lance la flamme.

Під ним гостре череп'я, лягає на гостре, немов у болото.

La force a son cou pour demeure, Et l'effroi bondit au-devant de lui.

Чинить він, що кипить глибочінь, мов горня, і обертає море в окріп.

Ses parties charnues tiennent ensemble, Fondues sur lui, inébranlables.

Стежка світить за ним, а безодня здається йому сивиною.

Son coeur est dur comme la pierre, Dur comme la meule inférieure.

Немає подоби йому на землі, він безстрашним створений,

Quand il se lève, les plus vaillants ont peur, Et l'épouvante les fait fuir.

він бачить усе, що високе, він цар над усім пишним звір'ям!

C'est en vain qu'on l'attaque avec l'épée; La lance, le javelot, la cuirasse, ne servent à rien.

Il regarde le fer comme de la paille, L'airain comme du bois pourri.

La flèche ne le met pas en fuite, Les pierres de la fronde sont pour lui du chaume.

Il ne voit dans la massue qu'un brin de paille, Il rit au sifflement des dards.

Sous son ventre sont des pointes aiguës: On dirait une herse qu'il étend sur le limon.

Il fait bouillir le fond de la mer comme une chaudière, Il l'agite comme un vase rempli de parfums.

Il laisse après lui un sentier lumineux; L'abîme prend la chevelure d'un vieillard.

Sur la terre nul n'est son maître; Il a été créé pour ne rien craindre.

Il regarde avec dédain tout ce qui est élevé, Il est le roi des plus fiers animaux.