Luke 22

Наближалося ж свято Опрісноків, що Пасхою зветься.

Přibližoval se pak svátek přesnic, jenž slove velikanoc.

А первосвященики й книжники стали шукати, як би вбити Його, та боялись народу...

I hledali přední kněží a zákoníci, kterak by jej vyhladili; ale obávali se lidu.

Сатана ж увійшов у Юду, званого Іскаріот, одного з Дванадцятьох.

Tedy ďábel vstoupil do Jidáše, kterýž sloul Iškariotský, jednoho z počtu dvanácti.

І він пішов, і почав умовлятися з первосвящениками та начальниками, як він видасть Його.

A on odšed, mluvil s předními kněžími, a s úředníky nad chrámem, kterak by ho jim zradil.

Ті ж зраділи, і погодилися дати йому срібняків.

I zradovali se, a smluvili s ním, že mu chtí peníze dáti.

І він обіцяв, і шукав відповідного часу, щоб їм видати Його без народу...

A on také jim přiřekl. I hledal příhodného času, aby ho jim zradil bez zástupu.

І настав день Опрісноків, коли пасху приносити в жертву належало.

Tedy přišel den přesnic, v kterémžto zabit měl býti beránek.

І послав Він Петра та Івана, говорячи: Підіть, і приготуйте нам пасху, щоб її спожили ми.

I poslal Ježíš Petra a Jana, řka: Jdouce, připravte nám beránka, abychom jedli.

А вони запитали Його: Де Ти хочеш, щоб ми приготували?

A oni řekli mu: Kde chceš, ať připravíme?

А Він їм відказав: Ось, як будете входити в місто, стріне вас чоловік, воду несучи у глекові, ідіть за ним аж до дому, куди він увійде.

On pak řekl k nim: Aj, když vcházeti budete do města, potkáť vás člověk, dčbán vody nesa. Jdětež za ním do domu, do kteréhož vejde.

І скажіть до господаря дому: Учитель питає тебе: Де кімната, в якій споживу зо Своїми учнями пасху?

A díte hospodáři toho domu: Vzkazuje tobě Mistr: Kde jest síň, kdežto budu jísti beránka s učedlníky svými?

І він вам покаже велику горницю вистелену: там приготуйте.

A onť vám ukáže večeřadlo veliké podlážené. Tam připravte.

І вони відійшли, і знайшли, як Він їм говорив, і зачали там готувати пасху.

I odšedše, nalezli, jakž jim pověděl, a připravili beránka.

А коли настав час, сів до столу, і апостоли з Ним.

A když přišel čas večeře, posadil se za stůl, a dvanácte apoštolů s ním.

І промовив до них: Я дуже бажав спожити цю пасху із вами, перш ніж муки прийму.

I řekl jim: Žádostí žádal jsem tohoto beránka jísti s vámi, prve než bych trpěl.

Бо кажу вам, що вже споживати не буду її, поки сповниться в Божому Царстві вона.

Nebo pravímť vám, žeť ho již více nebudu jísti, ažť se naplní v království Božím.

Узявши ж чашу, і вчинивши подяку, Він промовив: Візьміть її, і поділіть між собою.

A vzav kalich, a díky činiv, řekl: Vezměte jej a dělte mezi sebou.

Кажу ж вам, що віднині не питиму Я від оцього плоду виноградного, доки Божеє Царство не прийде.

Neboť pravím vám, žeť nebudu píti z plodu vinného kořene, ažť království Boží přijde.

Узявши ж хліб і вчинивши подяку, поламав і дав їм, проказуючи: Це тіло Моє, що за вас віддається. Це чиніть на спомин про Мене!

A vzav chléb, díky činiv, lámal a dal jim, řka: To jest tělo mé, kteréž se za vás dává. To čiňte na mou památku.

По вечері так само ж і чашу, говорячи: Оця чаша Новий Заповіт у Моїй крові, що за вас проливається.

Takž také dal jim i kalich, když bylo po večeři, řka: Tento kalich jest nová smlouva v mé krvi, kteráž se za vás vylévá.

Та однак, за столом ось зо Мною рука Мого зрадника.

Ale aj, ruka zrádce mého se mnou jest za stolem.

Бо Син Людський іде, як призначено; але горе тому чоловікові, хто Його видає!

A Syn zajisté člověka jde, tak jakž jest uloženo o něm, ale běda člověku tomu, kterýž ho zrazuje.

А вони почали між собою питати, котрий з них мав би це вчинити?

Tedy oni počali vyhledávati mezi sebou, kdo by z nich byl, kterýž by to měl učiniti.

І сталось між ними й змагання, котрий з них уважатися має за більшого.

Stal se pak i svár mezi nimi, kdo by z nich zdál se býti větší.

Він же промовив до них: Царі народів панують над ними, а ті, що ними володіють, доброчинцями звуться.

On pak řekl jim: Králové národů panují nad nimi, a kteříž moc mají nad nimi, dobrodincové slovou.

Але не так ви: хто найбільший між вами, нехай буде, як менший, а начальник як службовець.

Ale vy ne tak. Nýbrž kdož větší jest mezi vámi, budiž jako nejmenší, a kdož vůdce jest, budiž jako sloužící.

Бо хто більший: чи той, хто сидить при столі, чи хто прислуговує? Чи не той, хто сидить при столі? А Я серед вас, як службовець.

Nebo kdo větší jest, ten-li, kterýž sedí, čili ten, kterýž slouží? Zdali ne ten, kterýž sedí? Ale já mezi vámi jsem jako ten, kterýž slouží.

Ви ж оті, що перетривали зо Мною в спокусах Моїх,

Vy pak jste ti, kteříž jste v mých pokušeních se mnou zůstali.

і Я вам заповітую Царство, як Отець Мій Мені заповів,

A jáť vám způsobuji, jakož mi způsobil Otec můj, království,

щоб ви в Царстві Моїм споживали й пили за столом Моїм, і щоб ви на престолах засіли судити дванадцять племен Ізраїлевих.

Abyste jedli a pili za stolem mým v království mém, a seděli na stolicích, soudíce dvanáctero pokolení Izraelské.

І промовив Господь: Симоне, Симоне, ось сатана жадав вас, щоб вас пересіяти, мов ту пшеницю.

I řekl Pán: Šimone, Šimone, aj, satan vyprosil vás, aby vás tříbil jako pšenici.

Я ж молився за тебе, щоб не зменшилась віра твоя; ти ж колись, як навернешся, зміцни браттю свою!

Ale jáť jsem prosil za tebe, aby nezhynula víra tvá. A ty někdy obrátě se, potvrzuj bratří svých.

А той відказав Йому: Господи, я з Тобою готовий іти до в'язниці й на смерть!

A on řekl jemu: Pane, s tebou hotov jsem i do žaláře i na smrt jíti.

Він же прорік: Говорю тобі, Петре, півень не заспіває сьогодні, як ти тричі зречешся, що не знаєш Мене...

On pak dí: Pravím tobě, Petře, nezazpíváť dnes kohout, až prve třikrát zapříš, že neznáš mne.

І Він їм сказав: Як Я вас посилав без калитки, і без торби, і без сандаль, чи вам бракувало чого? Вони ж відказали: Нічого.

I řekl jim: Když jsem vás posílal bez pytlíka, a bez mošny, a bez obuvi, zdali jste v čem nedostatek měli? A oni řekli: V ničemž.

А тепер - каже їм - хто має калитку, нехай візьме, теж і торбу; хто ж не має, нехай продасть одіж свою та й купить меча.

Tedy dí jim: Ale nyní, kdo má pytlík, vezmi jej, a též i mošnu; a kdož nemá, prodej sukni svou, a kup sobě meč.

Говорю бо Я вам, що виконатися на Мені має й це ось написане: До злочинців Його зараховано. Бо те, що про Мене, виконується.

Nebo pravím vám, že se ještě to musí naplniti na mně, což psáno: A s nešlechetnými počten jest. Nebo ty věci, kteréž psány jsou o mně, konec berou.

І сказали вони: Господи, ось тут два мечі. А Він їм відказав: Досить!

Oni pak řekli: Pane, aj, dva meče teď. A on řekl jim: Dostiť jest.

І Він вийшов, і пішов за звичаєм на гору Оливну. А за Ним пішли учні Його.

A vyšed podle obyčeje svého, šel na horu Olivovou, a šli za ním i učedlníci jeho.

А прийшовши на місце, сказав їм: Моліться, щоб не впасти в спокусу.

A když přišel na místo, řekl jim: Modlte se, abyste nevešli v pokušení.

А Він Сам, відійшовши від них, як докинути каменем, на коліна припав та й молився,

A sám vzdáliv se od nich, jako by mohl kamenem dohoditi, a poklek na kolena, modlil se,

благаючи: Отче, як волієш, пронеси мимо Мене цю чашу! Та проте не Моя, а Твоя нехай станеться воля!...

Řka: Otče, chceš-li, přenes kalich tento ode mne, ale však ne má vůle, ale tvá staň se.

І Ангол із неба з'явився до Нього, і додавав Йому сили.

I ukázal se jemu anděl s nebe, posiluje ho.

А як був у смертельній тривозі, ще пильніш Він молився. І піт Його став, немов каплі крови, що спливали на землю...

A jsa v boji, horlivěji se modlil. I učiněn jest pot jeho jako krůpě krve tekoucí na zemi.

І, підвівшись з молитви, Він до учнів прийшов, і знайшов їх, що спали з журби...

A vstav od modlitby, a přišed k učedlníkům, nalezl je, ani spí zámutkem.

І промовив до них: Чого ви спите? Уставайте й моліться, щоб не впасти в спокусу!

I řekl jim: Co spíte? Vstaňte a modlte se, abyste nevešli v pokušení.

І, коли Він іще говорив, ось народ з'явився, і один із Дванадцятьох, що Юдою зветься, ішов перед ними. І він підійшов до Ісуса, щоб поцілувати Його. Бо він знака їм дав був: кого я поцілую, то Він!

A když on ještě mluvil, aj, zástup, a ten, kterýž sloul Jidáš, jeden ze dvanácti, šel napřed, a přiblížil se k Ježíšovi, aby jej políbil.

Ісус же промовив до нього: Чи оце поцілунком ти, Юдо, видаєш Сина Людського?

Ježíš pak řekl jemu: Jidáši, políbením Syna člověka zrazuješ?

А ті, що були з Ним, як побачили, що має статись, сказали Йому: Господи, чи мечем нам не вдарити?

A vidouce ti, kteříž při něm byli, k čemu se chýlí, řekli jemu: Pane, budeme-liž bíti mečem?

І, один із них рубонув раба первосвященикового, та й відтяв праве вухо йому.

I udeřil jeden z nich služebníka nejvyššího kněze, a uťal ucho jeho pravé.

Та Ісус відізвався й сказав: Лишіть, уже досить! І, доторкнувшись до вуха його, уздоровив його.

A Ježíš odpověděv, řekl: Nechtež až potud. A dotkna se ucha jeho, uzdravil jej.

А до первосвящеників і влади сторожі храму та старших, що прийшли проти Нього, промовив Ісус: Немов на розбійника вийшли з мечами та киями...

I dí Ježíš těm, kteříž přišli k němu, předním kněžím a úředníkům chrámu a starším: Jako na lotra vyšli jste s meči a s kyjmi?

Як щоденно Я з вами у храмі бував, не піднесли на Мене ви рук. Та це ваша година тепер, і влада темряви...

Ješto na každý den býval jsem s vámi v chrámě, a nevztáhli jste rukou na mne. Ale totoť jest ta vaše hodina a moc temnosti.

А схопивши Його, повели й привели у дім первосвященика. Петро ж здалека йшов слідкома.

A oni javše jej, vedli ho, a uvedli do domu nejvyššího kněze. Petr pak šel za ním zdaleka.

Як розклали ж огонь серед двору, і вкупі сиділи, сидів і Петро поміж ними.

A když zanítili oheň uprostřed síně a posadili se vůkol, sedl Petr mezi ně.

А служниця одна його вгледіла, як сидів коло світла, і, придивившись до нього, сказала: І цей був із Ним!

A uzřevši ho jedna děvečka, an sedí u ohně, a pilně naň pohleděvši, řekla: I tento byl s ním.

І відрікся від Нього він, твердячи: Не знаю я, жінко, Його!

A on zapřel ho, řka: Ženo, neznám ho.

Незабаром же другий побачив його та й сказав: І ти від отих. А Петро відказав: Ні, чоловіче!...

A po malé chvíli jiný, vida jej, řekl: I ty z nich jsi. Petr pak řekl: Ó člověče, nejsem.

І як часу минуло з годину, хтось інший твердив і казав: Поправді, і цей був із Ним, бо він галілеянин.

A potom asi po jedné hodině jiný potvrzoval, řka: V pravdě i tento s ním byl, neb i Galilejský jest.

А Петро відказав: Чоловіче, не відаю, про що ти говориш... І зараз, як іще говорив він, півень заспівав.

I řekl Petr: Člověče, nevím, co pravíš. A hned, když on ještě mluvil, kohout zazpíval.

І Господь обернувся й подививсь на Петра. А Петро згадав слово Господнє, як сказав Він йому: Перше, ніж заспіває півень, відречешся ти тричі від Мене.

I obrátiv se Pán, pohleděl na Petra. I rozpomenul se Petr na slovo Páně, kterak jemu byl řekl: Že prve než kohout zazpívá, třikrát mne zapříš.

І, вийшовши звідти, він гірко заплакав!

I vyšed ven Petr, plakal hořce.

А люди, які ув'язнили Ісуса, знущалися з Нього та били.

Muži pak ti, kteříž drželi Ježíše, posmívali se jemu, tepouce ho.

І, закривши Його, вони били Його по обличчі, і питали Його, приговорюючи: Пророкуй, хто то вдарив Тебе?

A zakrývajíce ho, bili jej v tvář, a tázali se ho, řkouce: Prorokuj, kdo jest, kterýž tebe udeřil?

І багато інших богозневаг говорили на Нього вони...

A jiného mnoho, rouhajíce se, mluvili proti němu.

А коли настав день, то зібралися старші народу, первосвященики й книжники, і повели Його в синедріон свій,

A když byl den, sešli se starší lidu a přední kněží a zákoníci, a vedli ho do rady své,

і казали: Коли Ти Христос, скажи нам. А Він їм відповів: Коли Я вам скажу, не повірите ви.

Řkouce: Jsi-li ty Kristus? Pověz nám! I dí jim: Povím-li vám, nikoli neuvěříte.

А коли й поспитаю вас Я, не дасте Мені відповіді.

A pakli se vás co otíži, neodpovíte mi, ani propustíte.

Незабаром Син Людський сидітиме по правиці сили Божої!

Ale od této chvíle Syn člověka sedne na pravici moci Boží.

Тоді всі запитали: То Ти Божий Син? А Він їм відповів: Самі кажете ви, що то Я...

I řekli všickni: Tedy jsi ty Syn Boží? On pak řekl jim: Vy pravíte, že já jsem.

А вони відказали: Нащо потрібні ще свідки для нас? Бо ми чули самі з Його уст!

A oni řekli: Což ještě potřebujeme svědectví? Však jsme sami slyšeli z úst jeho.