Job 39

Хіба ти пізнав час народження скельних козиць? Хіба ти пильнував час мук породу лані?

Víš-li, kterého času rodí kamsíkové, a laň ku porodu pracující spatřil-lis?

Чи на місяці лічиш, що сповнитись мусять, і відаєш час їх народження,

Máš-li v počtu měsíce, kteréž vyplňují? Znáš-li, pravím, čas porodu jejich?

коли приклякають вони, випускають дітей своїх, і звільняються від болів породу?

Jak se kladou, plod svůj utiskají, a s bolestí ho pozbývají?

Набираються сил їхні діти, на полі зростають, відходять і більше до них не вертаються.

Jak se zmocňují mladí jejich, i odchovávají picí polní, a vycházejíce, nenavracují se k nim?

Хто пустив осла дикого вільним, і хто розв'язав ослу дикому пута,

Kdo propustil zvěř, aby byla svobodná? A řemení divokého osla kdo rozvázal?

якому призначив Я степ його домом, а місцем його пробування солону пустиню?

Jemuž jsem dal pustinu místo domu jeho, a místo příbytku jeho zemi slatinnou.

Він сміється із галасу міста, не чує він крику погонича.

Posmívá se hluku městskému, a na křikání toho, kdož by jej honil, nic nedbá.

Що знаходить по горах, то паша його, і шукає він усього зеленого.

To, což nachází v horách, jest pastva jeho; nebo toliko zeliny hledá.

Чи захоче служити тобі одноріг? Чи при яслах твоїх ночуватиме він?

Svolí-liž jednorožec, aby tobě sloužil, a u jeslí tvých aby nocoval?

Чи ти однорога прив'яжеш до його борозни повороззям? Чи буде він боронувати за тобою долини?

Připřáhneš-liž provazem jednorožce k orání? Bude-liž vláčeti brázdy za tebou?

Чи повіриш йому через те, що має він силу велику, і свою працю на нього попустиш?

Zdaž se na něj ubezpečíš, proto že jest veliká síla jeho, a poručíš jemu svou práci?

Чи повіриш йому, що він верне насіння твоє, і збере тобі тік?

Zdaž se jemu dověříš, že sveze semeno tvé, a na humno tvé shromáždí?

Крило струсеве радісно б'ється, чи ж крило це й пір'їна лелеки?

Ty-lis dal pávům křídlo pěkné, aneb péro čápu neb pstrosu?

Бо яйця свої він на землю кладе та в поросі їх вигріває,

A že opouští na zemi vejce svá, ačkoli je v prachu osedí,

і забува, що нога може їх розчавити, а звір польовий може їх розтоптати.

Nic nemysle, že by je noha potlačiti, aneb zvěř polní pošlapati mohla?

Він жорстокий відносно дітей своїх, ніби вони не його, а що праця його може бути надаремна, того не боїться,

Tak se zatvrzuje k mladým svým, jako by jich neměl; jako by neužitečná byla práce jeho, tak jest bez starosti.

бо Бог учинив, щоб забув він про мудрість, і не наділив його розумом.

Nebo nedal jemu Bůh moudrosti, aniž mu udělil rozumnosti.

А за часу надходу стрільців ударяє він крильми повітря, і сміється з коня та з його верхівця!

Časem svým zhůru se vznášeje, posmívá se koni i jezdci jeho.

Чи ти силу коневі даси, чи шию його ти зодягнеш у гриву?

Zdaž ty dáti můžeš koni sílu? Ty-li ozdobíš šíji jeho řehtáním?

Чи ти зробиш, що буде скакати він, мов сарана? Величне іржання його страшелезне!

Zdali jej zastrašíš jako kobylku? Anobrž frkání chřípí jeho strašlivé jest.

Б'є ногою в долині та тішиться силою, іде він насупроти зброї,

Kopá důl, a pléše v síle své, vycházeje vstříc i zbroji.

сміється з страху й не жахається, і не вертається з-перед меча,

Směje se strachu, aniž se leká, aniž ustupuje zpátkem před ostrostí meče,

хоч дзвонить над ним сагайдак, вістря списове та ратище!

Ač i toul na něm chřestí, a blyští se dřevce a kopí.

Він із шаленістю та лютістю землю ковтає, і не вірить, що чути гук рогу.

S hřmotem a s hněvem kopá zemi, aniž pokojně stojí k zvuku trouby.

При кожному розі кричить він: І-га! і винюхує здалека бій, грім гетьманів та крик.

Anobrž k zvuku trouby řehce, a zdaleka cítí boj, hluk knížat a prokřikování.

Чи яструб літає твоєю премудрістю, на південь простягує крила свої?

Zdali podlé rozumu tvého létá jestřáb, roztahuje křídla svá na poledne?

Чи з твойого наказу орел підіймається, і мостить кубло своє на висоті?

Zdali k rozkazu tvému zhůru se vznáší orlice, a vysoko se hnízdí?

На скелі замешкує він та ночує, на скельнім вершку та твердині,

Na skále přebývá, přebývá na špičaté skále jako na hradě,

ізвідти визорює їжу, далеко вдивляються очі його,

Odkudž hledá pokrmu, kterýž z daleka očima svýma spatřuje.

а його пташенята п'ють кров. Де ж забиті, там він.

Ano i mladí její střebí krev, a kde těla mrtvá, tu i ona jest. [ (Job 39:31) A tak odpovídaje Hospodin Jobovi, řekl: ] [ (Job 39:32) Zdali hádající se s Všemohoucím obviní jej? Kdo chce viniti Boha, nechť odpoví na to. ] [ (Job 39:33) Tehdy odpověděl Job Hospodinu a řekl: ] [ (Job 39:34) Aj, chaternýť jsem, což bych odpovídal tobě? Ruku svou kladu na ústa svá. ] [ (Job 39:35) Jednou jsem mluvil, ale nebudu již odmlouvati, nýbrž i podruhé, ale nebudu více přidávati. ]